54.Зу про внесення змін до конст україни

Почитайте пожалуйста закон 2222-4, а то краткую характеристику дать нельзя такому важному нормативно-правовому акту и это будет не целесообразно относительно Вашего высокого интеллекта и падению солнечных лучей относительно плоскости моего рабочего стола путем дифракции света выходит, что нужно читать весь закон. Уверяю Вас, мой юный друг, он не большой и читатель будет просто духовно порхать от внутреннего мира этого прекраснейшего закона, той обстановки и чувств, которыми обладает автор и пытается изложить их на бумагу в столь деловом стиле, но в то же время поражает своей искренностью и добротой… Автор таким образом сотворил свое детище ЗУ № 2222-4….

С любовью, всегда Ваш, Гарькавый Артур…

55. Правові наслідки прийняття ксу рішення від 01,10,2010

Правовых коллизий возникает масса, и первая из них - это срок полномочий Верховной Рады. Согласно Конституции от 1996 года, народные депутаты избираются всего на 4 года, а нынешний парламент избирался в 2007 г. и по новой Конституции, в которой предусмотрены 5 лет легитимной работы Верховной Рады. Безусловно, если вспомнить об отсутствии обратной силы закона в Украине, то приходим к выводу, что для парламентариев должен остаться срок, по которому они избирались, т.е. 5 лет. Однако не стоит забывать, что изменения в Основной закон признали неконституционными, что лишает их любой юридической силы.

Но если вопрос сроков остается пока спорным, то вот лишение Верховной Рады целого ряда полномочий является реальностью. И реальность эта наступает для них также с момента принятия этого одиозного решения КСУ. Теперь парламент теряет главным образом право прямого влияния на исполнительную власть, а также некоторые должностные полномочия. Так, ВРУ лишилась права вносить для назначения кандидатуру премьер-министра, права снятия с должности членов Кабмина, права утверждать назначение и увольнение глав СБУ, ФГИ и АМК; полномочий по увольнению Генпрокурора.

56. Конституція арк

Конституція Автономної Республіки Крим — нормативно-правовий акт, який визначає статус і повноваження Автономної Республіки Крим та діє відповідно до Конституції України.Конституція прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 року; дійсна від 12 січня 1999 року.

Конституція Автономної Республіки Крим належить до кодифікованих конституційних актів. Це єдиний нормативно-правовий акт, що складається з преамбули та п'яти розділів, позначених римськими цифрами. Розділи включають 43 статті, а сама конституція розбита на дев'ять глав. Розділи I і III містять 4 і 3 глави відповідно. Статті складаються з пунктів, позначених арабськими цифрами; окремі пункти містять підпункти, які позначаються арабськими цифрами, відокремлені дужкам

57. Перехідні положення Конституції України (в аспекті рішення ксу від 01.10. 2010 року)

Для подолання гострої кризи 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до Конституції та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента (останні дозволили провести переголосування 2-го туру виборів Президента). Того ж дня Президент України Леонід Кучма підписав ці документи.

Закон на основі проекту Симоненка—Медведчука про зміни до Конституції (про політичну реформу) передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями закону, він мав набрати чинності з 1 вересня 2005 року в разі, якби на той час були ухвалені зміни до Конституції стосовно реформування системи місцевого самоврядування (законопроект 3207-1). Позаяк до 1 січня 2006 року ці зміни не були ухвалені, то (згідно з прикінцевими та перехідними положеннями) закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року.

Після приходу до влади Віктора Януковича і Партії Регіонів 1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття. Згідно з рішенням КС, відповідний закон №2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону в редакції від 28 червня 1996 року.

[ред.] 2010 рік

1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 році. З цієї дати знову діє Конституція 1996 року.

Розділ XV - Перехідні положення

1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

2. Верховна Рада України після прийняття Конституції України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією. Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться у березні 1998 року.

3. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня 1999 року.

4. Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

5. Кабінет Міністрів України формується відповідно до цієї Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності.

6. Конституційний Суд України формується відповідно до цієї Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності. До створення Конституційного Суду України тлумачення законів здійснює Верховна Рада України.

7. Голови місцевих державних адміністрацій після набуття чинності цією Конституцією набувають статусу голів місцевих державних адміністрацій згідно зі статтею 118 цієї Конституції, а після обрання голів відповідних рад складають повноваження голів цих рад.

8. Сільські, селищні, міські ради та голови цих рад після набуття чинності Конституцією України здійснюють визначені нею повноваження до обрання нового складу цих рад у березні 1998 року. Районні та обласні ради, обрані до набуття чинності цією Конституцією, здійснюють визначені нею повноваження до сформування нового складу цих рад відповідно до Конституції України. Районні в містах ради та голови цих рад після набуття чинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження відповідно до закону.

9. Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

10. До прийняття законів, що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі відповідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації.

11. Частина перша статті 99 цієї Конституції вводиться в дію після введення національної грошової одиниці - гривні.

12. Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальної юрисдикції в Україні відповідно до статті 125 цієї Конституції, але не довше ніж п'ять років. Судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені. Судді, повноваження яких закінчилися в день набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження протягом одного року.

13. Протягом п'яти років після набуття чинності цією Конституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також порядок проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи.

14. Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України.

58. Основні етапи новітнього конституційного процесу в Україні.

1. 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет УРСР - по 26 жовтня 1993року – прийняття концепції проекту нової Конституції України.

2. 10 листопада 1994 року – відновлено роботу по розробці проекту нової Конституції України – по 8 червня 1995 року - підписано конституційний договір між Президентом України і ВРУ.

3. 8 червня 1995 року – по 28 червня 1996 року.

59. Юридичні властивості чинної Конституції України.

Юридичні властивості конституції – її ознаки, що характеризують конституцію як основний закон держави та суспільства, які виходять з функцій та принципів конституції.

Найважливіші юридичні властивості Конституції України:

Нормативність

Установчий характер

Юридичне верховенство

Програмний характер

Підвищена стабільність

Підвищений ступінь охорони з боку держави

Конституція – основа розвитку галузей національного права

Особливий порядок прийняття і внесення змін до КУ

Підсумковий характер КУ

Легітимність

Реальність

Правонаступництво

60. Функції Конституції України.

Функції конституції:

Установча

Правотворча

Регулятивна

Охоронна

Політична

Економічна

Культурна

Інформативна

Гуманістична

Організаційна

Стабілізуюча

61. Принципи Конституції України.

Принципи:

Нормативний характер

Народовладдя

Державного суверенітету

Пріоритету прав і свобод людини

Принцип поділу влади

Верховенство права і законності

62. Структура Конституції України.

Структура конституції має сталий вигляд і включає такі елементи:

1. Преамбула – не є типова правова норма, несе в собі політичну і ідеологічну функцію. Це типова декларація з притаманними їй цілями і завданнями.

2. Основна частина:

Розділ 1. Загальні положення. Ст. 1-20.

Розділ 2 . Права, свободи та обов'язки людини і громадянина 21 — 68

Розділ 3. Вибори. Референдум 69 — 74

Розділ 4. Верховна Рада України 75 — 101

Розділ 5. Президент України 102 — 112

Розділ 6. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади 113 — 120

Розділ 7. Прокуратура 121 — 123

Розділ 8. Правосуддя 124 —131

Розділ 9. Територіальний устрій України 132 — 133

Розділ 10. Автономна республіка Крим 134 — 139

Розділ 11. Місцеве самоврядування 140 — 146

Розділ 12. Конституційний Суд України 147 — 153

3. Додаткові положення:

Розділ 13. Внесення змін до Конституції України 154 — 159

Розділ 14. Прикінцеві положення 160 — 161

Розділ 15. Перехідні положення. Пункти 1-14 (строки вступу в дію деяких конституційних положень, порядок зміни старих норм новими, необхідність прийняття законів на які є посилання в конституції).

63. Механізм дії Конституції України.

Механізм дії конституції (конституційних норм) – сукупність правових і інституційних елементів за допомогою яких забезпечується на практиці втілення конституційних принципів.

Реалізація конституційних норм – втілення приписів Конституції України в правомірні дії громадян, органів, організацій та інших юридичних осіб та посадовців.

64. Форми реалізації Конституції України.

1. Дотримання Конституційних норм

2. Виконання конституційних норм

3. Використання конституційних норм

4. Застосування конституційних норм

65. Порядок внесення змін до Конституції України.

Розділ XIII Конституції регламентує порядок внесення змін до Конституції України. Головним його призначенням є забезпечення стабільності конституційного ладу, що передбачає наступне: Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею порядку, відмінному від внесення змін до поточного законодавства, а також упровадження динаміки розвитку конституційного процесу, що дозволить своєчасно реагувати на конституційному рівні на об'єктивні потреби розвитку суспільства і держави.

    Отже, ст. 154 цього розділу визначене коло суб'єктів конституційної ініціативи, яким дана можливість ставити питання про зміну положень Конституції України. До них відносяться Президент України і не менше 1/3 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Лише вони можуть вносити законопроект про зміни в Конституцію України на розгляд Верховної Ради України. Це пояснюється тим, що саме вони є суб'єктами, які безпосередньо репрезентують Український народ. Нагадаємо, що для внесення звичайного законопроекту на розгляд Верховної Ради України діючою Конституцією передбачене набагато ширше коло суб'єктів, яке охоплює Президента України, народних депутатів України, Кабінет Міністрів і Національний банк України.

    З цієї статті також витікає, що конституційна ініціатива вказаних суб'єктів про внесення змін до Конституції України оформляється у вигляді законопроекту. Законопроект повинен бути представлений відповідно до Регламенту Верховної Ради України у письмовій формі, з супровідною запискою, що містить обґрунтування необхідності розробки і ухвалення закону, а також, в необхідних випадках, з пояснювальною запискою, довідкою про фінансові та інші витрати, пов'язані з ухваленням і упровадженням закону, іншими матеріалами Й додатками. Якщо вказані вимоги не дотримані або ж форма представленого законопроекту не відповідає встановленим нормам. Верховна Рада України може повернути законопроект його ініціатору.

    Обмеження кола суб'єктів конституційної ініціативи з питань внесення змін в Конституцію України, надання цього права лише Президенту і І/З народних депутатів, а також передбачення певного чіткого процесу здійснення цього права є істотною конституційною гарантією стабільності Конституції і обгрунтованості вимог внесення до неї змін.     Далі Конституція України встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України попередньо повинна схвалити більшість конституційного складу Верховної Ради України. Тобто для схвалення законопроекту необхідно мати більшість голосів від загальної кількості народних депутатів, вибраних до Верховної Ради України. З цього складу виключаються депутати, повноваження яких припинені у встановленому законом порядку, а також депутати, що вибули зі складу Верховної Ради України з будь-якої причини у момент схвалення. Після попереднього схвалення законопроект про внесення змін в Конституцію України вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менше 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України.

    Все відмічене вище торкається розділів: II «Права, свободи і обов'язки людини й громадянина», IV «Верховна Рада України», V «Президент України», VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», VII «Прокуратура» VIII «Правосуддя», IX «Територіальний устрій України», X «Автономна Республіка Крим, XI «Місцеве самоврядування», XII «Конституційний Суд України», XIV «Завершальні положення».

    З цього загального порядку внесення змін до Конституції України є виключення. Вони торкаються можливості внесення змін до розділів І «Загальні положення», III «Вибори. Референдум» і XIII «Внесення змін до Конституції України». По-перше, суб'єктами конституційної ініціативи щодо подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін в ці розділи є Президент України або не менше ніж 2/З від конституційного складу Верховної Ради України. По-друге, законопроект про внесення змін в ці розділи Конституції України подається до Верховної Ради України і приймається не менше ніж 2/3 від її конституційного складу. І, по-третє, він затверджується всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України, і лише після цього набуває чинності. Тобто Конституція України встановлює ще складніший порядок внесення змін в ті розділи, які складають її фундаментальну основу, а це в свою чергу повинне запобігти будь-яким спробам зміни її сутності.

    Конституція України встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін в розділи І, III і XIII з одного і того ж питання можливо лише до Верховної Ради України наступного скликання. Конституція України проголосила, що вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають: 1)    скасування або обмеження прав і свобод людини й громадянина. Це положення обумовлене тим, що в сучасних державах права і свободи людини й громадянина є непорушними і недоторканними, а тому, якщо законопроект, що змінює Конституцію, передбачає скасування або обмеження прав і свобод людини й громадянина, Верховна Рада зобов'язана його відхилити, а Конституцію залишити незмінною; 2)    ліквідацію незалежності України. Остання проголошена ст. 1 Конституції, де сказано, що Україна є суверенна, незалежна, демократична, соціальна і правова держава; 3)    порушення територіальної цілісності України, що в свою чергу суперечить ст. 2 Конституції, згідно якої територія України в межах існуючих кордонів цілісна і недоторканна.

    Конституція України не може бути змінена також в умовах військового або надзвичайного положення. Під останнім мається на увазі особливий правовий режим діяльності державних органів, органів самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки. Правовий режим надзвичайного положення направлений на дотримання безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій І епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного порядку під час масових порушень правопорядку, утворюючих загрозу життя і здоров'ю громадян, або спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України насильницьким шляхом. Конституція встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути представлений до Верховної Ради України повторно, але не раніше ніж через рік з дня ухвалення рішення по цьому законопроекту. Тобто Конституція забороняє повторне подання до Верховної Ради одного і того ж законопроекту про внесення змін до неї, якщо Верховна Рада його вже розглядала і відхилювала, раніше ніж через рік з дня ухвалення рішення щодо цього законопроекту. Конституцією України також передбачено, що Верховна Рада протягом всього терміну своїх повноважень (чотирьох років) не може двічі змінювати одні і ті ж положення Конституції України.

    Всі законопроекти про внесення змін в Конституцію України розглядаються Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України. Останній повинен сформулювати мотивований висновок щодо відповідності законопроекту наступним вимогам: 1)    чи не скасовуються або ж обмежуються права і свободи людини і громадянина; 2)    чи не направлений він на ліквідацію незалежності України; 3)    чи не порушується територіальна цілісність України; 4)    за яких умов передбачається внесення змін в Конституцію України; 5)    чи не розглядається законопроект Верховною Радою України повторно, протягом року з дня винесення ухвали щодо аналогічного законопроекту; 6)    чи відповідає законопроект вимозі про те, що Верховна Рада України протягом терміну своїх повноважень не може двічі змінювати одні і ті ж положення Конституції України.

    Висновок Конституційного Суду щодо конституційності законопроекту є важливою юридичною гарантією проти можливості порушення Основного Закону. Без нього Верховна Рада України не може прийняти законопроект до свого розгляду.