Міністерство аграрної політика та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій

ім.С.З.Гжицького

Мороз Ігор-Роман Андрійович, студент

1 Курсу 7 п/групи фвм

Види шипшини,її лікарська рослинна сировина, використання

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

Зміст

1.Види шипшини

2.Лікарська рослинна сировина

3.Використання Вступ

Народна мудрість стверджує, що шипшина варта семи докторів. Це незвичайна рослина - чагарник з сімейства розоцвітих. Він є далеким родичем царствених троянд. Квітки його хоч і яскраві, проте не є предметом захоплення поетів, оскільки не володіють пишнотою. І багато хто обходить його стороною, не знаючи, що за невибагливою зовнішністю ховається одна з найбільш коштовних рослин, які подарувала природа людині. По своїх корисних властивостях шипшина, не має собі рівних. Його називають скарбницею вітамінів, лісовим лікарем. З давніх часів шипшину збирали і використовували для лікування різних недуг. І сучасні офіційні дослідження повністю підтвердили цілющі властивості шипшини, а також відкрили нові, невідомі донині, достоїнства

Шипшина собача- ( Rosa саnina )

Високий (1,5—2,5 м) кущ родини розових. Стебла луковидно зігнуті, рідше майже прямі, вкриті міцними, плоскими, серповидно зігнутими шипами. Квітконосні пагони рясно вкриті гачковидно загнутими шипами. Листки спіральні, непарноперисті, з вузькими, залозисто-війчастими по краю прилистками; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) з обох боків голі, гладенькі, переважно еліптичні, з короткозагостреною верхівкою, часто закінчуються дрібними залозками. Квітки правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 3—5, рідше більше) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (до 20—25 мм), широколанцетні, з рясними перистими додатками, зверху переважно голі, зісподу всіяні короткими волосками, після цвітіння відхилені донизу і притиснені до плода, рано відпадають; пелюстки (їх 5) біло-рожеві, коротші за чашолистки. Плід — гіпантій, оранжево-червоний, широкоовальний, рідше майже кулястий, позбавлений залозок.Цвіте у травні — червні. Поширення. Шипшина собача росте по всій території України по схилах, узліссях, уздовж доріг та на пустищах як бур'ян.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50% . Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг %), вітаміни B₁, B₂, PP, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1%), органічні кислоти (0,9—3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.

Шипшина корична. (Rosa cinnanomeal)

Шипшина — вихідна форма улюбленої усіма троянди, яка здавна привертає увагу людей своїми ароматними квітами. Це кущ заввишки до 2 м з гілками, всіяними великими шипами, які розташовані парами біля основи листків. Листки рослини непарноперисті, довгастояйцеподібні, короткочерешкові. Квітки діаметром 3-5 см. Цвітуть з початку червня до липня. Плоди шипшини, так звані гіпантії, м'ясисті, оранжеві чи оранжево-червоні, діаметром до 1,5 см. Дозрівають у серпні-вересні й не опадають після заморозків.

Поширення. Шипшина травнева росте у лісах, серед чагарників, уздовж річок і струмків інколи утворює зарості. На луках трапляється рідко. Зростає по всій території середньої смуги Росії й у Сибіру. На Далекому Сході витіснена шипшиною зморшкуватою (R. rugosa), яка введена в культуру в Європейській частині Росії. На території України шипшина травнева зростає у лісах, серед чагарників, берегами річок і струмків, рідше — на луках у північних областях.

Заготівля.Для приготування ліків використовують свіжі чи сушені плоди рослини. Заготовляють їх після повного дозрівання, у вересні, обережно обриваючи з колючих гілок. Зібрані плоди пров'ялюють у затінку на відкритому повітрі, а потім сушать у сушарці чи духовці при температурі 80 °С. Хімічний склад.Шипшина — унікальна вітамінна і лікарська рослина. Її плоди містять до 17% вітаміну С — у 10 разів більше, ніж чорна смородина, і в 100 разів більше, ніж лимони. До їхнього складу також входять каротин (провітамін А), вітаміни B1 ,В₂, РР, К, пантотенова кислота, флавоноїди, цукри, пектинові речовини, органічні кислоти, мікро- і макроелементи та інші сполуки. Застосовують препарати шипшини травневої у науковій та народній медицині.

Фармакологічні властивості і використання.Плоди рослини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, позитивно впливають на загальний обмін речовин, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, підвищують опірність організму до несприятливих факторів, стимулюють секрецію жовчі й збільшують сечовиділення. Плоди шипшини використовують для профілактики гіпо- та авітамінозів; вживають при гострих і хронічних інфекціях, захворюваннях печінки, кишечнику, виразковій хворобі, діатезі, кровотечах, гемофілії, хворобах щитоподібної залози. Добрий ефект дають плоди при лікуванні захворювань органів дихання. Препарати шипшини приймають при холециститі, холангіті та хронічному гепатиті, особливо добре допомагає при цих захворюваннях сироп із плодів.

З насіння шипшини отримують цілющу олію, яку використовують як місцевий засіб для загоєння ран, тріщин сосків у матерів-годувальниць, при стоматитах, гінгівітах і пролежнях. За своїми терапевтичними властивостями олія шипшини близька до обліпихової.

Сироп з плодів шипшини і шипшинову олію відпускають у спеціалізованих аптеках.Бджоли збирають з квіток рослини багато пилку. У Росії, Україні та сусідніх країнах зростає понад 200 видів шипшини, усі вони мають подібні лікарські та медоносні властивості.

Настій плодів. 1 столову ложку сухих плодів заливають 200 мл окропу. Настоюють у закритій посудині (краще у термосі) 8-12 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 2-3 рази на день до їди.

Шипшина зморшкувата (Rosa rugosa)

Середньої висоти (80—150 см) кущ родини розових. Стебла товсті, прямостоячі, як і квітконосні пагони, густо вкриті різнотипними опушеними шипами: міцними, з широкою основою, трохи серповидно зігнутими або прямими та дрібними голчастими. Квітконосні пагони, крім того, вкриті волосками і дрібними залозистими щетинками. Листки спіральні, непарноперисті, з широкими трав'янистими прилистками, що зрослися з головним стриженьком листка; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) від круглястоеліптичних до видовженоеліптичних, зверху виразно зморшкуваті, з полиском, зісподу рясно опушені, нерідко майже сіроповстисті, з домішкою залозок, по краю простозубчасті. Квітки великі (до 7 см у діаметрі), правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 2—3) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (2,5—3 см завдовжки), з листовидним розширенням на верхівці, зісподу усіяні волосками з домішкою залозок, рідше без них, після цвітіння спрямовані вгору й залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) червоні, рі­дше ясно-червоні. Плід — гіпантій, сплюснуто-кулястий, м'ясистий, яскрово-червоний або померанцевий. Початок цвітіння у червні (ремонтантний вид).

Поширення. Шипшина зморшкувата дико росте на Далекому Сході. На території України її культивують як рослину декоративну й лікарську. Часто зустрічаються здичавілі зарості.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50% . Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг %), вітаміни B₁, B₂, PP, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1%), органічні кислоти (0,9—3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, маг­нію, кальцію.

Шипшина яблунева.(Rosa villosa)

Щільний, прямостоячий, до (1,5 -2м )заввишки, кущ родини розових. Стебла, як і квітконосні пагони, вкриті однотипними прямими, нерідко дещо відхиленими вгору, рідше донизу шипами. Квітконосні пагони, крім того, інколи вкриті дрібними голчастими або щетинистими залозками. Листки спіральні, непарноперисті, великі (8,5—9 см завдовжки), з головним стриженьком, усіяним, як і прилистки, волосками з домішкою залозок; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) широкоеліптичні, великі, 4—5 см завдовжки і 2,5—3 см завширшки, з обох боків, особливо зісподу, рясно всіяні волосками з домішкою залозок. Квітки правильні, двостатеві, в малоквіткових щитковидних суцвіттях, рідше одиничні, на коротких (до 10—15 мм) залозисто-щетинистих квітконіжках; чашолистки на спинці залозисто-щетинисті, зовнішні — з перистими, рідше нитковидними додатками, після цвітіння піднімаються вгору, змикаються і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) темно-рожеві, коротші за чашолистки. Плід — гіпантій, пурпуровий, кулястий або майже кулястий, ве­ликий, залозисто-щетинистий. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Шипшина яблунева росте майже по всій території України в чагарникових заростях, на узліссях, у рідколіссі, а також на урвищах та вздовж лісових струмків.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50%. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг %), вітаміни B₁, B₂, PP, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, квер­цитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1%), органічні кислоти (0,9—3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, маг­нію, кальцію.

Шипшина голчаста.( Rosa acicularis)

Шипшина голчаста — гарний колючий кущ з бурувато-червоними гілками, з великою кількістю дрібних тонких шипиків і щетинок. Шипики сидять часто по 2 біля основи листків, що складаються з 5—7 (9) яйцевидних листочків. Квітки великі, ароматичні, поодинокі або по 2—3, рожеві або червонуваті, на довгих квітконіжках. Плоди соковиті, яйцевидно-грушовидні, яйцевидні або еліптичні, 1,5— 2,5 см в діаметрі, гладенькі. Поверхня блискуча або матова, морщиниста. Всередині плодів знаходяться тверді білі горішковидні сім'янки (плодики) з численними загостреними щетинистими волосками. Шипшина голчаста цвіте в червні—липні. Шипшина голчаста росте в лісах, переважно ялинових, по лісових схилах і на узліссі, луках. Для лікувальних цілей застосовують стиглі плоди обох видів шипшини. Збирають плоди у період їх стиглості, наприкінці серпня—у вересні; збирати слід обережно, вручну, у брезентових чи інших рукавицях, безпосередньо з куща, причому тільки цілі яскраво-червоні, незіпсовані плоди, коли вони ще тверді, намагаючись не м'яти їх. Перестиглі плоди стають соковитими, м'якими і збирати їх важче. Складати плоди слід у кошики, обтягнуті тканиною, збирання слід закінчити до настання заморозків. Свіжозібрані плоди треба негайно сушити.

Сушать плоди у добре нагрітих печах, на залізних листах або сітках, трохи відкривши заслінку і трубу печі для витягування вологи. Щоб краще використати обсяг печі для сушіння найбільшої кількості ягід, сітки з ягодами ставлять на цеглинах у 2—3 ряди, але при цьому треба стежити, щоб повітря мало вільний доступ до всіх ягід і щоб ягоди не підгоріли. Можна їх сушити в плодоовочевих сушарках при температурі 80—90° С, а в південних районах — на сонці. Сухі ягоди шипшини оранжево-червоні, смак кислувато-солодкий, вони без запаху.

Настої з коренів шипшини і плодів здавна застосовували в народній медицині у випадку захворювання печінки і шлунково-кишкового тракту. При катарі шлункалз зниженою кислотністю застосовують настій з 3 столових ложок ягід шипшини на 1 л води по 1/2 склянки 3 рази на день.

Фармакологічні властивості і використання шипшини. Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті. Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті.