- •157. Конституційні принципи організації та діяльності органів держ влади. Демократизація організації та діяльності державного апарату.
- •158. Конституційний склад і структура вру
- •159. Основні функції і і повноваження вру.
- •160. Основні форми діяльності вру
- •161 Законодавча процедура: основні види та стадії.
- •162.Правові гарантії діяльності народного депутата Укр.
- •163. Правовий статус народного депутата
- •164. Адміністрація Президента України
- •165. Президент України
- •166. Порядок обрання Президента України
- •167. Система судів загальної юрисдикції в україні
- •168. Основні засади судочинства в україні
- •169. Принципи функціонування судової системи в Україні
- •170.Прокуратура та форми прок.Нагляду .Акти прокурорського реагування.
- •171. Конституцiйно-правове положення Адвокатури:загальна характеристика
- •172. Вища рада юстиції порядок формування склад повноваження
- •173. Кабінет Міністрів України: структура і компетенція
- •174.Орган центральної державної влади поняття структура
- •175. Акти органів виконавчої влади
- •176.Понятiйнi засади що визначають статус особи
- •177. Особливості правового статусу осіб, що одержали притулок.
- •178. Особливості правового статусу біженців. Права та обов’язки біженців. Проблема вимушених переселенців.
- •179. Особи без громадянства: поняття та особливості правового положення. Проблема полігромадянства.
- •180. Режими проживання іноземців
- •181. Поняття та правовий статус іноземців
- •182. Громадянство: поняття та конституційна природа.
- •183. Принципи громадянства України
- •184. Повноваження органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
- •185. Умови прийняття громадянства.
- •186. Припинення громадянства України.
- •187. Поняття та види громадянських станів особи. Правова регламентація громадянських станів особи.
- •188. Державна територія: поняття та склад.
- •189. Адміністративно-територіальний устрій України та порядок вирішення питань територіального поділу.
- •190. Поняття та принципи державного (територіального) устрою України.
- •198. Складання списків виборців.
- •199. Висування і реєстрація кандидатів.
- •200. Передвиборна агітація: поняття, основні принципи.
- •201. Порядок проведення голосування, підрахунку голосів та оприлюднення результатів голосування.
- •202. Відповідальність за порушення виборчого законодавства України.
- •203. Поняття і види референдумів
- •204. Принципи і порядок проведення референдумів.
- •205. Відповідальність за порушення порядку проведення референдуму
- •206. Статус Ради національної безпеки і оборони україни
- •207. Основні напрями державної політики в сфері національної безпеки України
- •208. Гарантування прав, свобод і обов'язків громадян України при забезпеченні національної безпеки.
- •210. Поняття , об’єкти, суб’єкти та принципи національної безпеки.
- •211. Організаційно-правові форми прямого народовладдя
- •212. Місце́ва держа́вна адміністра́ція: поняття, структура, компетенція
- •213. Відносини та взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевим та центральними органами державної адміністрації
- •214. Компетенція органів місцевого самоврядування
- •215.Поняття та структура місцевого самоврядування
- •216. Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування
- •217. Гарантії місцевого самоврядування
- •218. Правове регулювання та порядок формування представницьких органів держави та місцевого самоврядування
- •226. Символи держави та правовий порядок їх використання.
- •228. Правовий статус особи:поняття і види.
- •229. Принципи правового статусу людини і громадянина.
- •230.Міжнародно-правові стандарти та конституційне зак-во про правовий статус людини і громадянина.
- •231.Гарантії здійснення прав ,свобод і обов’язків.
- •232.Поняття,юр.Природа, класифікація конст.Прав і обов’язків.Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •233.Громадянські права і свободи.
- •233.Громадянські права і свободи людини: загальна характеристика
- •234. Політичні права і свободи громадян України
- •235. Економічні права і свободи людини і громадянина
- •236.Соціальні та культурні (духовні) права і свободи людини і громадянина
- •237.Завдання органів виконавчої та судової влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, обєднань громадян в забезпеченні правового статусу людини
- •238. Система правових засобів (механізм) реалізації прав та свобод людини та громадянина
- •239.Конституційні засоби удосконалення та гармонізації міжнаціональних відносин в Україні
- •240. Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •241.Діюча Конституція України (1996р.) : соціально-правова характеристика та структура
- •242. Декларація про державний суверенітет України(1990 року) та Акт проголошення незалежності України (1991 року) як етапи коснтитуційної реформи в Україні
- •243.Основні етапи конституційної реформи в Україні 244 Конституційна реформа-органічна частина та основа політичного і правового реформування України
237.Завдання органів виконавчої та судової влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, обєднань громадян в забезпеченні правового статусу людини
Суб'єктом, на якого покладаються обов'язки щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, є держава. Роль держави як головного гаранта прав і свобод людини і громадянина випливає зі змісту статей 3, 22, 42, 49, 51, 53 та інших статей Конституції України, і ця функція реалізується за допомогою різних правових засобів через усю систему органів державної влади. Особливе місце в цій системі посідає Президент України гарант прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України). Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод людини і громадянина через відповідну законодавчу діяльність (ст. 92 Конституції України), призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 101 Конституції України). Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст. 116 Конституції України)
Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Зокрема, Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. визначає метою парламентського контролю, що його здійснює Уповноважений:
1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
2) додержання та повагу до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими і службовими особами;
3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;
4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність із Конституцією України, міжнародними нормами у цій галузі;
5) поліпшення і подальший розвиток міжнародної співпраці в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;
6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;
7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.
Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їхніми посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності Уповноважений може представити Верховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина.
Важливу роль у гарантуванні прав і свобод людини і громадянина в правовій державі відіграють суди. Правова держава - це держава, влада якої має певні межі, встановлені конституцією, і саме суд виступає важливою гарантією дотримання цих меж1. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому судовий захист прав і свобод людини і громадянина здійснюють як суди загальної юрисдикції, так і Конституційний Суд України. Зокрема, Закон України «Про Конституційний Суд України» (ст. 43) передбачає, що суб'єктами права на конституційне звернення з питань подання висновків Конституційним Судом України у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.
Водночас функції щодо створення належних умов для реалізації прав, свобод і обов'язків виконують не лише органи державної влади. Відповідну роль відіграють також органи місцевого самоврядування, об 'єднання громадян.
У ст. 22 Конституції України встановлене загальне правило, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються. Це означає, що вони не лише проголошуються, декларуються державою, а й мають реалізовуватися за допомогою відповідного механізму.
Окремі права та свободи людини і громадянина мають спеціальні (тобто такі, що стосуються лише їх) гарантії, які містяться у тих чи інших нормах Конституції України та згідно з якими відповідні права забезпечуються: право територіальних громад на місцеве самоврядування -визнанням і гарантуванням місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України); право власності на землю - гарантією його набуття відповідно до закону (ст. 14 Конституції України); право на асоціації - гарантією свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15 Конституції України); право на працю - гарантіями рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, захисту від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України); право на відпочинок — наданням днів щотижневого відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час (ст. 45 Конституції України); право на охорону здоров’я - державним фінансуванням відповідних програм, не скороченням існуючої мережі державних та комунальних закладів охорони здоров’я та ін. (ст. 49 Конституції України); право на соціальний захист- гарантованим загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням і створенням мережі закладів для догляду за непрацездатними (ст. 46 Конституції України); право на користування культурною спадщиною - гарантією її охорони законом (ст. 54 Конституції України) тощо.
Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб’єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб’єктів надання правової допомоги:
державні органи України, до компетенції яких входить їїнадання;
адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист людини від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні будь-яких справ у судах та інших державних органах;
суб’єкти юридичної діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України; об’єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод.
Так, згідно із Законом України «Про звернення громадян», всі органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, посадові особи зобов’язані безоплатно надавати громадянам правову допомогу шляхом повідомлення по суті отриманих скарг, пропозицій та заяв. Зокрема, Міністерство юстиції України здійснює інформування населення про діяльність установ юстиції, сприяє поширенню знань про право, роз’ясненню чинного законодавства, забезпечує взаємодію державних органів у проведенні спільних заходів, спрямованих на підвищення правової свідомості населення, тощо.
Припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Ст. 55 Конституції України передбачає: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань».
Одним із найбільш доступних і тому поширених засобів захисту своїх прав є звернення зі скаргами, зауваженнями та пропозиціями до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків.
Відповідно до ст. 56 Конституції України «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».
Ця конституційна норма спрямована на забезпечення захисту громадянина від чиновницького свавілля, матеріальної компенсації шкоди, завданої громадянинові в результаті незаконного порушення його прав і свобод, дотримання законності в діяльності державних органів, їх посадових і службових осіб.
Право на відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди виникає за наявності двох умов, а саме, коли: 1) рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що спричинили шкоду, були незаконними; 2) шкода була заподіяна при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави і порядок відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди визначаються Цивільним кодексом України.
Роль міліції в забезпеченні правового статусу людини й громадянина
Міліція - складова частина системи органів внутрішніх справ України (внутрішні війська, міліція, державний пожежний нагляд), що ставляться до правоохоронних органів, основною функцією яких є охорона законності й правопорядку, захист правий, воль, законних інтересів людини й громадянина, боротьба зі злочинністю.
Відповідно до Закону України «Про міліцію»:
міліція - це державний збройний орган виконавчої влади, що захищає життя ,здоров'я, права й волі громадян, власність, природну середовище ,інтереси суспільства й держави від протиправних зазіхань.
Основні завдання міліції :-забезпечення особистої безпеки громадян;-захист правий ,воль, законних інтересів громадян;
-попередження, припинення правопорушень;-виявлення, розкриття злочинів;-розшук осіб, що зробили злочин;-виконання карних покарань і адміністративних стягнень;-забезпечення безпеки дорожнього руху;-захист власності від злочинних зазіхань.