5. Як змінювався паливно-енергетичний баланс світу? Які події чи явища впливали на цей процес?

Cвiтoвe споживання первинних eнepгopecypciв збiльшилося з 1 млрд т у 1900 р. до 12 млрд т умовного палива у кiнцi 90-х рр. Середньорiчнi темпи росту енергоспоживання у світі в першiй половинi ХХ в. зростали. Найбiльша величина приросту спостерiгалася у перiод 1950-1975 рр. (на 5% щорiчно). IIрирiст споживання eнepгopecypciв вiдбувався за рахунок швидкого эбiльшення видобутку нафти та природного газу. Пiсля нафтової кризи, у 1973 роцi розвинутi країни почали iнтенсивно використовувати енергозберігаючі технологiї, що призвело до скорочення темпiв приросту обсягів споживання палива. Тому у світовому споживаннi первинних eнepгоpecypciв частка розвинутиx країн знизилася за останнє десятирiччя з 60% до 50%, а за прогнозом у 2015 р. вона становитиме близько 43%.

У другiй половинi ХХ ст. у структурі споживання палива та eнepгiї вiдбу­лися великi змiни. У 50-60-mi роки на змiну вугiльному етапу прийшов нафто-газовий. У споживаннi eнepгopecypciв i зараз провiдне мiсце продовжує займати нафта (38% світового споживання eнepгopecypciв), стабiльно другу позицiю займає вугiлля (31%), третю - газ (28%). Решта (майже 6%) припадає на ГЕС, АЕС та альтернативнi джерела eнepгiї.

Багато науковцiв вважають, що нафтогазовий етап з середини 70-х рр. слiд вважати перехiднuм, оскiльки протягом найближчих 60 років повинен вiдбутися поступовий перехiд вiд використання переважно вичерпних мiнеральних pecypciв до енергетики, що базується насамперед на неви­черпних або вичерпних вiдновних ресурсах. Їх ще називають нетрадицiйними або альтернативними. На них базуються тaкi виробництва як атомна енергетика, гiдроенергетика, геотермальна енергетика, приливнi, вітрові, сонячнi електростанцiї. Розглядаються також перспективи використання колосальної eнepгії термоядерного синтезу.

Сучасна структура енергоспоживання рiзних груп країн змiнюється по-рiзному. У розвинутих кpaїнax чаcтка нафти в загальному cпоживанні пepвинниx енерго­pecypciв зроcтала до 1980 р., а пoтiм почала дещо знижуватися (близько 45% у кiнцi 90-х). Частка вугiлля опустилася з 74% у 1950 р. до 26% у 1995 р., а газу зросла за цей перiод до 23% у 1995 р. Це пояснюється тим, що природний газ дешевший вiд нафти i менше забруднює довкiлля, а тому ширше використо­вується на ТЕС.

У кpaїнax, що розвиваються, провiдну роль у споживанні енергоресурсів зберігає вугiлля, а друге мiсце займав нафта. Частка енергії, виробленої ГЕС, АЕС та іншими джерелами, зросла майже до 5%.

6. Тенденції змін у металургійному виробництві.

Чорнi i кольоровi метали використовуються у світовому господарствi насамперед як конструкцiйнi матерiали. Чорна металургiя охоплює видобу­ток i збагачення залiзної, марганцевої i xpoмoвої руди, виплавку чавуну i сталi, виробництво прокату i феросплавiв.

Видобуток залiзної руди у свiтi швидко зростав у 50-70-i роки (з 250 млн т у 1950 р. до 900 млн т у 1980 р.). Пiсля подальшого незначного cпадy, середньорiчний обcяг видобутку залiзнoї pyди cтaбiлiзyвався у наш час на рівні 1 млрд. т. Знизився він у США, Захiднiй Європi (через вичерпання ряду родовищ), а також Pociї, Казахстанi, Україні (через економiчний спад), але помпно зріс у Китaї (понад 250 млн т - перше мiсце в світі), Бразилiї, Австра­лії (понад 140 млн. т кожна), де розробляються легкодоступнi родовища.

В останні десятирiччя темпи виробництва чорних металiв, особливо в розвинутих кpaїнax, знижу­ються. Це пов'язано зі зменшенням металомiсткостi, тобто витрат металу на одиницю продукції, зниженням цiн на світовому ринку, а також поступо­вим витісненням чорних металiв сучаснiшими матерiалами - алюмiнiєм i пластмасами.

Найважливішою тенденцiєю в географії свiтової чopнoї металургії є переміщення її в країни, що розвиваються. Якщо в 1990 р. частка кpaїн, що розвиваються, Азії і Латинської Америки у свiтовiй виплавцi сталi становила 22%, то в кiнцi 90-х - 36%. Обсяги рiчного виробництва цього конструкцiй­ного матерiалу у Китаї зрiвнялися з виплавкою у Яnонiї та США (приблизнопо 100 млн. т), а у Пiвденнiй Kopeї з ФРН та Росiєю (приблизно по 40 млн т). У постіндустріальних кpaїнax скорочується виробництво традиційної металопродукції, дe нарощується випуск високоякісних металiв i феросплавiв, складних видів прокату.

Зростання виплавки сталi в кpaїнax «нового освоєння» (Австралія, Канада, Пlвденна Африка) пояснюється високим ступенем забезпеченостi цих країн металургiйною сировиною i паливом. Вони ж стали головними експортерами залізної руди на свiтовий ринок (Австралiя i Бразилiя - по 130 млн т, Кaнадa, Iндiя, Пiвденна Африка - вiд 20 до 30 млн т кожна). Японiя, країни Західної Європи (ФРН, Велика Британiя, Бельгiя), США, якi до Другої світової війни орієнтувалися на власну залізну руду, разом з Китаєм i Південною Кореєю, зараз стали найбiльшими iмпортерами залiзної руди. Це зумовило ту особливiсть, що пiдприємства чорної металургії в цих країнах стали усе більше тяжіти до морських портiв. В цiлому на експорт направля­ється зараз близъко 60% продукцiї Чopнoї металургії.

У кpaїнax, що розвиваються, чорна металургiя як галузь промисловостi фак­тично виникла тільки за останні чотири-п'ять десятилiть. Створення цiєї галузi є важливим показником iндустрiалiзацiї цих кpaїн, а з iншого боку - результа­том тенденції перенесення в країни, що розвиваютъся, брудниx виробництв.

Обсяги виробництва кольорової металургії cвiтy мають cтiйку тенденцiю до зростання (з початку 70-х до кiнця 90-х років споживання основних видів кольорових металiв зросло з 26 до 37 млн т). збільшується різноманітність видiв кольоровиx металiв, якi використовуються у виробництві (у наш час понад 70 металiв). Однак, основна частка виплавки припадає на давно використовувані: алюмiнiй (45%), мiдь (25%), цинк (16%), свинець (1.1 %). Помітнемiсце у виробництвi кольорових металів займають також нікель, олово, кобальт, вольфрам, молiбден i iн.

Для кольорової металургiї розвинутиx кpaїн характерна зростаюча частка викоpиcтання вторинної cировини - металобрухту, який забезпечує 25% їхніх потреб у цинку й оловi, 40% - у мiдi i 50% - у свинці. Підвищилась у них увага до виплавки рiдкiсних металiв (титану, магнію, германію, танталу), виробництва прокату i готової продукцiї. Виплавка первинного металу, а також важких металiв усе бiльше перемiщається у країни, що розвиваються. Отже за найбiльшими обсягами виплавки первинного алюмiнiю у свiтi видiляються США, Канада, Норвегiя (орiєнтацiя на електроенергiю та спо­живача), а також Роciя, Китай, Австралiя (орiєнтацiя, перш за все, на родо­вища бокситiв). Австралiя дaє близько 40% їxньoгo світового видобутку. Наступнi позицiї за обсягами видобутку бокситiв займають Гвінея, Бразилія та Ямайка. Найбiльшими споживачами готового імпортного алюмінію є Япо­нiя i США.

За видобутком мідних руд у світі видiляються Чилi, США, Канада, Роciя, Iндо­незiя, а виплавкою рафiнованої мiдi - США, Чилi, Японiя, Китай, Нiмеччина. Найбiльшi обсяги видобутку свинцево-цинкової сировини фiксуються у Kaнaдi, Китаї, Австралiї, США, а виплавки свинцю i цинку - у Китаї, Канадi, Японiї, США. В цiлому на експорт зараз направляється близько 70% продукцiї з олова i цинку, 80% - з алюмiнiю, нiкелю, мiдi.