Поняття „рівень педагогічного спілкування”. Характеристика рівнів та особливості спілкування з партнерами на різних рівнях педагогічного спілкування.
У педагогічному процесі взаємовідносини первинні, як первинна матерія, на них будується багатоскладна піраміда навчання і виховання. Тому однією з найважливіших якостей вихователя виступає його вміння організовувати взаємодію з дітьми, їхніми батьками, колегами. Спілкування в педагогічній роботі виступає, по-перше, як засіб вирішення навчальних завдань, по-друге, як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу, по-третє, як засіб організації взаємовідносин педагога та дітей.
Зміст педагогічного контакту визначається рівнем, на якому відбувається спілкування та стилем спілкування, який обирає для себе педагог. Залежність між рівнями педагогічного спілкування відображено в наступній схемі.
Рівні спілкування
Духовний
Діловий
Ігровий
-
Стандартизований
Маніпулятивний
Примітивний
Загальна характеристика того, хто опускається до примітивного рівня в контакті, така: для нього співрозмовник не партнер, а предмет, потрібний або зайвий. Якщо потрібний, треба ним оволодіти; якщо зайвий, треба його відштовхнути. Звідси всі особливості фаз спілкування на примітивному рівні діалогу. За такого рівня спілкування педагог займає зверхню позицію у спілкуванні, що характеризується повчальним тоном, безцеремонністю, грубим втручанням в особисті справи студента, нехтуванням його інтересами.
Суб'єкт, що обирає партнерство на маніпулятивному рівні, за своїм підходом до іншої людини близький до примітивного учасника діалогу, але суттєво відрізняється від нього за виконавчими можливостями. В цілому характеристика цього суб'єкта ("маніпулятора") така: для нього партнер - суперник у грі, яку неодмінно треба виграти. Виграш означає вигоду: якщо не матеріальну або житейську, то, принаймні, психологічну. Психологічна ж "вигода", з точки зору маніпулятора, полягає в тому, щоб надійно прибудуватися до патрнера "згори" і мати змогу безкарно користуватися ним.
Спілкування в межах стандартизованого рівня базується на деяких стандартах, а не на взаємному схоплюванні партнерами актуальних ролей один одного. Іншою назвою цієї форми спілкування може бути "контакт масок". Суб`єкт спілкування, володіючи " нервово-м`язовим гримом" спроможний надати своєму обличчю, тону, позі будь-якої визначеної характеристики, що нічим не відрізняється від одягання маски. Основне призначення такої маски – приховати від оточуючих власні недоліки: частіше за все - невпевненість у собі, боязнь контакту, певні «комплекси», небажання спілкуватися.
Ігровий рівень спілкування, на відміну від попередніх рівнів, характеризується вираженою прибудовою "поруч". Тут заздалегідь є жвавий інтерес до особистісних особливостей співрозмовника, причому інтерес не своєкорисливий, а перейнятий симпатією до людини. Цей особливий нюанс контакту - інтерес до іншого - надає майбутньому спілкуванню настрою святкової піднесеності. Володіння ігровим рівнем контакту вимагає чималого артистизму, духовної витонченості. У цьому, можливо, полягає прадавня загадка того, що називають чарівністю людини. Отже, саме з цього рівня спілкування педагог має починати вибудовувати свою взаємодію з оточуючими.
Ще один рівень діалогу, що відіграє виключно важливу роль у взаєминах між педагогом та дітьми, батьками, є ділове спілкування, складові якого – рівноправні позиції у контакті, розуміння партнера та готовність прийти йому на допомогу, вимогливість, поєднана з глибокою повагою до особистості. Але, крім цього, партнер викликає особливий інтерес як учасник колективної діяльності, як людина, що може допомогти, або той, кому необхідна ваша допомога в інтересах загальної справи. Це відразу створює особливу близькість, знайому кожному, хто мав можливість оцінити радість спільної роботи або співтворчості.
Спілкуючись на діловому рівні, партнери виносять з контактів не тільки певні видимі "плоди" спільної діяльності, але також винятково стійкі почуття взаємної прихильності, довіри і теплоти. Або, навпаки, майже непереборні антипатії один до одного! Адже у праві людина розкривається найбільш повно і з найбільш істотних боків. Артистизм, чарівність - усе це чудово, але в це можна і зіграти, а справа відмете гру і продемонструє в людині все, чим вона є насправді. Якщо спілкування на ігровому рівні святкове, то на діловому воно більш буденне, зате глибше, серйозніше.
Вищий рівень людського спілкування - духовний - важко укласти в точні визначення. У цілому на духовному рівні характерне сприйняття партнера як носія духовного начала, що почуття, споріднене благоговінню. Такий рівень спілкування пройнятий не просто інтересом та симпатією до співрозмовника, він насичений відкритістю, рвучкістю партнерів. Тому, коли важлива думка прийшла раптово в голову, один гаряче перебиває іншого, другому це не здається безцеремонністю; він, навпаки, радий натхненню, що охопило співрозмовника.
Духовне спілкування поєднує в собі найпривабливіші риси ігрового і ділового (жвавий інтерес до особистості партнера, взаємне спонукання до спонтанності, спільний пошук істини, шляхетне прагнення до одностайності та згоди). Але до цього воно додає ще щось своє, надзвичайно сильне, що робить контакт незабутнім.
На кожному з зазначених рівнів спілкування вибудовується стиль взаємин, який ініціюється власне самим педагогом.