Розділ 3. Актуальні питання міжнародного менеджменту

Тема 7. Фінансовий менеджмент у

Міжнародному бізнесі

7.1. Управління фінансовими ризиками

7.2. Кредитування міжнародного бізнесу

7.3. Факторингові і форфейтингові операції

7.1. Управління фінансовими ризиками

Міжнародні розрахунки зв'язані з певними ризиками для експортера і імпортера і залежать від багатьох чинників. Фінансові ризики підрозділяються на:

1. Ризики невиконання зобов'язань контрагентом (неплатежу, непостачання товару, невиконання робіт);

2. Валютні ризики.

При різних формах розрахунків ступінь ризику для імпортера і експортера знаходяться в зворотній залежності (рис. 7.1).

Ступень ризику для експортера

Вид платежу Форма розрахунку

кредит - - вексель

- чек

платіж по факту поставки - - документарне інкасо

- банковський переказ

авансовий платіж - - документарний акредитив

Ступень ризику для імпортера

Рис. 7.1. Ступень ризику для експортера та імпортера у залежності від виду

платежу і форми розрахунку

Способами запобігання фінансовим ризикам є:

1. Вибір відповідних форм розрахунків;

2. Фінансові гарантії;

3. Валютні застереження у контрактах;

4. Форвардні, ф'ючерсні й опціоні валютні операції;

5. Факторингові і форфейтингові операції.

Вибір виду платежу і форми розрахунків залежить від виду товару, рів-ня попиту і пропозиції на нього, міри взаємної довіри контрагентів, платоспроможності зовнішньоторговельних партнерів, надійності залучених банків, наявності кредитної угоди тощо.

Валютний ризик - вірогідність|ймовірність| втрат або недоотримання прибутку в порівнянні з запланованими|планерувати| величинами, які пов'язані з коливаннями валютних курсів

Для запобігання валютним ризикам застосовуються різні способи.

Захисні застереження — це договірні умови, що включаються в контракти і передбачають можливість перегляду цін контракту в процесі його виконання в цілях страхування валютних, кредитних та інших ризиків.

Найбільш поширений вид захисних застережень – валютне застереження, тобто прив'язка валюти контракту до курсу твердої валюти або до середнього курсу з набору декількох валют на день постачання товару або на день платежу за поставлений товар. Валютне застереження найчастіше використовується у довготермінових контрактах на постачання устаткування з метою страхування від ризику зміни курсу валюти платежу.

Форвардні валютні контракти — це обов'язкові для виконання угоди між банком і клієнтом з купівлі/продажу в певний день в майбутньому певної суми іноземної валюти. У цьому контракті валюта, сума, обмінний курс і дата платежу фіксуються у момент укладення оборудки. Валютний курс здійснюваної форвардної операції називається форвардним курсом. Він є терміновим. Поточний валютний курс називається спот-курсом. При цьому стандартна спот-дата валютування (дата, коли валютні кошти безпосередньо поступають в розпорядження сторін по операції) складає два робочих дня після укладення контракту. Існують і нестандартні спот-дати, наприклад, tod і torn, які укорочують термін постачання валюти до поточного дня і одного робочого дня відповідно з моменту укладення контракту. Інші дати валютування (більше двох днів з моменту укладення контракту) називаються терміновими і передбачають коректування загальної суми валюти, що поставляється, на розмір процентних ставок по депозитах у відповідній валюті. Терміни форвардних операцій вагаються від 3 днів до 5 років, проте найбільш поширеними з них є 1, 3, 6 і 9 місяців з дня укладення контракту.

Форвардний контракт є банківським контрактом, тому він нестандартизований і може бути підібраний під конкретного клієнта. Форвардний ринок операцій до 6 місяців в основних валютах досить стабільний, на термін же більше 6 місяців — нестійкий, при цьому окремі операції можуть викликати сильні коливання обмінних курсів. Форвардний курс (FR) і курс спот (SR) тісно зв'язані між собою. Якщо FR > SR, то говорять, що валюта котирується з «премією», якщо FR < SR, то валюта котирується с «дисконтом».

Премії і дисконт по валюті виражаються у відсотках річних, щоб можна було порівняти прибутковість від вкладення валюти у форвардну операцію з прибутковістю від вкладення у векселі і інші інструменти фінансового ринку. Щодня провідні фінансові газети світу (наприклад, The Wall Street Journal) та Інтернет друкують поточний курс (spot rate) і форвардний курс (forward rate) основних світових валют на 30, 90, 180 днів вперед.

На форвардному ринку банки також котирують курси покупки (Bid rate — BR) і продажу валюти (Ask rate — AR) і, відповідно, розраховують крос-курси. При цьому маржа між AR і BR більше при форвардних операціях і складає 1/8-1/4% річних від курсу спот в перерахунку на термін операції. Крос-курс — курс обміну між двома валютами, отриманий з їх відношення до третьої валюти. Як третя валюта зазвичай виступає долар США, ставки виражаються в абсолютних долях відповідної валюти по відношенню до долара США. Пряме котирування — вираження вартості одиниці іноземної валюти в одиницях національної (1$ = 5.20 UAH). Зворотне котирування — вираження вартості одиниці національної валюти в певній кількості іноземної (1 UAH = 0.1923 $). Найширше в світі застосовується пряме котирування. Зворотне котирування традиційно застосовується для англійського фунту стерлінгів.

Валютний ризик при здійсненні форвардних операцій, особливо довгострокових, значно зростає, оскільки зростає вірогідність непередбачуваної зміни курсу валюти на дату постачання і ризик неплатоспроможності партнера. Основне призначення форвардних операцій полягає в хеджуванні валютної риски. За допомогою форвардних контрактів основна доля промислових клієнтів прагне закрити відкриту валютну позицію. Фіксуючи для себе певний рівень обмінного курсу валюти на певну дату, такий клієнт перекладає на контрагента (банк) ризик несприятливої зміни валютного курсу понад фіксовану в контракті величину і розглядає вартість даного контракту як своєрідну плату за «страховку».

Ф'ючерсні валютні операції по своїй суті схожі з форвардними операціями. Ф'ючерсні операції також зв'язані з постачанням валюти на термін більше 3 днів з дня укладення контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день укладення контракту. Проте за наявності схожих моментів є й істотні відмінності ф'ючерсних операцій від форвардних.

По-перше, ф'ючерсні операції здійснюються в основному на біржовому ринку, а форвардні — на міжбанківському. Це приводить до того, що терміни виконання ф'ючерсних контрактів прив'язані до певних дат (наприклад, третьому середовищу кожного місяця) і стандартизовані по термінах, обсягах, умовам постачання. У разі ж форвардних контрактів термін і обсяг операції визначаються по взаємній домовленості сторін.

По-друге, ф'ючерсні операції здійснюються з обмеженим колом валют: долар США, євро, японська ієна, фунт стерлінгів і деякі інші. При формуванні форвардного контракту круг валют істотно ширший.

По-третє, ф'ючерсний ринок доступний як для крупних інвесторів, так і для індивідуальних і дрібних інституційних інвесторів. Доступ на форвардні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки в основному форвардні операції здійснюються на крупні суми.

По-четверте, ф'ючерсні операції на 95% закінчуються укладенням офсетній (зворотній) угоди: при цьому реального постачання валюти не здійснюється, а учасники даної операції отримують лише різницю між первинною ціною укладення контракту і зворотної операції, що існує в день здійснення. При форвардах до 95% всіх операцій закінчуються постачанням валюти за контрактом.

По-п'яте, стандартизація контрактів означає, що ф'ючерсні операції можуть здійснюватися дешевше, ніж по індивідуально укладеним між клієнтом і банком форвардним угодам. Тому форвардні операції зазвичай дорожче, тобто вони супроводжуються великим спредом (різницею в курсах) на покупку-продаж. Це може привести до великих витрат для клієнта при закритті позицій.

Ф'ючерси мають і ряд істотних недоліків в порівнянні з форвардами. Так, якщо стандартна форма ф'ючерсного контракту не дорівнює сумі, яку потрібне прохеджірувати, то різниця має бути або незакритою, або прохеджірованою на форвардному ринку. Крім того, якщо бажаний період хеджування не збігається з періодом звернення ф'ючерсу, то суб'єкт валютного ринку (ф'ючерсний оператор), що працює з ф'ючерсами, несе базисний ризик, оскільки форвардні курси для двох дат можуть змінюватися по-різному. При ф'ючерсній операції партнером клієнта виступає розрахункова (клірингова) палата відповідної ф'ючерсної біржі. Самі ф'ючерсні біржі розрізняються по розмірах контрактів, що обертаються на них, і правилах здійснення операцій. Головні біржі, на яких обертаються валютні ф'ючерсні контракти, товарна біржа (СМЕ) Чикаго, Філадельфійська торгівельна палата (РВОТ), Сінгапурська міжнародна валютна біржа (SIMEX).

Таким чином, валютообмінні ф'ючерси є стандартизовані контракти, що обертаються на біржах. Банки і брокери не є сторонами операцій, вони грають лише роль посередників між клієнтами і розрахунковою палатою ф'ючерсної біржі. Розрахункова палата щодня переоцінює контракти відповідно до поточних ринкових цін.

Якщо за контрактом йде збиток, то виставляються вимоги для внесення додаткового забезпечення, щоб маржа була не менше необхідної суми (мінімального рівня маржі). Якщо ж на маржевому рахунку інвестора накопичується сума, яка більше нижнього рівня маржі, то він може скористатися даним надлишком, знявши його з рахунку.

Опціоні валютні операції принципово відрізняються від форвардних і ф'ючерсних операцій. Основною характеристикою опціонів є те, що тримачу опціону надається вибір: реалізувати опціон за заздалегідь фіксованою ціною або відмовитися від його виконання; у тримача опціону є право, а не зобов'язання зробити певну дію.

Таким чином, в опціонній операції бере участь продавець опціону (надпісатель опціону) і його покупець (тримач опціону). Тримач опціону набуває права (але не зобов'язання) купити або продати певний актив в майбутньому за ціною, фіксованою у момент укладення оборудки. Надпісатель опціону приймає на себе зобов'язання продати (або купити) актив, що містиця в основі опціонної операції за заздалегідь обумовленою ціною. Оскільки ризик втрат надпісателя опціону, пов'язаний із зміною валютного курсу, значно вище, ніж у тримача опціону, то як плата за ризик тримач опціону у момент його укладання виплачує надпісателю премії. Визначення розміру премії — складне завдання. Премія має бути досить високою, щоб переконати продавця опціону узяти на себе ризик збитку, і досить низькою, щоб зацікавити покупця в хороших шансах отримати прибуток.

Таблиця 7.1.

Відмінності між форвардними і ф'ючерсними валютними контрактами

Критерій	Форвардний контракт	Ф'ючерсний контракт
Умови контракту	Індивідуальні	Стандартизировані
Комісійні	Індивідуальні	Стандартизировані (від 2% до 5% від суми контракту)
Гарантії з виконання контракту	Індивідуальні	Стандартизировані
Торгівельна операція	Небіржова	Біржова
Ліквідність	Низька	Висока
Ризик	Приймають договірні сторони	Приймає біржова клірингова палата
Прибуток/збиток	При постачанні	Прибуток або збиток визначаються щодня на підставі біржових торгів

Валютні опціони в основному обертаються на біржах. При цьому для даного сегменту біржового ринку характерні постійні зміни і відмінності в способах звершення операцій по різних біржах. Проте всі ринки опціонів мають і загальні риси: стандартизація контрактів і наявність системи щоденного розрахунку «жодного боргу». Рідше зустрічаються так звані роздрібні опціони, які пропонують крупні комерційні банки, наприклад, своїм клієнтам. Опціонний контракт укладається на основі спеціальної домовленості між клієнтом і банком, при цьому клієнти можуть в процесі переговорів отримати нестандартні умови з відповідною зміною ціни виконання опціону і премії.

На відміну від форвардних і ф'ючерсних контрактів, валютні опціони дають можливість обмежити ризик, пов'язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на здобуття прибутку в разі сприятливого розвитку курсу. Саме тому опціони, будучи відносно новим інструментом валютного ринку, набули такого широкого поширення на всіх біржових майданчиках.