5.1 Сутність ринку та умови його функціонування. Функції ринку. Типологія ринків.
Ринок – система ек відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.
Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності - бізнесу. Тобто, мова йде не лише про купівлю-продаж товарів, а й про інші результати діяльності людей, наприклад, діяльності інтелектуальної, фінансово-кредитної (позичкові капітали, цінні папери і т.д.). Предметом купівлі-продажу виступає також інформація.
Має такі основні функції:- Функція регулювання. Ринок регулює всі ек процеси – вир-во, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу ек ресурсів на макро- та мікрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції.- Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів та послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.- Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюється через ціни, зумовлюючи соц розшарування сус-ва за доходами.- Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає ек середовище від неконкурентноспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації ек довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.- Алокаційна функція . ринок забезпечує вир-во оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.- Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що – ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності, тощо.- Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів ек системи в єдине ціле, сприяючи формуванню єдиного ек простору як у межах однієї держави, так і в межах світової економіки.
Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.
Так, з точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т. д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.
З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.
Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.
5.2. – 5.3.. Поняття та складові ринкової інфраструктури.
Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Існують такі підсистеми інфраструктури:
1. організаційно-технічна.
- Аукціони форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аукціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користуються підвищеним попитом. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів.Отже, аукціон це продаж реальних товарів на основі конкурсу покупців.Міжнародні аукціони переважно комерційні організації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри. Аукціони організують також спеціалізовані брокерські фірми, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну винагороду. - Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої - укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо. Свого часу значне місце у світовій торгівлі, особливо зерном, цукром, займала, наприклад, Одеська біржа. Товарні біржі бувають публічні й приватні. - Оптові ринки - Торгово-промислові палати це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Торгові доми це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства. - Сервісні центри
-Опціони – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленими на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду. - Ярмарки надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. Свого часу вони відігравали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти. - Транспортні комунікації. - Ріелтерські фірми – організації-посередники на ринку нерухомості. - Земельні аукціони.
Фінансово-кредитна:
банки – кредитно-фінансові установи, що акумулюють гроші і надають їх у формі кредитів своїм клієнтам і здійснюють грошові розрахунки.
Фондова біржа – організований ринок цінних паперів.
Валютні біржі – купівля-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.
Фінансові небанківські інститути
Страхові кампанії
Інвестиційні, пенсійні та інші фонди
Ощадні каси
Ломбарди
державно-регулятивна, законодавча:ліцензування, оподаткування, митна система, державні фонди для сприяння діловій активності
науково-дослідне та інформаційне забезпечення:науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, консалтингові кампанії інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, спеціальні навчальні заклади, юридичні контори
9. Державний бюджет.
Державний бюджет - система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.
Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни.
Так, держава з федеральним устроєм має федеральний (державний) бюджет і бюджети складових частин федерації (штатів, земель, кантонів, республік), а також бюджети місцеві (районів, міст, сіл, - залежно від адміністративного поділу). Наприклад, у США центральне місце належить бюджетам штатів, а загальнодержавні функції (оборона, зовнішні зв'язки, загальне управління ) задовольняються за рахунок федерального бюджету.
У державах без федерального поділу є лише державний і місцевий бюджети. В Україні за структурою бюджетна система складається з республіканського бюджету та бюджету адміністративно-територіальних одиниць, а саме: бюджету Республіки Крим та місцевих бюджетів: обласних, районних, міських, селищних та сільських.
Всі вони мають дві частини: доходи й видатки.
Вдосконалення структури видатків та їх більшої переорієнтації на цілі економічного зростання передбачає:
запровадження адресного характеру соціальних виплат.
рішучий перехід на світові ціни на природний газ у приватному і державному секторах згідно прозорого заздалегідь оголошеного графіка.
обмеження видатків на безпосередню підтримку окремих галузей.
відмова від політично забарвлених ініціатив на зразок будівництва соціального житла чи надмірно високої допомоги при народженні дитини.
Перерозподіл податкового тиску з виробництва на споживання, який одночасно повинен збільшити надходження до бюджету на 15 ‑ 20 млрд грн. доцільно здійснити за допомогою:
запровадження податку на нерухомість. (Якщо прийняти, що вартість вітчизняної нерухомості лише у Києві становить 400 % ВВП України, то надходження від податку на нерухомість із середньозваженою ставкою на рівні 1 % повинні становити 8 млрд доларів. Навіть якщо ця сума виявиться вдвічі нижчою, то цього достатньо для збалансування бюджету на поточному рівні видатків);
оподаткування предметів розкоші.
поступового підвищення до європейського рівня ставки акцизного збору на бензин, а також негайного підвищення у 2 ‑ 3 рази ставок акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби.
Наведені вище зміни у податковому законодавстві мають яскраве анти-„проїдальне” спрямування і сприятимуть як поліпшенню сальдо бюджету, так і збільшенню приватних заощаджень, що набуває підвищеної ваги на тлі світової фінансової кризи та проблем платіжного балансу в Україні.
9. Бюджетний дефіцит.
Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків бюджету над його доходами.
Його види:
Структурний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).
Наочно-реальний - При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. (т.п. - це фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування )
Циклічний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва). Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.
Причини бюджетного дефіциту бувають різні. Це і економічний спад; і зростання граничних витрат суспільного виробництва; невиправдано великі соціальні програми; збільшення державних витрат (напр, у у військовий час), скорочення податків з метою стимулювання економіки (без відповідного коректування держвидатків), значний оборот «тіньового» капіталу. Останнім часом бюджетний дефіциит перетворив в регулярне, стабільне економічне явище в країнах із розвитою ринковою економікою. Дефіцит, може виступати потужним стимулом економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу. Але водночас бюджетний дефіцит значно посилює напругу на ринку позичкових капіталів, викликає зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок, що веде до негативного ефекту у валютній області, скорочення виробництва на експорт, збільшення пасивності торгового балансу і негативних наслідків на ринку праці. Є чотири основні заходи боротьби із бюджетним дефіцитом:
скорочення бюджетних витрат;
пошук джерел додаткових доходів;
випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;
позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.