8.Податок на додану вартість, його місце в системі непрямих податків. Переваги та недоліки пдв. Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту.

Непрямі податки - це податки у сфері реалізації або на споживання, тобто на товари та послуги. Ці податки перекладаються на споживача продукції.

Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З їх підвищенням зростають і ціни.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

ПДВ є різновидом універсальних акцизів. У світовій практиці він перетворився в основний податок непрямої дії і замінив у багатьох країнах менш ефективний податок з обороту.

Прибуткові податки і непрямі податки по-різному впливають на виробництво і на економічні процеси. ПДВ знижуює «прогресивність» податкової системи й збільшуює податковий тягар на незаможні шари. У той же час такі податки можуть виглядати більш "справедливими" у порівнянні з прибутковими, котрі за певних умов стають гальмом заощаджень і мотивації до праці, тому що зменшують доходи працівників. Продумане введення споживчих податків поліпшує становище платіжного балансу, підвищує гнучкість усієї фінансової системи. Податки на споживання повсюдно застосовуються в якості основних.

В свою чергу, податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг:

· не спотворює поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не змінює економічних рішень під впливом цього податку;

· дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;

· ліквідує "зайві" ланки господарського управління;

· дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;

· завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких та неконкурентноздатних виробників.

Недоліки:

· податок на додану вартість - це, по суті, податок на кінцеве споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва;

· застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва;

· є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві.

Таким чином, ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

 Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

 Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів, то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Пропорційне віднесення. У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Частка використання сплаченого податку визначається у % як відношення обсягів з постачання оподаткованих та неоподаткованих операцій за цей же попередній календарний рік.