52. Проблема конфліктів та стресів, методи управління конфліктами.

Конфлікт — відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення інтересів чи поглядів. Виокремлюють такі методи управління конфліктами: Структурні методи. 1. Роз'яснення вимог до роботи. Це бесіда, у якій ак­центують на результатах, яких очікують від кожного співробітника або групи, з'ясовують, хто надає і хто отримує інформацію,характеризують систему повнова­жень та відповідальності, а також визначають правила і процедуру виконання робіт. 2.Координація та інтеграція спільної роботи. Перед­бачає чітке визначення повноважень кожного, що упо­рядковує інформаційні потоки всередині організації,взаємодію людей і прийняття ними рішень. 3.Визначення загальноорганізаційних комплекних цілей. Сприяє об'єднанню зусиль працівників,груп або відділів, усуває причини, що можуть призводити до конфліктів. 4.Структурування системи винагород. Конструк­тивно впливає на поведінку людей, спрямовуючи їх дії у потрібне русло. Особи, чий внесок у діяльність організа­ції значний, які комплексно підходять до вирішення завдань, повинні отримувати додаткову винагороду.Міжособистісні методи (моделі). 1.Уникання конфлікту. Передбачає намагання лю­дини не потрапити у ситуації, що провокують виник­нення суперечностей, ухилитися від участі в обговорен­ні питань, що містять розбіжності в поглядах. 2.Залагодження конфлікту (пристосування до кон­флікту). Це — переконання в тому, що не варто серди­тися, бо «ми всі — одна команда, і не слід розхитувати човен». 3.Суперництво (примусовий спосіб вирішення кон­флікту). Передбачає нав'язування однією з конфлікту­ючих сторін чи «третьою стороною» власної точки зору. Такий спосіб управління конфліктом може бу­ти ефективним, якщо одна зі сторін (керівник) має ре­альну владу над іншою (підлеглими). 4.Компроміс. Передбачає взаємні поступки або ж відкладення вирішення питання на якийсь час. Ком­проміс зводить до мінімуму недоброзичливість, дає змогу залагодити конфлікт, задовольнивши обидві сторони. Але питання вирішується не завжди опти­мально. 5.Співробітництво. Найкращий спосіб подолання конфлікту. Сторони готові прийняти рішення, що мак­симально задовольняє інтереси кожного.

53. Визначення місії та цілей орг-ї.

В широкому розумінні місія – це констатація філософії існування певної орг-ї. Ця філософія орг-ї визначає цінності, принципи у відповідності до яких орг-я буде здійснювати свою діяльність. У більш вулькому розумінні місія – це ствердження відносно того, для чого існує ця огр-я та її відмінність від інших подібних орг-й. Основні групи людей, чиї інтереси враховуються при визначенні місії орг-ї: 1)власник орг-ї; 2)працівники компанії; 3)споживачі продукції або послуги; 4) ділові партнери; 5)суспільство. Місія повинна розроблятися з урахуванням таких факторів: 1)історія фірми; 2)стиль поведінки; 3)внутрішнє та зовнішнє середовище орг-ї; 4)ділові партнери; 5)суспільство. Ціль – це конкретний стан окремих характеристик орг-ї, досягнення яких є бажаним для орг-ї. Виділяють 4 сфери, які впливають на цілі:1)доходи орг-ї; 2)робота з клієнтами; 3)потреби співробітників; 4)соціальна відповідальність. Класифікація цілей: 1)за рівнем управління (корпоративні, окремого підприємства, проекта(завдання), підрозділу); 2)за часом (перспективні 10-15р, середньострокові до 5р, річні, оперативні на місяць, квартал); 3)за типом (стратегічні, тактичні, оперативні, нормативні (бюджетні)); 4)за обєктом (предметною газуззю): (виробничі, маркетингові, капітального будівництва, матеріального забезпечення, кадрові, фінансові, організаційні). Вимоги до цілей: досяжність, гнучкість, конкретність, сумісність, вимірність. Постановка цілей:1)виявлення та аналіз тенденцій у внутрішньому та зовнішньому середовищі орг-ї; 2)встановлення цілей для орг-ї вцілому; 3)побудова ієрархії цілей; 4)встановлення індивідуальних цілей.