35.Особливості «Вестфальської системи» міжнародного права.

Вестфальський мир (ВМ) був першим широкомасштабним європейським МД. Він укладався між германськими князівствами. Вся ж Європа виступала третьою стороною, тому даний договорі є гібридним і не є класичним буржуазним договором. ВМ складався з Оснабрюцького договору (Священна Римська імперія + Швеція) та Мюнхенського договору (з Францією).

• Закріпив територіальні зміни в Європі;

• Врегулював питання релігій в імперії, встановив релігійну терпимість;

• Сформувався новий територіально-політичний устрій в Європі;

• Встановлення принципу балансу сил;

• ВМ – основа для укладання подальших договорів;

• Стабільність державних кордонів;

• Визнання нових суб’єктів МП – і як результат поява декларативної теорії визнання;

• ВМ – це поєднання МП та внутрішнього права через його гібридну природу;

• Етатизм ВМ – поєднання 2 підходів до державного суверенітету: внутрішнього та зовнішнього;

• Рівноправність суб’єктів МП;

• ВМ іноді порівнюють зі Статутом ООН, оскільки ВМ є універсальним та базується на європейських принципах МП. ВМ містив принцип мирного вирішення спорів, pacta sunt servanda, сторонами договору були держави Європи, колективні санкції проти агресора;

• ВМ – це перший широкомасштабний масовий договір, проте це не перший договір, укладений не на релігійній основі;

• Вестфальський конгрес пішов далі намічених цілей, оскільки ВМ була створена нова система розвитку міжнародного правопорядку;

• ВМ закріпив релігійну свободу та баланс сил;

• Заклав фундамент європейської системи безпеки;

МП ВМ:

• Баланс сил;

• Закріпив класичні принципи та інститути МП;

• ВМ заклав підвалини формування класичного МП, а не створив новий тип МП;

• Основна ідея ВМ: держава та державний суверенітет;

• Держава стає основним суб’єктом МП;

Раніше суверенітет розумівся як внутрішній суверенітет, оскільки ще Боден писав, що правитель володіє повнотою влади над населенням та територією і що можна відмовитись від МД, якщо він обмежує суверенітет. Із ВМ державний суверенітет починає розглядатись як незалежність держави, встановлюється принцип суверенної рівності держав.

• Із укладанням ВМ на заміну християнській республіці приходить європейська спільнота. Утверджується ідея МП цивілізованих націй;

• ВМ знав багато цивільно-правового елементу, наприклад, в Мюнстерській угоді був закріплений принцип uti possidetis;

• ВМ заклав основи мирного співжиття європейських держав, проте вже через 20 років знову почались війни.

ПРАВО МД:

• Змінилась суть МД. Згодом почали домінувати саме договори про мир, хоча раніше були договори різної предметної сфери;

• Становлення матеріального та процесуального права;

• Змінюються умови гарантії МП. Тепер інститут ратифікації виступає відповідної гарантією;

• З’являється інститут третіх сторін. Тепер укладання договору не має суперечити інтересам третьої сторони;

• Договори стали строковими, тепер вони не укладались на віки вічні (турецька сторона не визнавала такого формулювання);

• Посилення ролі парламентів;

• Двосторонні договори укладались 2 мовами, а багатосторонні – англійською чи французькою;

• З’являється інститут застережень;

МОРСЬКЕ ПРАВО:

• Вотчиний погляд на морський простір – прибережна держава володіє морем в цілому;

• Починають відходити від погляду на море як на чиюсь територію;

• З’являється концепція територіального моря – 12 миль – правило гарматного пострілу;

• Чим меншою є держава, тим більшим є територіальне море, і навпаки;

• З 18 ст. розвивається принцип свободи відкритого моря: свобода судноплавства і свобода рибальства; у 1953 році додалось ще свобода ведення наукових досліджень, укладання кабелів та проліт літаків над водним простором;

• Право салюту – салютування судну господаря. 1787 року це право було скасоване;

ПОСОЛЬСЬК ПРАВО:

• Перехід до теоретичного обґрунтування імунітетів послів, оскільки особа дипломата не може виконувати свої функції не маючи кримінального та адміністративного імунітету від переслідування;

• 1815 року Віденський конгрес закріпив ранги послів.

ПРАВО ВІЙНИ:

• Гуманізація війни;

• Повага до прав людини.