- •Матриця. Розмірність матриці. Різновиди матриць. Встановити розмірність наступних матриць:
- •2.Які елементи утворюють головну та побічну діагональ матриці? Для наступних матриць визначити елементи:
- •3. Як помножити матрицю на дійсне число? додавання матриць.
- •4.Які матриці можна множити? Як знайти добуток матриць? Чи має добуток матриць властивість комунікативності?
- •5. Протилежна, транспонована та вироджена матриці.
- •6.Які матриці мають визначник? Правила обчислення визначників другого та третього порядків.
- •7.Мінор та алгебраїчне доповнення елемента матриці.
- •8. Яка матриця має собі обернену? Як знаходять та позначають обернену матрицю до матриці а ?
- •9. Властивості визначників.
- •10.Система лінійних рівнянь та її розв’язок. Означення несумісної, означеної, неозначеної, однорідної систем лінійних рівнянь.
- •11.Формули Крамера.
- •13. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом Гауса.
- •14.Означення вектора, абсолютної величини вектора,
- •15. Означення колінеарних векторів. Умова колінеарності векторів.
- •16.Скалярний добуток векторів. Умова перпендикулярності двох векторів. Кут між векторами.
- •18.Умови перпендикулярності і паралельності двох прямих. Як знайти точку перетину двох прямих.
- •19.Загальне рівняння прямої та рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Канонічне та параметричне рівняння прямої Канонічне рівняння
- •21.Рівнянння прямої з кутовим коефіцієнтом.
- •22. Коло. Канонічне рівняння кола. Діаметр. Хорда.
- •23. Еліпс. Канонічне рівняння еліпса. Побудова еліпса. Ексцентриситет еліпса.
- •Канонічне рівняння Еліпса
- •Побудова Еліпса
- •24.Гіпербола. Канонічне рівняння гіперболи. Побудова гіперболи. Ексцентриситет гіперболи.
- •25.Парабола. Канонічне рівняння параболи. Побудова параболи.
- •26. Векторний добуток двох векторів.
- •27. Мішаний добуток трьох векторів.
- •28.Розклад вектора за базисом.
- •29. Функція. Область визначення та множина значень.
- •32.Екстремум функції. Необхідна умова існування екстремуму. Достатні умови екстремуму.
- •33. Екстремум функції. Дослідження функції на екстремум за допомогою другої похідної.
- •34.Границя функції в точці. Основні теореми про границі. Чудові границі
- •Основні теореми про границі функцій
- •Чудові границі
- •35.Точка розриву функції,їх класифікація.
- •36.Похідна геометричний зміст похідної.
- •37.Правила диференціювання.
- •39. Періодичність функцій. Асимптоти графіка функції.
- •42.Застосування диференціалу функції в наближених обчисленнях.
- •45.Екстремум функції двох змінних. Стаціонарні точки.
- •46.Умовний екстремум функції двох змінних.
- •47.Первісна. Невизначений інтеграл.
- •48.Безпосереднє інтегрування.
- •49.Інтегрування частинами.
- •50. Інтегрування Методом підстановки (заміни змінної)
- •52. Визначений інтеграл. Властивості визначеного інтегралу.
- •54.Метод підстановки для визначеного інтегралу.
- •55.Диференціальне рівняння. Порядок диференціального рівняння. Приклади диференціальних рівнянь.
- •56.Види розв’язків диференціального рівняння.
- •57. Початкові умови диференціального рівняння. Задача Коші.
- •58. Диференціальне рівняння з відокремленими змінними, та його загальний розв’язок.
- •59.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку, їх загальний розв’язок.
- •Бернуллі метод
10.Система лінійних рівнянь та її розв’язок. Означення несумісної, означеної, неозначеної, однорідної систем лінійних рівнянь.
Системою лінійних рівнянь з n- невідомими х1, х2, х3 називається системою виду:
{ а11 х1 + а12 х2+аn xn=b1
{ а21 х1+ а22 х2+ а2n хn= b2
{ а31 х1 + а32 х2 + а3n xn = b3
{ am1 х1 + amn х2 + amn xy = bm
Де, аіу- коефіцієнти, bі – вільні члени.
Система лінійних рівнянь називається несумісною, якщо не має розв’язків.
Система лінійних рівнянь називається означеною, якщо має рівно один розв’язок , і не означеною якщо має більше ніж 1 розв’язок.
Система лінійних рівнянь називається однорідною, якщо всі вільні члени нулі.
11.Формули Крамера.
Метод Крамера полягає в тому, що ми послідовно знаходимо головний визначник системи тобто визначник матриці А
дельта = det (ai j)
і n допоміжних визначників дельта i (i =), які виходять з визначника дельта заміною i-го стовпця стовпцем вільних членів.
Формули Крамера мають вигляд:
дельта × x i = дельта i (i =). (5.4)
слід правило Крамера, яке дає вичерпну відповідь на питання про спільності системи, якщо головний визначник системи відмінний від нуля, то система має єдине рішення, яке визначається за формулами:
x i = дельта i / дельта.
Якщо головний визначник системи дельта і всі допоміжні визначники дельта i = 0 (i =), то система має незліченну безліч рішень. Якщо головний визначник системи дельта = 0, а хоча б один допоміжний визначник відмінний від нуля, то система несовместна
13. Розв’язування систем лінійних рівнянь методом Гауса.
Системою лінійних рівнянь з n невідомими х1 х2 х3…nn називають система виду:
a 11 x 1 + a 12 x 2 + ... + a 1n x n = b 1; a 21 x 1 + a 22 x 2 + ... + a 2n x n = b 2; ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... a m 1 x 1 + a m 2 x 2 + ... + a mn x n = b m;
де х 1, х 2, ..., х n - невідомі, значення яких підлягають знаходженню. Як видно зі структури системи, в загальному випадку число невідомих не обов'язково має дорівнювати числу рівнянь самої системи. Числа а 11, а 12, ..., а mn називаються коефіцієнтами системи, а b 1, b 2, ..., b m - її вільними членами. Для зручності коефіцієнти системи а ij (i = 1, 2 ,..., m; j = 1, 2 ,..., n) та вільні члени b i (i = 1, 2 ,..., m) забезпечені індексами. Перший індекс коефіцієнтів а ij відповідає номеру рівняння, а другий індекс - номеру невідомої х i, при якій коефіцієнт поставлений. Індекс вільного члена b i відповідає номеру рівняння, у яке входить b i.
Система лінійних рівнянь назив:
Нульовою, якщо всі коефіцієнти і вільні члени – нулі.
Однорідною, якщо всі члени – 0.
Неоднорідні, якщо існує хоча б одне з вільних членів відмінні від 0 (bi не = 0)
Розв’язком системи рівнянь назив. такий впорядкований набір чисел (альфа 1, альфа 2…) при підстановці яких замість невідомих, всі рівняння перетвор. в тотожності.
Система лінійних рівнянь назив:
Сумісною, якщо б має хоча б 1 розв’язок;
Не сумісною, якщо не має розв’язків;
Означеною, якщо має рівно 1 розв’язок;
Якщо має більш ніж 1 розв’язок.
Ефективним методом розв’язання і дослідження системи лінійних рівнянь є метод виключення невідомих – метод Гауса.
Він полягає в тому, що дана система лінійних рівнянь перетвор в рівносильну їй сис-му спец виду (трикутного), яка легко досліджується і розв’язується.
Для перетворення даної сис-ми лінійних рівнянь до спец виду, її піддають перетворенням:
Додавання до обох частин 1 рівняння системи відповідних частин іншого рівняння тієї ж системи, помножених на деяке число.
Перестановка місцями рівнянь у системі.
Видалення із системи рівнянь виду 0=0.
Перетворення викон над розширеною матрицею системи так, щоб зліва була одинична матриця, тоді справа буде матриця невідомих.