16

Африкансько-азіатський культурний регіон.

Давня Близькосхідна культура

1. Загальні риси, притаманні Близькосхідному культурному регіону.

2. Передумови формування давнього Близькосхідного культурного регіону (еколого-географічне середовище, міфологічна свідомість, інститут держави, місто, село, економіка, станове й класове розшарування)

3. Людина і світ природи та світ речей.

4. Царственість в Давніх Близькосхідних культурах

5. Людина і світ богів.

6. Мова, письмо та мистецтво.

Практичне завдання.

Створити моделі Давніх Близькосхідних культур, врахувавши всі наявні складові та їх взаємозв’язки (соціальний устрій, економіка, людина в соціумі, світоглядні уявлення (час, простір, космогонія), міфологія та релігія, мистецтво).

Література

1. Пигалев А.И. Культурология [Текст] : учебное пособие / А. И. Пигалев. – Волгоград : Либрис,

1. Розин В.М. Культурология:Учебник. М.: Гардарики, 2004. – С. 9-22.

Додаткова

1. Вейнберг И.П. Человек в культуре древнего Ближнего Востока. М.: Наука, 1986. – 208 с.

2. Древний Восток. Книга для чтения. М., 1953. – С. 3-170

3. История Мировой Экономики // ред. Г.Б. Поляка // http://www.uamconsult.com/book_162.html

Передумови формування давнього Близькосхідного культурного регіону (еколого-географічне середовище, міфологічна свідомість, інститут держави, місто, село, економіка, станове й класове розшарування)

Людина й природа : еколого-географічне середовище

Пустелі (лівійська, аравійська, ріки з регулярним розлиттям; Для Єгипту характерна одноманітність і симетричність ландшафтів, що формує відчуття пропорцій і співрозмірності, симетрії і рівноваги. Для Двуріччя – відкритість, асиметричність ландшафтів, непередбачуваність рік і клімату, різноманітність флори й фауни, як наслідок – асиметричність скульптур, динамічність рельєфів; На плоскогір’ях – контрасти у кліматі й ландшафті (голі скелі й тропічні зарослі, перепади температур (що позначилося на ханаанейській, старозавітній, иранскій міфології: боротьба – Баала (плодоріддя) з Йамом (морска стихія), дуалізм зороастризму, дуалізм ученння кумраїтів («Він (Йахве) створив людину для володарювання світом і поклав їй два духа, щоб керуватися ними до призначеного строку. Ці духи Правди й Кривди. У чертозі світла – родовід Правди, із джерела темряви – родовід Кривди» ) 22

Картина світу

Разделение первобытности

• в світоспр й міфол – ( перв. =сотвор неба, земли, рослин и людей;

=свого світу (нова побудова ( Шумер «Енкі й створення світу» створив мотику, форму для цегли, буд, хліви … – техн.. досягнення; Єгип – Птах – міста, номи, богів, святилища)

• =перв. – простота, дикість (Єнкіду друг Гільгамеша – шерстю покрите все його тіло, подібно до жінки носить волосся, пучки волосся як хліби густі… Разом з газелями їсть він трави, разом зі звірами до водопою тісниться). Однак чистота й пасторальність.

=цивілізованість

Мова й культура

Легенда про Ваваилонське стовпотворіння,

Перекладо та двомовні словники, навчання мовам

Мова міжмовного спілкування (Напр. аркадська…)

Групування етносів за мовами, побут особливостями та міфічними прародичами (походження)

Інститут держави

Сприяє 1) інтеграції; 2) протиставленню свого й чужого

Впливало на духовний розвиток. Різниця в стадії розвику

Міста

1) 3-2 тис д.н.е – номові (, обносилось стіною, храм, склади, зброя, населення – 150 тис, Ебле 260 тис) – диференційний принцип, протиставлення «ми» – «вони», свої боги, назви, закони, усні виступи;

2) територіальні – великі територіальні, мільйонні населення з містами й селами, розгалужені іригаційні системи – перехід від роздробленості до централізації, посилення царської влади та ваги царсько-храмового комплексу. – консолідація культури. Різні мови, культури, соціально-еконмічний розв, засоби виробн.., традиції – інтегруюча спрямованість (напр. назва – чорноголові для вавилонян), закони (Ахменіди – спільний правовий порядок з основою – закон царя). Основна роль – місто це центр округи, зв'язок ремесла й землеробства, політичний центр, зосередження державного апарату, ідеологічний центр, храмові школи (до 10 га, кілька десятків тисяч населення).

Двуріччя – самоврядування міст (біля воріт міста, кварталу – люди воріт (повноправні чи наділені повноваженнями, судовою владою))

Для міста характерний динамізм, сприйняття нового, чужого, мобільність у зміні місць і цінностей, ухил до універсалізму, помітний гедонізм, пошук радощів і побутового комфорту, інтелектуальність у переосмисленні чужих цінностей.

Бачиш, серце моє втекло потайки

І помчалося знайомим місцем.

Заспішило на південь, щоб побачити Мемфіс.

О, коли б вистачили мені сил сидіти,

очікуючи його повернення, щоб серце

Розказало, що чуло біля білої стіни (Нудьга за Мемфісом)

Місто є відкритим, але завдяки цьому зосередженням мерзот (на відміну від села)

Села

Локальні особливості.

Масовість. Одноманітність (незалежність від соціального розшарування, однакове життя, господарювання, структура), общинноприватна земельна власність з більш приватним господарюванням («Слід їсти всім разом, яка б не була їжа» (Двуріччя)). Община відповідає за нерозкриті злочини на своїй території, проступки членів. Автономність (рада старійшин, переділ землі, іригаційні роботи, роботи щодо царя). Це спричинює замкнутість, не мобільність, (вихід за межі поселення – подія важлива й тривожна («заповіти» перед виходом) консерватизм (нічого не змінювати).

Станове й класове розшарування

Приклад: якщо лікар зробив операцію вільній людині – 10 сикелей срібла, бідному – 5, рабу -2.

Розшарування створює різні культури при універсальній основі

Універсальність – родина (якщо схильний до добра – заведи собі родину), стабільність, оформленість і замкнутість; її структура (1)велика общинна чи мала моногамна – відмежування від зовнішнього світу; 2) орієнтація на минуле – відтворення досвіду предків.

Школи

Звязок з царем і храмом (розташування при храмах, вчителі-жерці), готували жерців і писарів. Пізніше виникають общинні школи. В їх різниці відбилося чому і як вчили (при 14-15 річнній освіті вчили читати й писати, переклад з шумерського на аккадський, термінологію, каліграфію, знання жерців, музиченню, хоровому співу, матемотиці, рахунку, розподілу раціонів. Пізніше відбувається розшарування (наприклад, спеціалізація у трактуванні давніх текстів відповідно до змін у часі).

Міфол свідомість

Міфолог свідом – однорідна й дифузна.

При розшарув суспільства виникають потреби управління, законодавства, що приводить до катологізування.

Міфологічне мислення – образне, чуттєве, нерозроблені ще поняття, ( убити – голову палкою вдарити, гнів – жар із ніздрів).

Усвідомлення причиново-наслідкових зв’язків, але не як безликі й законообразні явища, а як особистісні сили, наділені свідомістю й волею. У пошуках причини не «як», а «хто», цілеспрямована воля, що діє.

Асоціативність міфологічного мислення, «матричне», за аналогією. У новому – пошук аналогій, на що схоже – поширена концепція «образу» чи «праобразу»: все (храм, царственість, людина) створено відповідно до божественного праобразу «Енкі…, сотвори богам слуг (людей), ті хай народжують собі подібних; боги Ануннакі споч створили храм Мардука в небі, а потім відтворили у Вавилоні).

Світ впорядкований, ієрархічний, бінарні, трипарні опозиції (чуттєві орієнтації: верх-низ, велике-мале, праве-ліве…, космічний простір: небо-земля-море, сх.-зах, півн-півд; в соціумі: ми-вони, чоловіче-жіноче, старше-молодше) аж до числових чи фундаментальних оцінних: життя-смерть.

Набір характеристик постійний: верх, праве, чоловіче, старше, близьке, своє, світле, – позитивне. І протилежне. (Напр., в зороастризмі: Ахура-Мазда – верх, Ангхро-Манью –низ). За цим же принципом у хетів будували палаци з визначенням функції і міцся посадових осіб за принципом бінарних опозицій.

Традиційність. Давня людина жила у світі абсолютних істин. У суспільній свідомості панувала єдність мислення. Це відбивалося на постійності звичок, одягу, канонів, жанрів, побудові нових храмів на місці старих