Сприймання партнера

Партнери у спілкуванні, які вміють розпізнавати людей за їх вербальною та невербальною поведінкою, впливають на їх дії, коригують їх, допомагати співрозмовникам дізнатись про деякі риси свого характеру і вміють за будь – яких обставин використовувати ці якості – можуть мати реальну перевагу.

Кожному з нас хочеться трохи більше знати про людину, з якою доводиться мати стосунки. Ми намагаємось мати про неї якомога більше інформації, співставляти її вчинки за різних обставин, попереджувати виникнення конфліктних ситуацій, вивчати характерні риси, вчинки, вгадувати, передбачати майбутні наміри. Чим скоріше можна пізнати своїх партнерів, тим кращими будуть взаємовідносини і подальше спілкування.

При сприйнятті партнера за Марком Мак – Кормаком, бажано остерігатись сторонніх думок, бути проникливим, уважно спостерігати, розпізнавати «его» партнера, створювати сприятливе враження про себе, пізнавайте себе.

З’ясування складу думок іншої сторони – це корисний процес, що сприяє вирішенню спільної проблеми. Саме мислення опонента і є проблемою. Причиною конфлікту є не об’єктивна реальність, а різні судження людей.

Основні рекомендації, що дозволяють досягти взаєморозуміння у спілкуванні:

1. Поставте себе на місце партнера;

2. Порівняйте ваші точки зору;

3. Не робіть висновків про наміри інших на основі особистих побоювань;

4. Не перекладайте відповідальність за свої проблеми на партнера;

5. Обговорюйте сприйняття один одного;

6. Створіть у партнера відчуття причетності до прийняття рішень;

7. Узгоджуйте рішення з принципами та іміджем учасників спілкування;

8. Управляйте емоціями.

Спрямувати емоції - це не означає говорити беземоційно.

Мова повинна бути переконливою.

Варто запам’ятати що:

- набагато корисніше говорити людям приємні речі, підтримувати і підбадьорювати їх досягненнями, чим принижувати їх гідність.

- ніколи не обзивати і не ображати, краще виражати свої почуття: "Мені соромно за Вас", "Не чекав від Вас такого" тощо.

Спілкуючись з людьми, краще називати їх по імені, це приємно, як і комплімент.

Прагнення до взаєморозуміння – це етична проблема. Використання його механізмів, їх пошук, добір і зміна – це прояв моралі в реальності, свідчення моральності людини.

Серед механізмів взаєморозуміння виокремлюють ідентифікацію (уподібнення себе іншому) та рефлексію (механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи).

Щоб досягти під час спілкування взаєморозуміння, необхідно враховувати не лише потреби, інтереси, установки іншого, а й думати про те, як він ставиться до Ваших потреб, інтересів, установок, яким він бачить Ваші індивідуальні особливості, як інтерпретує Ваші емоційні реакції й думки.

Рефлексія – це подвійне, дзеркальне взаємовідбиття суб’єктами спілкування одне одного.

Ідентифікація як механізм дещо схожа на емпатію – так зване афективне (розуміння), що зводиться до проникнення в переживання іншої людини.

Розрізняють три складові емпатії:

- емоційну, що ґрунтується на механізмі наслідування моторних і афективних реакцій іншої людини

- когнітивну, яка базується на інтелектуальних процесах.

- прогностичну, що проявляється як здатність людини передбачити афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях.

Ідентифікації та емпатії притаманне вміння поставити себе на місце іншого. При ідентифікації люди будують свою поведінку відповідно до позиції партнера. У разі емпатії одна людина намагається розуміти іншу, взяти до уваги позицію співрозмовника, поспівчувати йому, але діятиме відповідно до своїх уявлень.

В основу прийомів механізмів по досягненню взаєморозуміння у спілкування накладено формування нової спільної мови, намагання поступитися партнерові та діалог незалежних.

Спільна мова – це найпоширеніший прийом, зокрема, для створення нової групи або сім’ї. Мова, яку конструюють двоє, сприяє їхньому об’єднанню та вияву самосвідомості. Щоб сформувати спільну мову, досягти взаєморозуміння в значних позиціях, важливо вміти гнучко змінювати свою думку, бути різним – наполегливим і люблячим, веселим і серйозним. Щоб при цьому скоріше зрозуміти іншого, інколи варто відтворювати його поведінку, слова інтонації, жести тощо. Це є свідченням того, що людину чують, ставляться до неї уважно та серйозно. Це допомагає уподібнитись іншому. Якщо ж з певних причин творчість у виробленні спільної мови відсутня, застосовуються інші прийоми взаєморозуміння – намагання поступитися іншому і діалог незалежних. Реалізація стратегії "Поступитися іншому" передбачає, що той, хто стає на цей шлях, готовий відмовитися від якихось своїх інтересів, звичок, заради спільної мети.

У тих випадках, коли люди не можуть виробити спільну мову чи відмовитися від індивідуальності та звичок, вони, поступаючись іншому, можуть говорити своєю мовою і розуміти при цьому мову іншого. Коли прийом "діалог незалежних" з метою взаєморозуміння використовують люди, між якими є емпатія, то вони розширюють свої горизонти, і кожний стає духовно багатшим. Якщо «діалог незалежних» виникає між людьми, які не сприймають одне одного, вони не можуть досягти взаєморозуміння у спілкуванні. Одним з дієвих методів подолання бар’єрів є тренінги по спілкуванню, взаєморозумінню, які проводять практичні психологи, і на яких на практиці вивчаються закони активного та результативного спілкування.

Звичайно, досягти взаєморозуміння під час спілкування з колегами, керівництвом, підлеглими, близькими людьми, відповідно до гуманістичної етики, не дуже легко.

Тому людина, яка не втрачає надії на взаєморозуміння й наполегливо шукає різні способи і засоби спілкування, має досить високий рівень моральної культури.

Дуже виразна і сповнена любові Нагорна проповідь – найвеличніша проповідь, що звучала на Землі. В ній немає жодних вимог, лише заклики. Поважати свободу людини і пропонувати обрати краще дуже характерне для актуалізаторської природи Ісуса Христа: "Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує".