Рух під час дощу, снігопаду.

Дощ, снігопад, заморозки не представляють для водія великих труднощів при умові, якщо склоочисники технічно справні, інакше він через скло нічого не побачить.

Дощ, снігопад, заморозки змінюють вид дорожнього покриття, різко погіршується видимість, звужується поле зору. В сухому стані світле і матове асфальтоване або цементно-бетонне покриття стає темним і блискучим, причому помітити на такій дорозі темні перешкоди дуже важко. Рух в таких умовах навіть якщо немає ніяких перешкод, втомлений, у водія створюється враження, що він летить у безодню, яка перетинається блискітками дощових крапель у світлі фар.

Велику незручність створює світло зустрічного транспорту. Не дивлячись на те, що головні фари освітлюють перешкоди на значній відстані, створюється враження руху наосліп, що підвищує втому водія. На мокрому дорожньому покритті дорожня розмітка стає майже невидимою вдень і цілком стає непомітною вночі, не говорячи вже про засніжені дороги.

Під час дощу, снігопаду значно збільшується слизькість проїзної частини дороги. Дослідами встановлено, що на початку дощу коефіцієнт зчеплення стає вдвоє меншою, тому що порох перетворюється в рідкий бруд. Коли дощ змиє порох, коефіцієнт зчеплення трохи підвищується. Необхідно, також, увімкнути склоочисники і рухатися з особливою обережністю. Калюжі проїжджати обережно, а краще всього - об’їхати. Для зупинки автомобіля на слизькій дорозі потрібно:

• зменшити швидкість до 15 км/год;

• плавно натиснути на педаль гальма, не вимикаючи механізм зчеплення;

• безпосередньо перед самою зупинкою вижати педаль зчеплення і вимкнути передачу.

Для екстреної зупинки автомобіля необхідно:

• припинити натискування на педаль "газу";

• не вмикаючи механізм зчеплення, скоро натиснути на педаль гальма на 1/2...3/4 її ходу, не доводячи колеса до стану блокування і відпустити її;

• цю операцію виконати декілька раз і перед самою зупинкою вимкнути механізм зчеплення.

При заносі автомобіля з заднім ведучим мостом припинити гальмування і рульове колесо повернути в сторону заносу, вирівняти рух автомобіля, а при заносі автомобіля з переднім ведучим мостом припинити гальмування і плавно натиснути на педаль "газу", вирівняти рух автомобіля.

Під час сильних морозів необхідно також звернути увагу на одяг водія, утеплення кабіни, справність системи опалення й обдуву вітрового скла, на якість гальмової рідини в гідроприводі, запобігання замерзанню конденсату в пневмоприводі гальмівних систем. Сильний снігопад потребує також зменшення швидкості через різке погіршення видимості і появу на проїзній частині снігового покриву, який погіршує умови руху і збільшує гальмівний шлях.

По накатаній сніговій дорозі слід рухатись з помірною швидкістю, оскільки шар утрамбованого снігу зменшує зчеплення коліс з дорогою і, відповідно, збільшує гальмівний шлях. Не можна заїжджати в сніг на обочині, бо автомобіль може "затягнути" з дороги.

Невеликі снігові намети переїжджають з розгону, використовуючи інерцію автомобіля. Якщо засніжена ділянка довга, треба спочатку включити передачу, яка дасть можливість подолати її без зупинки. Автомобіль, що забуксував, слід відвести назад і з розгону рухатись вперед. Якщо ведучі колеса буксують, треба розчистити сніг перед ними і підсипати піску або підкласти гілки.

На вузьких снігових дорогах розминатися із зустрічним транспортом слід на невеликій швидкості, або, вибравши місце, зупинитися і пропустити його.

Для підвищення прохідності автомобіля використовують протиковзні ланцюги. Ланцюги встановлюють тільки для того, щоб подолати важкопрохідні ділянки дороги. Під час руху на дорогах з твердим покриттям вони прискорюють зношення шин і підвищують витрату палива.

Автомобіль, обладнаний лебідкою, використовують для витягування іншого автомобіля. Для цього автомобіль з лебідкою встановлюють на твердому ґрунті і надійно загальмовують, лебідка в цей час працює на першій передачі коробки відбору потужності при середніх обертах колінвалу двигуна. Для самовитягування за допомогою лебідки трос розмотують з барабана і вільний його кінець закріплюють за дерево, пеньок або забитий в ґрунт лом.

Переїжджати по льоду можна тільки після попереднього огляду. Спочатку визначають місце переправи, товщину і стан льоду (відсутність ополонок і великих тріщин), крутизну берегів і стан льоду біля берега і, якщо треба, підсилюють його щитами. Допустиме навантаження льоду визначають по таблиці:

Товщина льоду, см	15	20	30	25	40	50
Допустима загальна маса автомобіля, т.	2	3	5	7,5	10	20

Виїжджати на лід треба обережно, без ривків, рухатися на переправі із швидкістю 10-15 км/год, відстань між автомобілями має бути не менш як 25...35 м. У кабіні може бути тільки водій, двері кабіни (салону) автомобіля повинні бути відкриті.

Подолання водних переправ, важкопрохідних ділянок дороги.

В сільській місцевості при русі до об’єкту на шляху руху можуть зустрітися водяні перепони, важкопрохідні ділянки. Розглянемо методи їх подолання.

Подолання водних переправ.

Щоб подолати неглибоку річку або рівчаки вбрід треба перевірити глибину броду, виявити наявність ям і великих каменів, твердість ґрунту. Береги з двох сторін мають бути пологими, рослинність на них відсутня, щоб не було перешкод для руху. Перевіривши брід, слід встановити орієнтири-вішки. Для легкових автомобілів глибина броду не повинна перевищувати 0,5м, а для вантажних 0,7...0,8м (для КрАЗ-255В, УРАЛ-375, ЗІЛ-131 - 1м).

Перед подоланням броду слід закрити жалюзі і зняти пас вентилятора. Спускатися до води і долати брід треба повільно на одній з нижчих передач при середніх обертах колінчастого вала двигуна, не допускаючи зупинки. Річки і рівчаки, що мають швидку течію, треба проїжджати навскіс. Перетнувши брід, слід певну відстань проїхати з натиснутою гальмовою педаллю, щоб просушити гальмові механізми.

В’їжджати на паром потрібно з невеликою швидкістю і з дозволу паромника. На паромі слід рівномірно розподілити навантаження, не допускаючи зайвого маневрування.

Подолання важкопрохідних ділянок.

Для роботи в умовах бездоріжжя автомобіль повинен бути оснащений додатковим обладнанням і засобами для підвищення прохідності, тобто: двома лопатами (штиковою і совковою), другим домкратом, ланцюгами протиковзання, сокирою, тросом, а на вантажному автомобілі, крім того, декількома міцними дошками, дерев’яним важелем, піском, пилкою та металевою сіткою. ланцюги протиковзання надівають при підході до важкопрохідної ділянки.

Рух автомобіля в лісистій місцевості.

При русі без дороги в лісі можуть раптово виникати різноманітні перепони. Швидкість руху повинна бути невелика (до 25 км/год), особливо при проїзді ділянок з пеньками, ямами та виступами. При русі через дрібні кущі і густу траву водієві необхідно проявити особливу обережність. Рекомендується рухатися по сліду автомобіля, а якщо його немає необхідно ретельно провести розвідку маршруту.

Рух автомобіля по ріллі.

По ріллі необхідно рухатися вздовж борозни або під гострим кутом до неї, а не в поперек, що приведе як правило до буксування автомобіля і його застрягання. При русі по мокрій ріллі необхідно використати засоби підвищеної прохідності. Рухатися потрібно на першій та другій передачі на середніх обертах частоти обертання колінвала двигуна.

Рух автомобіля по піщаній місцевості.

При цьому треба старатися використати накатану колію і вибирати такий напрямок руху, щоб не було крутих поворотів і підйомів. Невеликі піщані ділянки треба долати з розгону, а затяжні на пониженій передачі при частоті обертання колінвала двигуна вище середньої і по можливості, не переключаючи передачі. Буксування коліс не допускається, тому що при цьому ведучі колеса скоро зариваються в пісок. Автомобіль, що зупинився, треба виважити і під колеса підкласти металеву сітку, або дошки, колоди, гілля. По мокрому піску можна рухатись без побоювань: він добре ущільнений і колеса в ньому майже не грузнуть.

Рух автомобіля по болотистій місцевості.

Перед тим, як рухатись по болотистій місцевості, її потрібно розвідати. Якщо на болоті ростуть не рівні сосни і листяні дерева, бурий мох, то можна вважати, що товщина торф’яного шару 1м. Якщо на болоті росте змішаний ліс, то це свідчить про невелику товщину торфу.

Рух автомобіля по мокрій луці.

Під час руху по мокрій луці автомобіль легко губить курсову стійкість, тому що керовані колеса легко ковзають вбік. Для подолання мокрої луки вибирають місця з чистим і невисоким трав’яним покривом. Місця з порушеним трав’яним покривом укріплюють хмизом, по якому викладають дошки. По заболоченій луці, розмоклому ґрунті чи глині автомобіль треба вести по можливості з більшою швидкістю не допускаючи зупинок і крутих поворотів і уникати попадання на попередню колію. При буксуванні коліс не рекомендується збільшувати "газ". Якщо буксування не припиняється, необхідно використати підручний матеріал. При довготривалій роботі на таких ділянках потрібно надіти ланцюги протиковзання.