20. Історичні аспекти формування міської мережі в період 19-20 ст.

Повiльнiше зростали мiста на захiдноукраїнських землях, якi в другiй половинi ХIХ i на початку ХХ ст. були пiд владою Австро-Угорщини, яка всiляко гальмувала економiчний розвиток цього краю. Та все ж багато мiст Захiдної України (Львiв, Чернiвцi, Iвано-Франкiвськ, Тернопiль, Бережани, Стрий, Ужгород) стали осередками украТнського полiтичного i культурного житгя.

Дальший розвиток мiст нашої держави зупинили перша свiтова та Громадянська вiйни. Тiльки пiсля їх закiнчення аж до 1941 р. почався новий етап i iсторiї. У 20-х рр. у радянськiй Українi, зокрема, було проведено перегляд мережi мiст та мiстечок. Крiм мiст, було введено понятгя селища мiського типу (смт), а лiквiдовано понятгя “мiстечко”. 3 1924 р. мiстами стали називати населенi пункти з населенням чисельнiстю бiльше 10 тис.чол., а смт. — не менше 3 тис. чол., за умови, що бiльшiсть населення не була зайнята в сiльському господарствi. Такi критерiї щодо видiлення мiст та селищ мiського типу збереглися в Українi й сьогоднi.

Унаслiдок перегляду мережi поселень майже 40% давнiх мiст втратили свiй попереднiй статус, а мiстами натомiсть стали чимало мiстечок i великих сiл. У 1939 р. в радянськiй Українi налiчувалось 179 мiст i 397 смт, у яких проживало 36,2% вiд усього Тi населення.

На промисловi пiдприсмства i в навчальнi заклади схiдної та пiвденної України масово прибувала українська молодь, що вплинуло на змiну в них нацiонального складу на користь корiнної нацiї (навiть у пiвденних мiстах українське робiтництво склало 2/3 вiд усiх робiтникiв порiвняно з початком ХХ ст. У мiстах Захiдної України суггсвих змiн у той час не вiдбулося. В окремих мiстах, зокрема Галичини, бiльшiсть становили поляки i євреї. За час вiйни (1941-1945 рр.) багато мiст України було знищено. Їх населення порiвняно з 1940 р. скоротилося на 60%. довоєнна кiлькiсть мiського населення в Українi була вiдновлена на початку 50-х рр., пiсля цього мiське населення стало постiйно эростати. Вiйна спричинилася до змiни нацiонального складу мiського населения. Так, пiд час нiмецької окупацiї фашисти винищили багато євреїв, бiльшовики депортували з Криму татар, з України виїхало чимало полякiв. На мiсце вибулих спiшно завозили росiян, i вони почали домiнувати в окремих регiонах.

За повоєнний перiод в Українi виникло понад 160 мiст. Серед них Докучаєвськ, Добропiлля, Северодонецьк, Шахтарськ у Донбасi; Ватутiне, Вiльногiрськ, Днiпрорудне, Енергодар, Марганець, Нова Каховка, Свiтловодськ — у Приднiпровї ; Нововолинськ i Червоноград — у Львiвсько-Волинському кам’яновугiльному басейнi.

21. Основні підходи до класифікації міст (за чисельністю, за функціями, за генетичною ознакою).

Містами в Укpaїнi називають населенi пункти, якi мають не менше 10 тис. жителiв, причому бiльшiсть з яких становлять робiтники й службовцi. Miськi поселення, що налiчують не менше 2 тис. осiб, а понад половина зайнятих працює не в сiльському чи лiсовому господарствi, називаються селищами мicькoгo типу. Залежно вiд кiлькостi жителiв мicтa подiляють на мaлi (до 50 тис.), середнi (50-100 тис.), великi ( понад 100 тис. жителiв). Серед великих видiля­ється група мiст-мiльйонерiв, тобто тих, чисельнiсть населення яких перевищує 1 млн осiб.

Класифiкуються населенi пункти й за функцiями, якi виконують у суспiльствi. Зокрема, мicтa бувають адмiнiстративними, промисловими, науковими, культурними центрами i т. iн. Частiше вони виконують декiлька функцiй, тобто є полiфункцiональними. Серед сiльських поселень видiляють сiльсько­господарськi, несiльськогосподарськi та змiшанi.