18. Зовнішні міграції населення України.

Просторовi перемiщення населення, охопленi об'ємним поняттям «мirpацiї».

В Україні iснують yci види мiгpацiй - зов­нiшнix i внутрiшнix. В останні сiм-десять років мiгpацiйнi процеси ускладнилися за своїми факто­рами, причинами та мотивами. Суттєво змiнилися геопросторовi аспекти мirpацiй, етнiчна, соцiаль­на, вiкoвa i статева структура мігрантів. Повернув­ся у зворотну сторону вектор мiгpації по лінії «село-мiсто». Однак слiд зазначити, що тенденції, якi намiтилися в минулi роки, не зникли, а про­довжують iснувати в дещо модифiкованому виглядi. Суттєвою рисою зовнiшнiх мiграцiй є пере­дусiм їx велике кiлькiсне зростання, до якого Ук­раїна не готова нi у правовому, нi в iнфраструктур­ному аспектах. У тоталiтарний час емiграцiя, iммi­гpацiя, транзит були мiнiмальними. Кpiм того, в системi СРСР виїзд з України в iншi республiки та в'їзд iз них не вважалися зовнiшнiми мiгpацiями i класифiкувались як мiжреспублiканськi. Загальна їx величина фiксувалась органами статистики. На сьогоднiшнiй день кордон України щороку перетинають приблизно 30 млн. iноземцiв iз 150 країн cвiтy.

Аналiз офiцiйних статистичних матерiалiв cвiд­чить про те, що сальдо зовнiшнiх мiгpацiй (eмi­гpацiй та iммiгpацiй) має в окремі вiдтинки часу двi яскраво вираженi тенденцiї. На етапах 1985­1989 рр. i 1990-1993 рр. сальдо мiгpації було до­датним, сягнувши пiку в 1992 р. Його динаміка виглядає таким чином: 44,3 тис. осiб у 1985 р., 79,3 тис. у 1990 Р., 148,4 тис. у 1991 Р., 288,1 тис. осiб у 1992 р. Пicля цього сальдо суттєво змен­шується (49,4 тис. осiб у 1993 р.) i починаючи з1994 р. стає вiд'ємним: 143,2 i 94,8 тис. осiб вiд­повiдно у 1994 i 1995 роках. Таким чином, в Україні природна депопуляцiя населення, яка роз­почалася з 1991 р., доповнилася зменшенням загальної кiлькостi населення за рахунок переви­щення емiграції над iммiгpацiєю. 1993 piк був уцьому планi критичним. Якщо природна депопу­ляцiя є в основному iнерцiйною, пов'язаною з демографiчною ситуацiєю минулих перiодiв, томеханiчна втрата, точнiше мiнycoвe сальдо, має своєю причиною негативнi соцiально-економiчнi процеси, зокрема зниження рiвня життя бiльшостi населення, а також часткове несприйняття певни­ми категорiями повоенних іммігрантів факту фор­мування України як незалежної держави.

На першiй стадії самостiйного розвитку Ук­раїни (1990-1993 рр.) додатне сальдо мiгpацiї зу­мовлювалося такими факторами i мотивами:

1) Україна традицiйно мала iмiдж «привабливої пiвденної республiки». Тому спостерiгався процес масового приїзду сюди, особливо в пiвденнi об­ластi, мiгрантiв-пенсiонерiв з пiвночi та сходу Росії;

2) почався масовий приїзд в Українy депорто­ваних колись українцiв - колишнix «буржуазних нацiоналiстiв» i членiв їxнix родин (перша хвиля спостерiгалася ще у другiй половинi 50-х - на по­чатку 60-х pокiв);

3) сюди частково переїжджала номенклатура старого бiльшовицько-тоталiтарного апарату з iнших республiк, особливо з Росil, налякана де­мократичними перетвореннями в них (YKpai"Ha впочатковий перiод мала ще iмiдж «заповiдника ко­мунiзму» ).

На другiй стадiї (1994-2000 рр.) переважання емiгpації над імміграцією здiйснювалося в умовах спаду виробництва, зростання безробiття. З цим були пов'язанi також активiзацiя сезонних перемiщень населення, зменшення маятникової мiгpацiї. У 1999 р. емiгpацiя переважала iммiгpацiю на 44,8 тис. осiб, у 2002 р. - на 33,8 тис.

Суттєвим чином змiнюються географiчне поле зовнiшнix мiгpацiй, їxнє спрямування. Головними країнами в'їзду-виїзду, як i ранiше, залишаються колишнi республiки СРСР. У 2002 р. з ycix 42,5 тис. осiб, якi прибули в Укpaїнy, на країни СНД припадало 35,9 тис. осiб, а з ycix 76,2 тис. осiб, якi вибули з Украi"ни, - 49,4 тис. Це стано­вить 84,6 i 64,8 % ycix MirpaHTiB. Уже порiвнянняцих цифр показу€, що третина eMirpaHTiB спрямо­вана в iншi краi"ни - переважно Центральноi" €вропи, Америки i Близького Сходу.

Головним мirpацiйним партнером України залишається Росiйська Федерацiя. На неї у 1999 р. припадало 70,2 % ycix емiгpантiв у країни СНД i 76,6 % іммігрантів. Особливо значнi мiгpацiйнi процеси вiдбуваються мiж Росiєю i схiдними iндустрiальними i пiвденними рекреацiйними районами України (в останньому випадку ви­дiляється Крим, який З 1994 р. Maє вiд'ємнe сальдо мiгpaцiї) .

Далi йдуть держави-сусiди, в яких проживає багато корiнних українцiв, - Бiлорусь i Молдова. Після пiку мiгpацiйних перемiщень у 1993 р. тут спостерiгається стабiльне зменшення названих процесiв. У 1995 р. емiгpацiя в цi країни складала вiдповiдно 7,0 i 6,6 тис. осiб, а iммiгpацiя з них ­5,4 i 8,4 тис. (на додатне сальдо мiгpацiї суттєвий вплив мали воєнні дiї у Приднicтров'ї, де прожи­вaє багато корiнних українцiв).

В останні п'ять-сiм років спостерiгається се­зонна (часом на кiлька poкiв) мiгpацiя чоловiчої та жiночої людностi України у Пiвденну i Пiвденно­-Заxiдну €вропу. Вона охопила близько 5 млн осiб. Найбiльшими країнами тут є Портyrалiя та Iспанiя (понад 1 млн осiб), Iталiя (близько 1 млн осiб), Грецiя i Туреччина. Портyrалiя та Icпанiя найбiль­ше притягують чоловiче населення на сільськогосподарські та будiвельнi роботи; Iталiя - переваж­но жiноче населення у сферу домашнiх послуг; Грецiя - на сезоннi збирання субтропiчних куль­тур тощо.

В останні роки постало таке явище, як неле­гальна мiгpацiя. Вона формується людьми, якi приїжджають з Афганiстану, Центральної Азiї, За­кавказзя i навіть Африки з метою залишитися в Українi або таємно перебратися до країні Заходу. Точна їxня кiлькiсть нeвiдoмa. Тiльки тi, що ле­галiзувалися шляхом звернення до влади з проханням отримати статус бiженця, становили у 2001 р. приблизно 3,0 тис. осiб.

Правова база зовнішніх мiгpацiй в Укpaїнi на даному етапi регулюється п'ятьма законами.

Особливо цiкавi процеси маятникової та се­зонної мirpацiї. З'явився новий вид маятника ­шоп-туризм. Цей міграційний рух охопив значну кiлькiсть активного населення ycix peгioнів Ук­раїни, особливо прикордонних. Головнi його гео­просторовi вектори - Польща i Туреччина. При цьому географiчне поле поступово розширюється: в Азiї - до Китаю, Сiнгапуру i Об'єднаних Арабських емігрантів. Цей вид мiгpацiї можна назва­ти кон'юнктурним: унаслiдок пiдйому вiтчизняно! легко! промисловостi (а об’єктами шоп-бiзнесу є передусiм товари народного вжитку) цей вид маятникової мirpацiї затухає. Цьому сприяє i введення сусiдами України вiзового режиму.

Для традицiйного виду маятникової мiгpацiї трудової - також характерне падiння iнтенсив­ностi. Це пов'язано насамперед зi зростаючим без­робiттям серед маятникових мiгpaнтів. Падiння виробництва майже наполовину, скорочення iнвестицiй призводило до масового вивільнення робочої сили, передусiм так званих «човників», особливо жiнок. Намiтилося часткове зменшення маятникової мiгpацiї в зонах впливу великих міст. Це стосується в першу чергу Києва, Харкова, Донецька, Одеси, Днiпропетровська, Запорiжжя i Львова, якi мають бiльше або близько мiльйона жителiв. Наприклад, якщо в серединi 80-х poкiв у Львiв щоденно приїжджали на роботу близько 140 тис. осiб, то на сьогоднiшнiй день це число скоротилося до 80-90 тис.

Частина колишнix «човникiв» пов'язує життя з мiсцями свого постiйного проживання, мiняю­чи piд занять (перехiд з промисловостi чи бу­дiвництва у сiльське господарство). Iнша частина бере участь у сезонних міграціях, вербуючись на тимчасовi роботи в сусiднi країни - Росiю, Польщу, Словаччину.

До недавнього часу сезонна мirpацiя була ха­рактерна насамперед для Захiдного регіону Ук­раїни. З цього праценадлишкового peгioну насе­лення виїжджало на тaкi види сезонних робiт: сiльськогосподарськi (в пiвденнi областi України), будiвельнi (у cxiднi областi країни, центральнi та схiднi областi Росії, нафтогазовi (Тюменська i Томська областi Росії та лiсовi (Карелiя, Kомi, Захiдний Сибiр та iн.) промисли. Зараз цi мiграцiйнi потоки теж iснують, але з'явився новий вектор - заxiдний: у Польщу, Словаччину, Чехiю, Нiмеччину, Канаду i США, а в останні роки – на пiвдень Європи - в Iталiю, Iспанiю, Портyrалiю та Грецiю. За деякими оцiнками, сюди на сезоннi або й одно-трирiчнi роботи виїжджають приблиз­но 5-7 млн осiб. Сфери прикладення праці в Iталiї - домашне господарство, послуги, у Порту­галiї та Iспанiї - сiльськогосподарське виробницт­во та будiвництво, у Греції - сiльськогосподарськi сезоннi роботи. Головни м peгioнoм формування мiгpацiйних потокiв є Захiдний: Галичина i Во­линь орiєнтуються на Польщу, Портyrалiю, Icпа­нiю та Iталiю, Закарпаття - на Словаччину, Угор­щину i Чехiю; cxiд України орiєнтується на Туреч­чину й Грецiю. Мiгранти використовуються пере­важно в будiвництвi (чоловiки) i в легкiй промис­ловостi, домашньому господарствi (жiнки).

В останні роки намiтилися негативнi тенденцй у зовнiшнix мiгpацiяx України. Серед них видiля­ються тaкi:

1) масовий виїзд на постiйну або тимчасову роботу в iншi країни висококвалiфiкованих уче­них. Особливо це помiтно в системi Нацiональної Академії наук. За перiод 1990-1996 рр. кiлькiсть зайнятих у НАНУ скоротилася майже вдвiчi. Де­яка частина найбільш кваліфікованих учених за контрактами виїжджають на заробiтки на Захiд.

Наприклад, за 1999-2002 рр. з України виїхали 108 докторiв наук, у тому числi 17 осiб у Росiю, 26 у США, 21 у Нiмеччину, двi у Канаду. Цей про­цес охопив yci нayкoвi центри України (Київ, Харкiв, Донецьк, Днiпропетровськ, Одеса, Львiв та iн.); 2) виникла мiгpацiя «живого товару» жіночої cтaтi. З кожним роком вона набуває органiзо­ванiшого характеру. Мicцями ввозу цього «товару» стали країни Пiвденної (Грецiя, Кiпр, Iталiя) i Захiдної (Нiмеччина, Нiдерланди, Францiя) €вpопи, особливо рекреацiйнi центри;

3) Україна стала транзитною територiєю для нелегальних мirpацiй представникiв країн Пiвден­ної та Пiвденно-Схiдної Азiї (B'єтнам, Лаос, Кам­боджа, Iндiя, Пакистан, Китай та iн.), якi прямують на заробiтки в Захiдну i Центральну Європу. Це пере важно чоловiки 16-35 pокiв.

Настав час розробляти нову мiгpацiйну полiти­ку, оскiльки стара не годиться нi за своїми методо­логiчними основами, нi за змiстом, нi за способа­ми реалiзацiї. По-перше, правове регулювання мiгpацiї має враховувати мiжнародний досвiд та вiдповiдати хартiям i законам, якi захищають пра­ва людини; по-друге, воно повинно враховувати новий склад мiфантiв i новi причини утворення мirpацiйних потокiв, частина яких має кримiналь­ний характер; по-третє, воно покликане захищати нацiональнi iнтереси України.