24. Термінознавство та термінографія.

Термінозна́вство — наука, яка займається вивченням термінів та терміносистем. Термінознавство вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення. Початок термінознавства пов'язаний з іменами австрійського вченого Ойгена Вюстера Нубасова і російського термінознавця Д.С.Лотте, які опублікували свої перші роботи в 1930р. На початку ХХІ ст. роботою з теоретичних проблем термінознавства займається ряд національних шкіл – австрійсько-німецька, франко-канадська, російська, чеська, українська. На даний момент в термінознавстві виділяється ряд незалежних напрямків дослідження: теоретичне термінознавство; прикладне термінознавство; загальне термінознавство; типологічне термінознавство; порівняльне термінознавство; семасіологічне термінознавство; ономасіологічне термінознавство; історичне термінознавство; функціональне термінознавство; когнітивне або гносеологічне термінознавство. Термінознавство тісно пов’язане з термінографією. Термінографія – це наука, що займається складанням словників спеціальної лексики. Ряд вчених навіть розглядає термінографію як розділ термінознавства.

25. Джерела української термінології.

Реформування економіки країни, впровадження ринкових відносин зумовило актуалізацію суспільних потреб на інформацію про новий поняттєво-термінологічний апарат. Саме блок тлумачних словників з економіки, підприємництва, менеджменту є найчисленнішим - 38 словників, з яких 11 охоплюють фінансову й банківську термінологію. Дослідники української термінології намагаються осягнути тенденції розвитку сучасної спеціальної мови, виходячи зі столітніх національних традицій термінотворення. Дослідити походження термінів, їх співвідношення з поняттями в різні епохи розвитку науки, різноманітних сфер суспільного життя дають змогу словники історичних та народних термінів. Народні джерела української термінології зафіксовано у словниках Є.І.Шевченка “Народна деревообробка в Україні”. Серед термінологічних лексикографічних праць 90-х років можна виокремити такі види за структурою видань: серійні, однотомні, багатотомні.

Широкий розмах словникарської праці в Україні протягом першого десятиріччя незалежності, творчі зв'язки з науковими осередками діаспори свідчать, що українська термінологічна лексикографія активно і плідно розвивається, вдосконалюються методологічні засади термінографічної роботи, розширюється коло лексикографічно опрацьованих галузей знань. Незважаючи на труднощі й суперечності розвитку упродовж другої половини ХХ століття, термінологічна лексикографія прагне до очищення української мови від невластивих їй елементів і відновлення її питомих рис, виступає потужним чинником формування та утворення української фахової мови.

26. Класифікація термінологічних одиниць.

Всі термінологічні одиниці можна поділити на дві великі катеґорії — однокомпонентні та багатокомпонентні. Однокомп терміни складаються лише з однієї лексичної одиниці. До складу багатокомп термінів входять кілька лексичних одиниць. Однокомпонентні та багатокомпонентні терміни характеризуються різними структурними ознаками, тому кожен з типів цих термінів досліджувався окремо один від одного.

Типи однокомп. * Абсолютні інтернаціоналізми - терміни, утворені шляхом прямого запозичення зовнішньої форми при збереженні інтернаціонального значення; * Квазіінтернаціоналізми з частковим пуризмом, тобто терміни, утворені шляхом прямого запозичення внутрішньої форми при різній зовнішній формі; * Неінтернаціональні терміни, утворені шляхом описового перекладу без збереження іншомовної мотивації; * Неінтернаціональні запозичення, тобто терміни, утворені шляхом прямого неінтернаціонального запозичення зовнішньої форми без урахування інтернаціональної внутрішньої форми;

Багатокомпонентні терміни можна розподілити залежно від наявності чи відсутності інтернаціональної внутрішньої форми, а також залежно від наявності чи відсутності інтернаціональних коренів. Інтернаціональність внутрішньої форми багатокомпонентних термінів полягає у спільності загальної схеми та наявності спільних складових частин, які можуть, у свою чергу, бути як інтернаціональними, так і національними. При цьому порядок слів, закінчення, спосіб поєднання компонентів (карбування одного слова шляхом складання основ чи утворення термінологічного словосполучення) та інші ознаки, що пояснюються особливостями граматичної будови тієї чи іншої мови, до уваги не беруться. Ступінь інтернаціональності зовнішньої форми визначається наявністю чи відсутністю інтернаціональних коренів. Отже, багатокомпонентні терміни залежно від ступеня їх інтернаціональності, можна розподілити за такими катеґоріями (та підкатеґоріями, що залежать від двох нюансів, а саме — від додавання до інтернаціонального термінологічного словосполучення національних елементів та від вилучення з інтернаціонального термінологічного словосполучення одного чи кількох елементів).