7. Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди приводить до більшої зміни величини прибутку.

Ідея операційного (виробничого) важеля ґрунтується на поділі затрат на постійні і змінні.

Операційний важіль показує, у скільки разів може змінитися значення прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів.

Цей ефект зумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних та змінних затрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва. Отже. Операційний важіль залежить від співвідношення постійних і змінних затрат. Чим більший рівень постійних затрат, тим більша сила впливу операційного важеля Вказуючи на темпи падіння прибутку з кожним процентом зниження виторгу, сила операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

% зміни прибутку = % зміни виторгу * операційний важіль

У нашому прикладі:

маржинальний дохід = 20 000 гри.

прибуток                      = 8 000 гри.

операційний важіль    = 20 000 : 8 000 = 2,5

Якщо підприємство планує збільшити обсяг продажу на 10%, то сума прибутку збільшиться на 25 % (10*2,5 = 25), (12*2,5) = 30%

Оскільки сила дії операційного важеля залежить від співвідношення постійних та змінних затрат, його можна використовувати для управління структурою затрат підприємства, для вибору оптимальних співвідношень затрат. Якій структурі надати перевагу:

 з переважанням змінних затрат (малий операційний важіль);

 з переважанням постійних затрат (великий операційний важіль).

Більша питома вага постійних витрат у структурі витрат підприємства забезпечує більший вплив на прибуток при зміні обсягу реалізації. Ступінь використання постійних витрат у структурі витрат підприємства має назву операційного важелю.

Тому операційний важіль більший у підприємств, що мають більшу питому вагу постійних витрат і, як результат, більший коефіцієнт маржинального доходу.

Для підприємств, які мають велику кількість застарілих основних фондів, сила операційного важеля становить неабияку небезпеку: в умовах економічної нестабільності падіння платоспроможного попиту клієнтів та високої інфляції кожен процент зниження виторгу обертається значним падінням прибутку i входженням підприємства в зону збитків.

8. Особливості графічного методу аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" може бути здійснений за допомогою графіків:1) беззбитковості;2) взаємозв'язку "прибутки-обсяг";3) маржинального доходу.

На графіку беззбитковості по вісі абсцис відображають обсяг діяльності (реалізації) у грошових або в натуральних одиницях виміру, або відсоток використання виробничої потужності. По вісі ординат відображають витрати (з розподілом їх на змінні та постійні) та дохід від реалізації.

Точка перетину лінії загальних витрат на лінії доходу від реалізації є точкою беззбитковості.

Графік взаємозв'язку "прибуток-обсяг" Ілюструє залежність прибутку від обсягу реалізації в натуральних або у грошових одиницях.

На відміну від графіка беззбитковості, на графіку маржинального доходу спочатку проводиться лінія змінних витрат, до якої потім додаються постійні витрати. Це забезпечує можливість ілюстрації величини маржинального доходу, зона якого знаходиться між лініями доходу від реалізації та змінних витрат.Перший етап стратегічного аналізу витрат — аналіз беззбитковості

Точка беззбитковості— це такий обсяг реалізації продукції (РП) (в натуральних або грошових одиницях), при якому загальні доходи дорівнюють загальним витратам, а прибуток підприємства рівний нулю.Запишемо дане визначення у вигляді виразу:

Таким способом проводиться розрахунок точки беззбитковості для фізичних одиниць.Для переходу у вартісні вимірники слід застосовувати коефіцієнт маржинального доходу (відношення маржинального доходу на одиницю до ціни за одиницю продукції):

Для того щоб визначити, який обсяг реалізації (у вартісному і кількісному виразах) забезпечить бажаний (необхідний) прибуток, використовуємо наступну методику:

Даний вираз є базовим для розрахунку обсягу продажів (реалізації) як у вартісному, так і в натуральному виразі.Формули розрахунку обсягу продажів (реалізації) у вартісному і натуральному виразах мають такий вигляд:

Для розрахунку точки беззбитковості можна застосовувати три методи, а саме: рівняння, маржинального доходу, графічного зображення. Метод рівняння:Будь-який звіт про фінансові результати може бути поданий у вигляді такого рівняння

Графічний метод: Є три види графіків (графік залежності витрат від обсягу реалізованої продукції, графік взаємозв'язку прибутку і обсягу реалізованої продукції, графік взаємозв'язку маржинального доходу і обсягу реалізованої продукції).

Графік маржинального доходу — найкращий. Точка беззбитковості знаходиться в місці, де лінія продажів (виторгу) і лінія загальних витрат перетинаються. Мотивація даного висновку базується на тому, що на даному графіку видно зону прибутків і збитків при різних варіантах обсягу реалізації продукції. Однак достовірність картини у кожному окремому випадку залежить від точності зображення лінії. Виторг та змінні витрати змінюються прямопропорційно відносно фізичного обсягу, у той час як постійні витрати не змінні при будь-якому обсязі.

9. Аналіз чутливості прибутку до зміни параметрів діяльності підприємствАналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку зазвичай називають аналізом чутливості. Він спрямований на дослідження змін, які відбуваються з операційним прибутком підприємства під впливом змін певних параметрів його діяльності. Такими чинниками насамперед є ціна реалізації продукції, обсяг продажу та витрати підприємства. Взаємозв’язок між витратами, обсягом діяльності та прибутком формує основну модель фінансової діяльності суб’єкта господарювання. За його допомогою можна дістати відповіді на такі питання:який прибуток отримає підприємство за певного обсягу діяль­ності;скільки продукції необхідно реалізувати дляотримання запланованої величини прибутку;який має бути обсяг діяльності для покриття всіх витрат і отримання прибутку;яку величину витрат за існуючого обсягу продажу може дозволити підприємство, щоб не потрапити в зону збитків тощо. Отже, можна вважати, що призначення цього аналізу полягає у визначенні певних показників (витрат, обсягу реалізації, прибут­ку) при заданих параметрах інших показників. Отриманню прибутку та його максимізації сприяють різноманітні поточні управлінські рішення (наприклад, прийняття нового замовлення, припинення випуску певної продукції, оптимізація структури випуску, визначення мінімально можливої ціни реалізації тощо). Вони передбачають здійснення аналізу витрат за пев­ним обраним напрямом дій. Тому розуміння залежності між витратами, обсягом діяльності та прибутком є необхідною умовою для планування майбутніх операцій підприємства і прийняття управлінських рішень на короткострокову перспективу. Завдання керівництва полягає в тому, щоб здійснювати управління кожним чинником, який впливає на прибуток, для збільшення рентабельності підприємства в цілому.Для визначення впливу на прибуток змыни обсягу продажу вик такі показники: Кмарж дох,запас міцності, операц важель. Запас міцності – це величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізаці Запас міцності = Обсяг реалізації – Точка беззбитковості Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику зазнати збитків. Показник запасу міцності може бути також використаний для визначення суми операційного прибутку: Операційний прибуток = Запас міцності х Коефіцієнт маржинального доходу Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності широко використовують коефіцієнт запасу міцності.Коефіцієнт запасу міцності (КЗМ) – це співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу реалізації.

ЗМ = Запас міцності: Обсяг реалізації

Коефіцієнт запасу міцності є виміром ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення цього коефіцієнту знаходиться у межах: – ∞ ← КЗМ → + 1. Чим більше значення має коефіцієнт запасу міцності, тим менша ймовірність того, що компанія матиме збитки при зменшенні обсягу реалізації.

Приклад

ТзОВ "Яна" бажає отримати прибуток у розмірі 2100 грн. і розглядає дві альтернативи досягнення цього

Розрахуємо коефіцієнт запасу міцності для кожної альтернативи.

Альтернатива 1

Позначимо необхідний обсяг реалізації в кількісному виразі через Х.

Тоді:

200Х = 140Х + 2400 + 2100;

60X = 4500;

Таблиця 2.1 – Вихідні дані про альтернативи збільшення прибутку, грн.

Показники	Альтернатива 1
	Зберегти існуючий виробничий потенціал
Ціна	200
Змінні витрати на одиницю	140
Постійні витрати	2400

X = 75 телефонів.

Виходячи з цього, для отримання бажаного прибутку дохід від реалізації повинен дорівнювати:

75 х 200 = 15000 грн.;

відповідно запас міцності становить:

15000 – 12000 = 3000 грн.;

коефіцієнт запасу міцності = 3000 : 15000 = 0,2. Операційний важіль показує, у скільки разів може змінитися значення прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів.