Питання №82 Головні концепції походження людини

Релігійна теорія

Основою релігійної теорії є тексти та перекази різних релігійних віровчень, де прямо вказано про творіння людей богами. Для прикладу,

Біблія — з землі створено Адама, а з його ребра — Єва;

Межиріччя — бог створив людину з глини;

Велика Скіфія — Таргітай, перша людина у скіфів, створена Папаєм, верховним скіфським богом, та його жінкою.

Багато подібних міфів і переказів можна зустріти у фундаментальній праці Джеймса Фрезера «Фольклор у Старому Заповіті».

Довести чи відкинути дану теорію науковими доказами не можливо, так як вона базується на вірі віруючих, а не фактах.

Наукова теорія

Дана теорія базується на вченні Ч. Дарвіна, яке отримало назву "еволюційної теорії" - походження людини від мавп через перехідні форми в результаті природнього відбору.

На сьогодні виділяють ряд етапів антропогенезу:

проконсул;

рамапітек;

дріопітек;

австралопітек (Див. також Парантроп);

людина уміла або Homo habilis;

людина прямоходяча або Homo erectus;

неандерталець;

Людина розумна або Homo sapiens або кроманьйонець.

Космічна теорія

Життя на Землю занесено з космосу іншопланетянами.

Питання №83 Проблема субстанції: матеріалістичний та ідеалістичний монізм

Моні́зм — теорія, згідно з якою різні типи буття або субстанції, що здаються різними, врешті зводяться до єдиного джерела. Для розуму, що не рефлектує, у світі існує практично нескінченне число типів субстанції: камінь, дерево, скло, сіль, цукор здаються глибоко та очевидно різними речовинами.

Перші грецькі філософи багато займалися тим, що скорочували число субстанцій, віднаходячи їхню тотожність на глибших рівнях. За Емпедоклом існує лише чотири першоречовини: земля, повітря, вогонь та вода. Фалес також ризикнув припустити, що все складається з одного елемента — води, бо вона може знаходитися і в твердому, і в рідкому, і в газоподібному стані.

Разом із цим повсякденні уявлення завжди носили дуалістичний характер. Для більшості людей матерія (що має форму, розмір, відрізняється твердістю та знаходиться в русі) та свідомість (що не має жодної з цих властивостей) є глибоко різними. Системи філософського монізму у своєму розвиткові відштовхувалися від цього повсякденного дуалізму, акцентуючи ту чи іншу складову цього уявлення про двоїстий світоустрій.

Матеріалістичний монізм (наприклад, монізм Демокрита чи Гобса) зводив свідомість до матерії, представляючи ментальні процеси як тілесні реакції. Прикладом, відчуття світла вважали простою реакцією сітківки ока та зорового нерва на промені світла.

На відміну від цього, ідеалістичний монізм (наприклад, монізм Платона, Геґеля, Бредлі, Ройса) зводив матерію до свідомості — або через аналітичне розчленування «матеріальних» речей на відчуття, або показуючи, що просторовий світ є внутрішньо суперечливою конструкцією, і лише розумне може бути дійсним. До цього погляду близький пантеїстичний монізм Спінози, за яким свідомість та матерія суть прояви єдиної субстанції, що лежить в їхній основі.

Під монізмом зазвичай розуміють метафізичний монізм того чи іншого роду. Окрім того, є ще епістемологічний монізм, згідно з яким те, що ми відчуваємо у звичайному сприйнятті, є тотожнім об'єктові, яким він є в природі.