Розділ 10. Об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку Мета вивчення

Формування системи теоретичних знань та набуття практичних навичок щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку об’єктів інтелектуальної власності.

Основні питання

10.1. Умови визнання, оцінка та документальне оформлення

10.2. Облік руху об’єктів інтелектуальної власності

10.3. Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності

10.4.Облік роялті

Ключові слова та поняття: нематеріальні активи, визнання нематеріальних активів, оцінка нематеріальних активів, немонетарність, витрати звітного періоду, амортизація об’єктів інтелектуальної власності, методи амортизації об’єктів інтелектуальної власності.

Після вивчення теми ви повинні вміти:

• розкрити умови визнання об’єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів або витрат звітного періоду;

• вивчити питання оцінки нематеріальних активів та склад їх первісної вартості за різними шляхами надходження;

• оволодіти практичними навичками складання первинних документів обліку об’єктів інтелектуальної власності;

• розуміти особливості обліку руху об’єктів інтелектуальної власності, амортизації та роялті.

1. Умови визнання, оцінка та документальне оформлення

У бухгалтерському обліку всі витрати на придбання об’єкта інтелектуальної власності зазвичай формують нематеріальні активи. Що розуміють під нематеріальними активами у бухгалтерському обліку, пояснює П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований (п. 4 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи ").

З точки зору податкового законодавства нематеріальні активи  право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив (далі НМА) відобража­ють у балансі, якщо існує імовірність одержан­ня майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість реально достовірно визначити.

На відображення в балансі НМА, отриманих у результаті розробки, поширюються кілька спеціальних правил. Отже, такі НМА слід відображати в балансі, якщо підприємство має:

• намір, технічну можливість та ресурси для доведення НМА до стану, у якому він придатний для реалізації або використання:

• можливість отримання майбутніх економіч­них вигод від реалізації або використання НМА:

• інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою НМА.

При дотриманні всіх критеріїв під­приємство капіталізує витрати на створення (розробку) НМА. Витрати по­несені до цього, включають до витрат звітного періоду.

Якщо НМА не відповідає вищевказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнають витратами того звітного періоду протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому НМА.

До витрат, які не відносять до НМА, а ві­дображають у складі витрат звітного періоду відносяться:

• витрати на дослідження;

• витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

• витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

• витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

• витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Особливу увагу слід звернути на вит­рати на дослідження. В національних стандартах не описано, що саме є витратами на дослідження, лише приведено визначення: «дослідження – це заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань». В Міжнародному стандарті бух­галтерського обліку 38 "Нематеріальні активи", визначено, що дослідженнями є:

• пошук альтернатив матеріалам, приладам, продуктам, технологіям, системам чи послугам;

• формулювання, розробку, оцінку та оста­точний вибір можливих альтернатив новим чи вдосконаленим матеріалам, приладам, продук­там, технологіям, системам чи послугам.

Можливість достовірної оцінки - обов'язковий і незмінний критерій визнання всіх без винятку об'єктів. В бухгалтерському обліку нематеріальні активи оцінюють за:

• історичною собівартістю;

• поточною собівартістю;

• вартістю реалізації (погашення);

• теперішньою вартістю.

Придбані (створені) НМА зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. У таблиці 10.1 наведено порядок формування пер­вісної вартості й елементи, з яких вона складається, залежно від того, яким чином нематеріальні активи надходять на підприємство.

Прикладами витрат, які можуть бути відне­сеними безпосередньо, є:

• витрати на виплати працівникам, що виникають безпосередньо в результаті приведення активу до робочого стану;

• професійні гонорари, виплачені безпосередньо в результаті приведення активу до робочого стану;

• витрати на перевірку належного функціонування такого активу та інші.

Прикладами витрат, які до первісної вартості нематеріальних активів не включають, є:

• витрати на запровадження нового продукту або послуги (у тому числі витрати на рекламу і просування на ринку);

• витрати на ведення бізнесу в новій місце­вості або з новим класом клієнтів (у тому числі витрати на підготовку персоналу);

Таблиця 10.1