Література:

Кухта Б. З історії української політичної думки. - К.:Генеза, 1994 .- 363 с.

Скиба В. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки.-К.: Основи, 1998. - 718 с.

Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. - Львів: Вид-во ЛНУ ім.. І. Франка, 2001.- 218 с.

Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Навч. посібник.- К.: Юрінком Інтер, 202. - 304 с.

Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку. Збірник наукових доповідей та статей. - К., 2000. - 235 с.

Рудич Ф. Політична наука в Україні: стан і перспективи. [Електронний ресурс]. - Режим доступу//http:www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=13&c=55.- Назва з титул. екран.

Етнополітологія

Основні фактори актуальності і практичної значимості етнонаціональних проблем. Сутність та особливості етнополітології. Основні функції, предмет, об’єкт етнополітології. Становлення і розвиток етнополітології як науки. Джерела сучасної етнополітології. Іноземні вчені – етнополітологи: Р.Челлен, М.Бем, Ф.Гертц, Н. Глейзер, Д.Майніхен, М. Паренті, Дж. Ротшильд, П. Ван ден Берг, Г. Сетон-Уотсон, Дж.Келлас, Е. Геллнер, Е. Сміт, А.Л. Снайдер, Б. Шейфер, Е.Хобсбаум, Б.Андерсон, К.Хейес, Д.Армстронг, Л.Грінфельд. Українські вчені - О. Бочковський, Н. Григор’єв, В. Левинський, В. Старосольский, Ю. Римаренко, І. Курас, а також А. Майборода, А. Картунов, І. Варзар, О. Маруховська, О. Антоюк, В. Євтух. Російські учені - А.Абашидзе, Р.Абдулатіпов, С.Арутюнов, Ю.Арутюнян, М.Губогло, А.Доронченков, А.Дробіжева, А.Здравомислов, В.Михайлов, Е.Паін, О.Сусоклов, В.Тішков. Становлення і розвиток етнополітології як навчальної дисципліни (Дж.Ротшильд).

Основні методологічні підходи етнополітології: примордіалізм, інструменталізм і конструктивізм. Основні методи етнополітологічних досліджень. Загальнологічні: аналіз і синтез, індукція і дедукція, діагноз і прогноз, визначення і класифікація, порівняння і аналогія, абстрагування, моделювання, спостереження і експеримент, статистичний аналіз, логіко-математичне моделювання.

Теоретичні: системний, історичний, порівняльний (компаративний), діалектичний, структурно-функціональний.

Емпіричні (біхевіористичні): безпосередній нагляд, контент-аналіз документів та інформаційних потоків, експеримент, анкетне опитування, інтерв’ю тощо.

Основні етнонаціональні спільноти. Генеза наукових поглядів на проблему етносу. Сутність, місце і роль етносу в історичному процесі. Основні елементи та способи формування етносу.

Сутність нації, її основні теорії: політична, психологічна, історико-економічна, культурологічна, етнічна. Основні способи формування нації: 1. Державно-централізована інкорпорація (від лат. incorporatio – включення у свій склад, приєднання); 2. Перетворення імперії в національну державу; 3. Відділення колоній від імперії і створення нації за територіальним принципом як об’єднання різних груп; 4. Відділення колонії від імперії і формування нації за етнічним принципом шляхом інтеграції різних етнічних груп навколо цінностей корінного етносу; 5. Відділення етносу від національної держави і формування нації на етнічній основі.

Перетворення етнонаціональних спільнот з об’єктів у суб’єкти політики. Сутність національної політики при сталінізмі. Фактори перетворення етнічної спільноти в суб’єкт політики.

Сутність націоналізму. Найбільш важливі підходи до його вивчення. Ключові фактори у формуванні та становленні націоналізму в сучасному світі. Основні форми націоналізму (політичний принцип та ідеологія). Негативні і позитивні аспекти націоналізму.

Основні етапи еволюції націоналізму. Типологізація націоналізму. За зв’язком із політичним режимом (ліберальний, консервативний, інтегральний). Типологія націоналізму Дж. Брейлі, Дж.Снайдера, Е.Сміта. Основні джерела націоналізму.

Різновиди націоналізму як ідеології. Сутність расизму, апартеїду та сегрегації. Генеза шовінізму та геноциду.

Сутність і основні типи етнонаціональної політики. Роль держави у розробці та реалізації етнополітики. Основні принципи етнонаціональної політики: право на самовизначення; рівноправність; принцип суверенітету; невтручання у внутрішні справи держави; принцип територіальної цілісності. Основні функції етнополітики. Найважливіший принцип етнонаціональної політики в Україні. Динаміка етнонаціональної політики в Україні. Три основних періоди: 1) 20-і роки - початок 30-х років; 2) друга половина 30-х років - початок 90-х; 3) роки незалежності. Основні задачі та напрямки формування нової концепції етнополітики в Україні. Роль Конституції у правовому вирішенні етнонаціональних проблем. Роль політичних інститутів у формуванні етнонаціональної політики в Україні. Основні суб’єкти етнополітики: держава, етнічна еліта, політичні партії.

Донбас – поліетнічний регіон. Розподіл населення Донецької області за найбільш чисельними національностями. Суттєві особливості етнополітичного розвитку Донбасу: поліетнічний склад населення Донбаського регіону; високий рівень урбанізації; специфічна мовна ситуація; орієнтація в політичній і економічній сферах на Росію. Мовний склад українців та росіян Донбасу. Три тенденції в розвитку етнонаціональних процесів регіону.

Сутність та основні ознаки діаспори. Спільні функції діаспори: підтримка розвитку духовної культури свого народу, збереження рідної мови, збереження етнічної культури, збереження етнічної самосвідомості. Політичні функції діаспори. Типологія політичних діаспор. Єврейська діаспора: історія і сучасний стан. Вірменська діаспора у сучасному світі.

Українська діаспора в сучасному світі. Кількісний склад української діаспори в сучасному світі. Сутність та основні хвилі української еміграції. Українська діаспора в США і Канаді. Українці в Латинській Америці. Українська діаспора в Австралії.

Сутність, суб’єкти, предмет та об’єкт етнополітичних конфліктів. Проблеми становлення та розвитку етнополітичної конфліктології. Визначення етнополітичної конфліктології. Основні етапи розвитку етнополітичної конфліктології.

Стадії етнополітичних конфліктів (зародження, визрівання, ескалація, згасання). Причини ескалації етнополітичних конфліктів. Позитивні й негативні сторони даних конфліктів.

Причини загострення етнополітичних конфліктів у сучасному світі. Сутність етнічного відродження. Глобальні причини виявлення етнополітичних конфліктів. Етноекономічні, етноюридичні, етноісторичні, етнокультурні, етнополітичні, етнотериторіальні, етнопсихологічні фактори загострення етнополітичних конфліктів. Два підходи до причин загострення етнічних конфліктів: концепція внутрішнього «колоніалізму» (М.Хехтер, Т.Нейрн), концепція «політизації етнічності» (Д.Ротшильд, Е.Сміт).