Студент має знати:

значення курсу в системі шкільної географічної освіти; організаційно-методичні особливості вивчення курсу, які випливають з психолого-вікових властивостей семикласників, мети та змісту курсу; структуру курсу та основні завдання кожного розділу; навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення курсу; методичні моделі його вивчення.

Уміти:

аналізувати ефективність запропонованих моделей вивчення курсу, викладених в методичній літературі; розробляти власні методичні схеми вивчення тем курсу; володіти прийомами навчальної гри та інтерактивних форм роботи з семикласниками; розробляти уроки з нестандартною структурою; володіти навиками роботи з мультимедійним підручником з курсу та електронним атласом.

План

9. Мета і значення курсу в системі середньої географічної освіти

10. Структура курсу та основні завдання розділів

11. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення

12. Психологічно-вікові особливості семикласників

13. Методичні особливості вивчення курсу:

а) поєднання традиційних прийомів і сучасних технологічних засобів (мультимедійного підручника, електронного атласу, DVD-фільмів) для формування в семикласників географічних уявлень і понять;

б) застосування ОІС і картосхем для засвоєння понять, закономірностей і фактичної інформації;

в) технологія застосування електронних карт;

г) застосування навчальних ігор на різних етапах уроку;

ґ) прийоми вивчення номенклатури;

Мета і значення курсу в системі середньої географічної освіти. «Курс географія материків і океанів» ставить за мету формування в учнів знань про різноманітність територіальних і аквальних комплексів нашої планети, розуміння причин цієї різноманітності як результату взаємодії багатьох чинників, просторове розміщення найхарактерніших і найцікавіших географічних об’єктів на її поверхні, виховання інтересу до постійного пізнання Землі та любові до нашого спільного Дому, формування геопросторової та екологічної компетентностей.

Вивчення географії у 7 класі спрямоване на формування й розвиток в учнів географічної культури, яка є неодмінною складовою загальної культури людини, привчає до глобального мислення і конкретних дій в окремо взятому куточку планети.

В шкільній географії курс логічно продовжує формувати загальноземлезнавчі знання, отримані в 6-му класі, водночас конкретизуючи їх на регіональному рівні – на прикладі океанів і материків, природних зон. З іншого боку, курс «Географія материків і океанів» розкриваючи взаємозв’язки між основними компонентами природи у межах великих ПТК, формує базу для вивчення географії своєї Батьківщини, яка є частиною цих ПТК, а також економічної і соціальної географії світу, яка тісно пов’язана з природними особливостями нашої планети.

Цей курс має великий гуманістичний потенціал, остільки виявляє філософію людського буття в різних природно-історичних умовах, вказує на взаємозв’язки між природою, господарською діяльністю і культурою населення планети та є першою сходинкою до країнознавчого пізнання світу.

«Географії материків і океанів» притаманний найпотужніший з усіх курсів шкільної географії пізнавально-емоційний потенціал, адже під час його вивчення юні мешканці планети Земля мають можливість розвивати притаманну людині схильність до мандрівок, відкриттів, захоплення величністю і красою світу.

Велике практичне значення цього курсу, який розвиває набуті і формує нові навики роботи з картами, атласом, контурними картами.

Структура курсу та основні завдання розділів. Курс «Географія материків і океанів» вивчається упродовж 70 годин (2 години на тиждень). Він складається зі Вступу і 3-ох розділів. За останнє десятиліття структура курсу зазнала помітних змін: сучасний її варіант не містить теоретичного розділу про загальні географічні закономірності Землі, які тепер вивчають у курсі «Загальна географія». Але у Вступній частині курсу (6 год.) передбачено актуалізацію засвоєних у 6-му класі знань про закономірності розвитку географічної оболонки та здобування нових у формі практичної роботи. Робота з тематичними картами з метою виявлення географічних взаємозв’язків між будовою земної кори і рельєфом, особливостей розміщення і характеристики кліматичних та географічних поясів здійснюється упродовж перших чотирьох практичних робіт, кожна з яких займає цілий урок. Перед цим, на другому уроці, учні знайомляться з географічними картами, в тому числі тематичними, якими вони будуть користуватись упродовж вивчення курсу. Така структура вступного розділу дає можливість сформувати в учнів уміння не тільки працювати з картами, але й самостійно здобувати знання на підставі їх зіставлення.

З іншого боку, такі теми, які раніше розглядались у цьому розділі – «Кліматотвірні чинники», «Загальна циркуляція атмосфери», «Циркуляція вод Світового океану» є доволі складними для сприйняття і покладатись на їх цілковите засвоєння в шостому класі не варто, тому на тлі виконання практичних робіт вчителеві доведеться організувати не тільки повторення, але й пояснення цих тем.

Ще однією відмінністю сучасної структури курсу «Географія материків і океанів» є передування вивчення океанів материкам. Така послідовність оправдана з позиції логіки пізнання об’єктів – природні властивості океанів не настільки диференційовані, як на материках, де останні обумовлені різноманітністю рельєфу та властивістю підстилаючої поверхні. Тому семикласники знайомляться спочатку з простішими аквальними комплексами океанів а потім переходять до складніших ПТК материків. Розділ «Океани» вивчають 9 годин. Його завдання – виробити уміння характеризувати природні комплекси за певним планом, навчитись порівнювати природні особливості різних океанів та пояснювати їх причини, знати історію дослідження океанів, назву і місцезнаходження найбільших елементів берегової лінії та морів як складових частин океану.

Другий розділ, найбільший за тривалістю вивчення – 42 години, присвячений материкам. Послідовність вивчення материків традиційна: першим вивчаємо Африку, як «класичний» материк, на якому семикласники відпрацьовують послідовність характеристики материків –від їхнього фізико-географічного положення до політичної організації, етнокультурних особливостей та екологічних проблем. Користуючись тематичними картами учні вчаться їх зіставляти для отримання конкретних знань про природні компоненти материка.

В темі «Австралія» семикласники повторюють, закріплюють і розвивають вище перераховані знання та уміння і вчаться порівнювати материки, шукати причини їх особливостей. Під час вивчення Південної Америки учні вдосконалюють такі географічні уміння, як визначення фізико-географічного положення (ФГП) материка і порівняння його з ФГП інших вивчених материків, опису типів клімату та порівняння з аналогічними на інших континентах, аналізу кліматичних діаграм, складання характеристики річки, опису природної зони, а також вперше знайомляться з такими поняттями як «висотна поясність», «помірна зона степів», «помірний кліматичний пояс» і причинами їх формування, яких не було на попередньо вивчених материках.

На тлі попередніх південних материків Антарктиду учні вивчають як унікальний материк, тому основне їхнє навчальне завдання – збагнути причини особливості природи, відкриття і освоєння материка. На прикладі Антарктиди вчитель має можливість показати глобальні масштаби впливу людської діяльності на природу планети, яка проявляє себе навіть на цьому незаселеному материку, над яким утворились озонові пройми.

Вивчення північних материків розпочинається з Північної Америки, на прикладі якої учні вперше познайомляться з такими чинниками формування природи материків як четвертинне зледеніння, з’ясують причини порушення на її території широтного поширення зональних природних комплексів, яке вони спостерігали на південних материках. Під час вивчення цього материка – п’ятого у послідовності, учні вдосконалюють вміння характеризувати географічне положення і природні компоненти материка, працюючи з різними джерелами інформації, в тому числі з картографічними.

Ознайомлення з материками завершується темою «Євразія», яка розглядає найбільший і найскладніший за природними особливостями материк. Тому на його прикладі завершується формування в учнів багатьох системних понять: геолого-геоморфологічних, кліматологічних, гідрологічних, узагальнюється і систематизується раніше вивчений матеріал. З нових понять цієї теми учні знайомляться з таким як «багаторічна мерзлота». Найважливішими дидактичними завданнями цього розділу є поглиблення роботи з тематичними картами і підручником, яка набуває характеру дослідження, використання місцевого матеріалу для деталізації природи материка Євразії, на якому ми живемо, а з іншого боку – «проектування» на Україну його загальних фізико-географічних особливостей для розуміння специфіки природи нашої країни.

Завершується вивчення материків і океанів розділом «Земля – наш спільний дім», який розкриває основні проблеми взаємодії людини і природи та глобальні екологічні наслідки, які виникли в результаті цих взаємин. Основне завдання цього розділу – довести необхідність вироблення культури поведінки в просторі в кожного жителя планети, а також об’єднання зусиль на всіх рівнях для подолання екологічної кризи.

Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення курсу. Основними компонентами навчально-методичного комплексу для цього курсу є підручник, географічний атлас, набір контурних карт, настінні шкільні карти, глобус. Це мінімум дидактичних засобів для учнів, необхідних для вивчення географії материків і океанів.

На сьогоднішній день в школах України Міністерством освіти й науки рекомендовано використовувати підручники таких авторів: В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова «Географія материків і океанів» 7 клас, видавництва «Генеза», який став призером Всеукраїнського конкурсу підручників 2007 року, О.М. Топузов, О.Ф. Надтока, Т.Г. Назаренко, Л.П. Вішнікіна «Географія материків і океанів» видавництва «Шкільний світ», 2008 р. Окрім цікавого тексту – основного і додаткового, ці підручники мають багатий методичний апарат, зокрема апарат організації засвоєння знань, ілюстративний, орієнтування. Праця з ними ефективна як на уроці, так і в домашніх умовах.

Другим важливим компонентом навчально-методичного комплексу для учнів є географічний атлас, без якого неможливо здобути якісні знання, незважаючи на те, що чимало картосхем є і в підручнику. Робота із загальногеографічними, тематичними і комплексними картами атласу в рамках практичних робіт та в процесі пізнання особливостей природних умов материків і океанів, є необхідною складовою вивчення курсу. Атласи з курсу «Географія материків і океанів», які крім карт містять малюнки, космічні знімки, кліматичні діаграми тощо представлені Інститутом передових технологій. Окрім традиційних атласів на сучасному уроці географії бажано використовувати електронні атласи, які урізноманітнюють процес роботи з картами, роблять його динамічним, технологічно цікавішим, тим самим активізуючи пізнавальну діяльність учнів.

Фронтальні форми вивчення материків і океанів неможливі без застосування настінних шкільних карт, які дають уявлення про просторове розміщення об’єктів та про поширення основних природних компонентів і явищ. Останнім часом в Україні видано цілу низку настінних шкільних карт, які використовують для вивчення курсу: фізичну, тектонічну, кліматичну, кліматичних поясів і областей, ґрунтів, географічних поясів і природних зон, густоти населення, народів світу, політичну. Окрім Антарктиди для кожного материка створені настінні карти: фізична, тектонічна, кліматична, природних зон, політична.

Для вивчення курсу «Географія материків і океанів» поруч з картами необхідним засобом наочності є глобус, який дає можливість сформувати в учнів правильне уявлення про конфігурацію і співвідношення площ материків і океанів, здійснювати вимірювання віддалей у високих широтах без спотворень, змоделювати своє положення у будь-якій точці Землі, дати відчуття присутності на території, яку вивчаєш, сформувати уміння орієнтувати глобус.

Традиційні засоби навчання ефективно доповнюють сучасні,серед яких Педагогічний програмний засіб «Географія материків і океанів, 7 клас», розроблений відповідно до навчальної програми. Кожен урок розкриває конкретну тему згідно навчальної програми та містить засоби для пояснення необхідної теми: малюнки, світлини, анімації, дикторський супровід, аудіо- та відеофрагменти тощо. Для перевірки знань передбачені контрольні запитання, завдання, тести.

Не можливо уявити сучасний урок географії і без застосування відеофільмів, які в найкращий спосіб ілюструють природні і культурні особливості нашої планети, роблять уроки емоційно-насиченими, сприяють глибшому запам’ятовуванню навчальної інформації.

Методичний комплекс для вчителя з даного курсу складається з Програми та календарного планування, інструктивно-методичних матеріалів щодо вивчення курсу, які виходять напередодні нового навчального року, методичних посібників і дидактичних матеріалів, публікацій в науково-методичних журналах «Географія» (Харків,…), «Географія. Краєзнавство. Туризм» (Київ,…), «Географія та основи економіки в школі» (Київ,…).

Психологічно-вікові особливості семикласників необхідно враховувати під час вибору форм і методів роботи. До них належить:

• Ствердження власного авторитету

• Вчитель перестає бути абсолютним авторитетом

• Критичне сприйняття

• Романтичне сприйняття

Особливості мотивації навчання в цьому віці:

• Мотивує якість організації навчання

• Розуміння, а не запам’ятовування матеріалу( якщо в дитини інтелект–це функція пам’яті, то у підлітка навпаки – пам’ятаю, бо розумію)

• Інтерес до географії

Особливості мислення:

• Формується творче мислення

• Можливий дедуктивний підхід до викладання

Методичні особливості вивчення курсу

Для формування нових уявлень і понять в курсі «Географія материків і океанів» використовуємо традиційні прийоми пояснювально-ілюстративного методу, але обов'язково із застосуванням сучасних відеозасобів, які дають можливість створити образ материка чи океану в цілому та його окремих компонентів – природних чи соціально-економічних. Використання фрагменту відеофільму із серії «Animal planet» або «Discovery» вчитель поєднує з розповіддю, в якій мають бути найцікавіші і найсучасніші факти про океан чи материк, який вивчається, або процеси та явища, характерні для нього. Для підготовки такої розповіді, яка триває зазвичай 3-4 хв., вчитель використовує джерела наукової фахової та науково-популярної літератури, інтернет-ресурси. Головне, щоб факти, які наводить вчитель у своїй розповіді, можна було зіставити з тими, які учні знають, або які можуть спостерігати на своїй території. Наприклад, розповідаючи про басейн річки Амазонки……………………………..

Створити просторове уявлення допомагають традиційні засоби навчання – глобус, карти і підручник, методику роботи з якими ми вже з’ясували раніше. Нові можливості у формуванні географічних уявлень дає мультимедійний підручник, який поєднує в собі спеціально підібрані ілюстрації, яскраві схематичні моделі процесів і явищ, озвучену диктором розповідь чи пояснення. Перегляд сторінок цього динамічного підручника можна поєднувати з коментарем вчителя і роботою з традиційними картами.

Для засвоєння причинно-наслідкових зв’язків і основних фактів, які їх підтверджують, в методиці навчання географії є багаторічний досвід роботи зі спеціальними засобами наочності, які називають схематичними – Опорно інформаційними схемами і Картосхемами. Принципи складання опорних схем, їх дидактичні можливості і методику застосування в шкільних курсах географії розробили С.Г.Кобернік, О.Я.Скуратович, Р.Р. Коваленко, Н.М. Титар. Опорні схеми та картосхеми для курсу «Географія материків і океанів» розроблені С.Г.Коберніком і Р.Р. Коваленко.(Методика викладання географії в школі /за ред С.Г.Коберніка. – К.: Стафед-2, 2000, с.201-221.).

Основними рисами ОІС є опорність, інформаційність і схематичність. Опорність характеризується тим, що після вивчення нового матеріалу учні мають складений у логічній послідовності з використанням умовних позначень і скорочень конспект, за допомогою якого вони можуть швидко пригадати і повторити великий обсяг інформації. Інформаційність означає, що дана схема є носієм певної навчальної інформації з конкретного питання. Схематичність окреслює наявні зв'язки і залежності та відображає послідовність вивченого матеріалу. Існують певні правила складання ОІС, серед яких найважливішими є: 1) основу схеми становлять поняття, на яких ґрунтується навчальна інформація з теми; а факти і приклади мають доповнюючу роль; 2) мовою схеми є умовні позначення, які легко запам'ятати і відтворити і які мають асоціативний характер; 3) ієрархію компонентів знань відображає кольорова гама: основні поняття виділяють червоним кольором, їхні складові – синім, фактичні відомості (географічну номенклатуру, статистичні дані) – жовтим.

Важливим різновидом схематичної наочності для 7-го классу є картосхеми, адже більшість навчального матеріалу прив'язана до конкретної території. Картосхеми є особливим засобом навчання, який дає можливість показати «проекцію» на територію причинно-наслідкових зв'язків і розміщення на ній певних об'єктів і явищ. Вони не замінюють географічні карти, а дають можливість виокремити для розуміння і запам'ятовування просторові особливості, показавши їх спеціальними простими значками.

Найчастіше картосхеми використовують для покомпонентної і комплексної характеристики таких умовних просторових об'ктів як кліматичний пояс, природна зона, басейнів річок тощо. Для цього використовую спеціальні формули, складені з відповідних умовних позначень. Наприклад характеристику субекваторіального кліматичного поясу, застосувавши скорочення і значки можна виразити такою формулою:

З. – ТПМ– рВ +24°С………… ©

Іс=180 ккал Аt°=4° К=1

Л. – ЕПМ – рН +28°С """"1500 мм

Ця формула легко складається і читається: взимку в кліматичному поясі переважають тропічні повітряні маси і високий атмосферний тиск,влітку – екваторіальні повітряні маси і низький атмосферний тиск, річна кількість сумарної сонячної радіації дорівнює 180 ккал / см², середня температура січня становить +24°С, а середньолипнева +28°С, тому річна амплітуда температур дорівнює 4°, влітку погода сонячна, а взимку, завдяки низькому тиску, повітряні маси з океану приносять вологу, якої випадає 1500 мм. І хоч це доволі високий показник, але висока температура зумовлює значне випаровування, тому коефіцієнт зволоження не перевищує одиницю. На картосхемі «кліматичну формулу» доповнюють стрілки, якими вказують напрям руху повітряних мас і відповідним значком «сонце» або «дощ» – погоду, яку вони зумовлюють.

Популярною є і формула джерел живлення, режиму і господарського використання річки, якою можна записувати на картосхемі характеристику річки, означивши її басейн. Записані з допомогою значків формули містять багато інформації, яку учні можуть добути з підручників і карт атласу у процесі навіть самостійної роботи, яка завдяки «шифруванню» стає для семикласників активною і цікавою.

Картосхеми використовують під час вивчення фізико-географічного положення материка, рельєфу і корисних копалин, клімату і внутрішніх вод; ОІС– при розгляді загальних особливостей природи материків і океанів, природних зон, населення і політичної карти.

Методика застосування ОІС і картосхем передбачає використання їх у готовому вигляді, або складання в процесі з’ясування особливостей території. В обох випадках використання цього виду наочності поєднується з такими прийомами як розповідь, пояснення, бесіда, робота з підручником, тематичними картами аласу. Заповнення схеми має тоді характер висновку.

Навчальний ефект можна отримати в разі систематичного застосування ОІС і картосхем на уроках курсу, привчивши учнів до читання, самостійного складання схем на всіх етапах засвоєння матеріалу – від ознайомлення з новою навчальною інформацією до її повторення та узагальнення. Досвід використання ОІС і картосхем показує, що учні набувають вміння виділяти головне у навчальній інформації, систематизувати, узагальнювати і лаконічно представляти її, розвивають просторове мислення і творчу уяву.

Зміст географічної інформації, яку засвоюють семикласники, особливий тим, що в загальних рисах він повторюється на кожному наступному материку чи океані, доповнюючись конкретною специфікою. Тому для підсилення мотивації навчальної діяльності семикласників, розвитку їхніх творчих здібностей доцільно застосовувати таку відповідну для їхнього віку форму навчальної роботи, як гра. Найбільше підходять для вивчення особливостей великих територій сюжетно-рольові ігри, які дають можливість складати комплексні характеристики «дослідникам» різних напрямків. Сюжетно-рольова гра за характером діяльності учнів є груповою роботою, тобто має всі ознаки інтерактивного навчання. В сучасній методичній літературі можна знайти найрізноманітніші сценарії таких ігор.

Найбільш поширені форми – «заочні експедиції», які складаються з «фахівців» різного профілю: «геологів» і «геоморфологів», «кліматологів», «гідрологів», «ґрунтознавців», «ботаніків і зоологів», «екологів», «ландшафтознавців», «етнографів», «політологів». Найбільш доцільна робота «пошукових експедицій» під час вивчення останнього за порядком океану і материка, остільки учні вже мають досвід характеристики природних компонентів і культурно-політичних явищ.

На уроці географії в 7-му класі вчителі дуже часто використовують ігрові прийоми для перевірки засвоєних знань, мотивації вивчення нової теми і на етапі закріплення здобутих знань. Іноді назви цих прийомів співзвучні відомим інтерактивним шоу і налаштовують учнів на відповідну діяльність. До прийомів перевірки вивченого та актуалізації опорних знань належить «Аукціон» (своєрідне змагання за показ на карті якомога більшої кількості географічних об’єктів), «Географічна розминка» (учні ставлять один одному запитання щодо вивченого матеріалу або закінчують речення ), «Вірю не вірю» (учень швидко і однозначно відповідає на запитання, яке задає вчитель, чи інший учень),

Ігрові прийоми вивчення нового матеріалу: «Мікрофон» – учні передаючи з рук в руки предмет, який імітує мікрофон, висловлюючи при цьому свою думку чи пропозицію щодо теми, яка вивчатиметься, за допомогою цього ж прийому можна і порівнювати об’єкти; «Кути» (в кожному куті класу прикріплено конверт із завданнями для роботи в групі. Наприклад під час вивчення четвертого по рахунку океану – Індійського , у кутах були завдання для груп «Дослідників», «Геоморфологів», «Істориків», «Натуралістів». Кожна група, користуючись різними джерелами географічної інформації готує характеристику відповідного розділу; «Мозговий штурм» (учні працюють в групах над якоюсь проблемою. Наприклад, необхідно з’ясувати, чому температура в тропічному поясі Африки вища, ніж на екваторі. Учні мають її розв'язати, працюючи з кліматичною картою). «Творча лабораторія» (розробляють власну програму охорони чи розвитку території, порівнюють природні зони, працюючи з картою в парах або групах, дають характеристику об’єктів тощо).

На закріплення вивченого матеріалу: прийом, «Лови помилку географа», (учитель або учень показує вивчені елементи номенклатури час від часу навмисно припускаючись помилки. Учні висловлюють свою згоду або незгоду), «Пізнайко» (учні працюють в групі, складаючи запитання, яке починається зі слова «Чому…?». Наприклад: «Чому в тропічних широтах випадає найменша кількість опадів?», «Прес-конференція» (По черзі висловлюються про те, що нового дізнались на уроці, що найбільш вразило.

Традиційною ігровою формою для закріплення, поглиблення і розширення вивченого матеріалу на уроці чи в серії уроків з однієї теми, є вікторина, або «гра переможців», як можна буквально перекласти це латинське слово. Це гра-змагання за те, щоб якомога швидше дати повну відповідь на питання. Види вікторин і форми їх проведення можуть бути різними. Навчальний матеріал з курсу «Географія материків і океанів» дає в цьому плані ширші можливості, ніж попередній курс «Загальна географія». В кінці уроку проводять прості вікторини, а наприкінці вивчення океанів, материка чи кілька материків, можна організувати вікторину-урок, яка складається з серії таких ігор як «Назва команд» (оцінюється оригінальність назви і пов’язаність її з темою), «Розминка» (її можна присвятити географічній номенклатурі), «Клімат», «Рекорди природи», «Кросворди», «Країни та їх столиці», «Що взяти з собою у подорож?», «Завдання в конверті» тощо.

Ігрові прийоми для випереджальних завдань «Географічний вернісаж» (учні представляють малюнки, фотографії цікавих об’єктів, пейзажів, біоти, які стосуються теми, що вивчається, доповнюючи їх розповідями), «Здивую всіх» (відшукують цікаву інформацію, що стосуються теми уроку.

Методичні прийоми, якими організовують навчальну роботу провідні вчителі географії вражають розмаїттям назв (в цьому також проявляється творча вчительська фантазія), які на перший погляд привносять на урок елементи шоу, але під кутом зору мотивації навчання ці прийоми-ігри самою своєю назвою дають імпульс до активної імітаційної роботи, яка має навчальний ефект. Остільки семикласникам ще властива активна ігрова діяльність, то майстерність вчителя полягає в тому, щоб дати влучну назву цій діяльності, яка в дітей найчастіше починається зі слів «Давай ніби-то…».

Яскрава назва прийому, в якій криється зміст навчально-ігрової діяльності, у невимушеній формі (і в цьому основна перевага таких прийомів) спрямує учнів до роботи на уроці. Для переконливості порівняйте два прийоми однакового змісту, але різних за формою – роботу з контурною картою. В першому випадку вчитель дає завдання нанести на контурну карту елементи берегової лінії материка, в другому випадку він оголошує: «А зараз в нас запрацює картографічна лабораторія, яка видасть карти для плавання вздовж материка…». В якому з цих двох випадків мотивація до роботи буде вищою? Звісно, у другому.

Курс «Географії материків і океанів» насичений географічними назвами, для ефективного засвоєння яких необхідно застосовувати різноманітні прийоми. Більшість з них є ігровими. Серед них прийоми: «Вгадай об’єкт», який передбачає підготовку вчителем карток з контурами географічних об'єктів, які позначені цифрами, а учневі необхідно назвати їх; гра «Найбільша, найменша», для якої вчитель заздалегідь пише на дошці перелік географічних об’єктів за принципом унікальності їх параметрів (найглибше, найвище, найсолоніше, найбільше, найвологіше і т.д.), а учні повинні показати їх на контурній карті і вказати відповідні параметри; гра «Підбери пару» побудована за принципом відповідності. У дві колонки в довільному порядку записують назви об’єктів, які пов’язані між собою просторово, а учням потрібно встановити цей зв'язок. Наприклад під час вивчення внутрішніх вод Євразії в одну колонку записані річки Лена, Амур, Єнісей, Дунай, Дніпро, Волга, а в іншу – притоки Ангара, Ока, Тиса, Іртиш, Шилка, Десна, між якими треба встановити відповідність. Свідомому засвоєнню назв географічних об'єктів і їх просторового розміщення, сприяє і прийом «Знайди зайвий об’єкт». Наприклад: Урал, Скандинавський, Камчатка; Карпати, Альпи, Байкал.

Поширеним прийомом перевірки знань про розміщення географічних об'єктів є цифровий диктант. На дошці вчитель заздалегідь записує умову для двох варіантів, у якій відповіді закодовані цифрами. Наприклад, для теми «Природні зони Євразії» умова виглядає так:

І варіант ІІ варіант

0 Арктична пустеля 9

1 Тундра 8

2 Тайга 7

3 Мішані і широколистяні ліси 6

4 Твердолисті ліси і чагарники 5

5 Степи 4

6 Перемінно-вологі ліси 3

7 Пустелі 2

8 Савани 1

9 Вологі екваторіальні ліси 0

Далі вчитель послідовно диктує запитання, а учні вибирають відповіді, записуючи їх цифрами-кодами. Запитання можуть звучати так: В якій з природних зон Євразії

1. розміщені рівнини Індостану?

2. поряд з ялиною і сосною ростуть сибірська ялиця, модрина, кедр,?

3. живуть дикобраз, безхвостий макак, ящірки, змії черепахи?

Запитань може бути стільки завгодно і вони можуть стосуватись різних компонентів одних і тих же ж зональних природних комплексів. Вдповіддю на перше питання для першого варіанту буде цифра «8», а для другого – цифра «1», для другого запитання відповідно – «1» і «8», для третього – «4» і «5» і т.д., залежно від змісту запитань.

Крім ігрових прийомів, для розуміння змісту назв, а отже, і їх глибшого запам’ятовування, доцільно застосовувати розповіді про походження назв, прив’язуючи їх до історії відкриття чи освоєння території суші. Такі цікаві історії можна прочитати в хрестоматійних посібниках з курсу.

Змістовий модуль 8. Комплексний курс “Географія України”(8-9 класи) як основна складова географічної освіти в Україні.

Лекція 13. Методологія вивчення географії рідної країни. Фізико-географічна частина курсу та методичні підходи до його вивчення