2. Управління державним боргом і сучасні методи його реструктуризації.

Управління державним боргом – комплекс заходів, що здійснюються органами державної влади щодо випуску і погашення державних боргових зобовязань, визначення ставок процентів і виплати доходу за державними цінними паперами, встановлення ліміту боргу, підтримки курсу державних зобовязань, визнячення умов випуску нових цінних паперів.

Метою політики управління державним боргом є оптимізація витрат, повязаних з державним боргом, забезпечення платоспроможності держави, а також уникнення макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу країни в майбутньому.

Управління державним боргом передбачає ефективне використання запозичень, мобілізацію коштів для виплати боргу та відсотків по ньому, нейтралізацію негативних наслідків державного боргу. Проте крім чисто фінансових цілей, управління державним боргом також має на меті забезпечення економічного зростання, стимулювання інвестиційного процесу, покращення добробуту населення.

Методами управління державним боргом є наступні:

-- новація – укладання угоди між кредитором та позичальником щодо заміни зобов'язання за даним кредитом на інше зобов'язання;

-- уніфікація – обєднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики;

-- конверсія – зміні доходності позики в односторонньому порядку, часто застовується у випадку погіршення фінансового стану держави;

-- консолідація – збільшення терміну дії випущеної позики;

-- відстрочення погашення позички використовується у випадку, коли держава не може вчасно погасити боргові зобовязання;

-- обмін за регресивним співвідношенням – прирівнення декількох раніше випущених облігацій до однієї нової;

-- реструктуризація – використання зазначених методів у комплексі;

анулювання боргу здійснюється у випадку повної відмови держави від сплати боргу.

У світовій практиці відомі чотири основні схеми реструктуризації державного боргу: схема “облігації-облігації”; схема "облігації-акції";схема "викуп"; схема "списання".

Схема “облігації-облігації” є найбільш поширеною схемою реструктуризації державного боргу, що передбачає обмін "проблемних" боргових зобов'язань на нові. Поширеним способом здійснення обміну „проблемних” боргових зобовязань на нові є так названий "план Брейді" Уряд країни, що наміряється реструктуризувати свій національний борг, досягає визначених домовленостей із МВФ і розробляє разом з фондом програму структурної перебудови економіки, що включає в себе надання країні нових кредитних ресурсів. Після того як ця програма починає успішно перетворюватися в життя, інвесторам пропонується обміняти наявні в них коротко- і середньострокові боргові зобов'язання на довгострокові цінні папери, номінованні звичайно у валюті однієї з держав "великої вісімки". При цьому відбувається часткове списання боргу (від 20 до 50%).

Схема "облігації-акції"- форма скорочення державного боргу, що передбачає обмін боргових зобов'язань на акції в рамках державної програми приватизації.

Схема "викуп – регулюючий фінансовий орган держави звертається до власників цінних паперів із пропозицією про викуп приналежних їм облігацій по деякій фіксованій ціні, при цьому торги цими паперами на якийсь час припиняються.

Схема "списання" передбачає анулювання частини або всієї заборгованості країни.