3. Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності

З самого початку створення механізмів правової охорони результатів творчої діяльності виникло два напрями, які кардинально різнилися між собою. Різний підхід зумовлений можливістю чи відсутніс­тю досягнення однакового результату різними осо­бами незалежно один від одного.

Так, говорячи про твори літератури та мис­тецтва, є очевидним, що кілька осіб не мо­жуть створити однаковий твір. У зв'язку з цим не виникло потреби запроваджувати реєстри та фіксувати, хто перший досяг такого результату. Закріпилося пра­вило, що права інтелектуальної власності виника­ють з моменту створення об'єкта. Це зумовлено тим, що кожний автор проявляє свою творчість по-різному, тому цей напрям дістав назву як авторсь­ке право.

Щодо винаходів, то тут можливе паралельне ви­нахідництво, а тому виникла потреба фіксувати у відповідних реєстрах, яка особа першою розкрила знання суспільству, і, відповідно, набуває права інтелек­туальної власності. Оскільки такі об'єкти викорис­товувалися у промисловості, то цей напрям назвали правом промислової власності.

Коли в подальшому виникала потреба врегулю­вати той чи інший об'єкт, то враховуючи його спе­цифіку, вирішували, яким механізмом краще ско­ристатися.

З часом у зв'язку з появою нових об'єктів виник­ла потреба виділяти й інші групи об'єктів інтелек­туальної власності.

Відповідно до частини першої ст.418 ЦКУ право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Тоб­то всі об'єкти інтелектуальної власності за наявніс­тю чи відсутністю творчості для їх створення мож­на поділити на дві групи:

1. об'єкти, які є результа­тами творчої діяльності (наприклад, твори, винахо­ди тощо);

2. об'єкти, які не є результатами творчої діяльності (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення).

Так, інтелектуальна діяльність за видами поділяється на науково-технічну, літературно-мистецьку та діяльність зі створення засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг. Результати інтелектуальної діяльності, стосовно яких здійснюється правова охорона, є об‘єктами інтелектуальної власності. В результаті кожного виду інтелектуальної діяльності створюються відповідні об‘єкти інтелектуальної власності (табл.1.4).

Таблиця 1.4

Об‘єкти інтелектуальної власності за видами діяльності

Види інтелектуальної діяльності	Результати діяльності	Об‘єкти інтелектуальної власності
1	2	3
Науково-технічна	Об‘єкти промислової власності та нетрадиційні об‘єкти інтелектуальної власності	Винахід, корисна модель, промисловий зразок, наукові відкриття, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, комерційна таємниця тощо
Літературно-мистецька	Об‘єкти літературно-художньої власності	Твори науки, літератури та мистецтва, виконання, фонограми, відеограми тощо
Діяльність зі створення засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг	Засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг	Комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення

Стаття 420 ЦКУ містить вичерпний перелік об'­єктів права інтелектуальної власності, їх можна згрупувати так:

1) об'єкти авторського права (літературні та ху­дожні твори; комп'ютерні програми; компіляції да­них (бази даних)) та суміжних прав (виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) орга­нізацій мовлення);

2) об'єкти патентного права (винаходи, корисні моделі, промислові зразки);

3) об'єкти правових засобів індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів та послуг (комер­ційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення);

4) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності (наукові відкриття; компонування (топо­графії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комер­ційні таємниці).

Розглянемо детальніше об'єкти права інтелектуальної власності як результати інтелектуальної діяльності.

1. Літературний та художній твори. Дана група об'єктів права інтелектуальної власності охоплює всі твори в галузі літератури, науки й мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, такі як:

• лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

• романи, поеми, статті та інші письмові твори;

• кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії;

• фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії;

• драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

• музичні твори (з текстом або без тексту);

• аудіовізуальні твори;

• твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

• твори ужиткового мистецтва;

• ілюстрації, карти, плани, ескізи й пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

• переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

• збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їхніх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

2. Комп'ютерна програма, якщо вона за добором або упорядкуван­ням її складових частин є результатом інтелектуаль­ної діяльності. Може бути представлена як набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

3. Компіляція даних (бази даних) – це сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації в довільній формі, у т. ч. електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування будуть результатом творчої праці, і складові частини якої доступні індивідуально й можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

4. Виконання (публічне виконання). Виконання - це подання того чи іншого твору шляхом декламації, гри, співу, танцю та в інший спосіб. Окремо розглядають також публічне виконання. Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

5. Фонограма. До цієї групи відносяться звукозаписи на відповідному носії (магніт­ній стрічці чи магнітному диску грамофон­ній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі за­пису, що входить до аудіовізуального твору.

6. Відеограма. До цієї групи об'єктів права інтелектуальної власності відносяться відеозаписи на відповідному матеріально­му носії (магнітній стрічці, магнітному диску компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим суп­роводом чи без нього), крім зображень у ви­гляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

7. Передача (програми) організацій мовлення. Передача (телерадіопередача) – це змістовно за­вершена частина програми ( теле - та радіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана не­залежно від інших частин програми і розгля­дається як цілісний інформаційний продукт. В свою чергу, програмами є поєднана єдиною творчою кон­цепцією сукупність передач, яка має постійну назву й транслюється організацією мовлення за певною сіткою мовлення.

8. Наукове відкриття – це встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, власти­востей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання.

9. Винахід, корисна модель – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Об'єктом може бути продукт (пристрій, речо­вина тощо) або процес у будь-якій сфері технології

10. Промисловий зразок. До даної групи включаються результати творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

11. Компонуван­ня (топогра­фи) інтеграль­ної мікро­схеми – це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

12. Раціоналі­заторська пропозиція – це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення в будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

13. Сорт рослин є окремі групи рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, які незалежно від того, задовольняють вони повністю або ні умовам виникнення правової охорони:

• можуть бути визначені ступенем прояву ознак, що буде результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

• можуть бути відрізнені від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

• можуть розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту

14. Порода тварин або цілісна група тварин спільного походження, що склалася під впливом творчої діяльності людини в певних господарських і природних умовах, кількісно достатня для тривалого розведення "в собі" та вдосконалення, має господарську й племінну цінність, чітку специфічність за типом, кількісними та якісними показниками вовнової, смушкової, м'ясної, молочної, овчинної продуктивності й відтворної здатності

15. Комерційне (фірмове) найменування. До цієї групи відносяться найменування, які дають можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

16. Торгова марка (знак для товарів і послуг) - це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що виробляють (надають) інші особи. Такими позначеннями, зокрема, можуть бути: слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

17. Географічне зазначення походження товару – це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару, який має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

18. Комерційна таємниця. До комерційної таємниці відноситься інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових невідома та не легкодоступна для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Оскільки об'єкт інтелектуальної власності є не­матеріальним, то передати його у традиційному ро­зумінні неможливо. Для набувача цінністю є май­нові права інтелектуальної власності на результат творчої діяльності, які охороняються на підставі приписів законодавства.

Отже, якщо особа виконала встановлені законо­давством умови та набула особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності на певний об'єкт, то вона має змогу розпорядитися не цим об'єктом інтелектуальної власності, а саме майно­вими правами на нього.