Вміння слухати

За німецьким вченим-соціологом Вольфіш-Рупеном існує 28 аргументів у мовчнні. Ось деякі з них:

1. Якщо ваш співрозмовник роздратований, то промовчіть, щоб не дратувати його більше. Сперечатися з роздратованою людиною – все одно, що підкидати дрова у багаття.

2. Якщо ви самі роздратовані – краще промовчати, щоб не скзати чогось такого, про що згодом жалкуватимеш.

3. Якщо ви довго говорили – помовчіть, дайте висловитись іншим.

4. Якщо вам дали слово, а те, що ви хотіли сказати, вже висловлено, відмовтесь від повтору.

5. Коли вам хочеться поговорити про власні справи, а вас слухають сторонні люди, яких це не цікавить – промовчіть.

6. Якщо ви недостатньо обізнані з новими питаннями, дайте можливість говорити тим, хто знає про них більше.

7. Краще промовчати, аби не образити гідність інших.

8. Мовчіть у ситуації, в якій своєю розмовою могли б мимоволі розкрити довірену вам таємницю.

9. Не будьте надокучливим, слідкуйте за своїм настроєм.

Уміння слухати найважливіше із усіх людських якостей. Л.Фейхтвангер запевняв: “Людині необхідно 2 роки, щоб навчитися говорити, і 60 років, щоб навчитись слухати”.

Слухати заважає:

а) обтяження власними думками, відволікання на власні думки;

б) поспішність суджень. Дослідження показали, що у 70% випадків людина слухає уважно лише перші 2-3 хвилини, а потім подумки говорить собі: «все зрозуміло» чи «все неправильно», і далі вже не дослуховує;

в) критичність, негативність сприйняття і мислення. Прискіплива увага, яка спрямована на помилки, недоліки мови і поведінки того, хто говорить, значно менше – на нове, цінне, корисне;

г) упередження проти того, хто говорить. Наприклад: «що він може сказати розумного?», «молодий ще», «некомпетентний» тощо;

д) прагнення самоствердження. Дослідження показали, що інколи думки людини зайняті обмірковуванням своїх реплік, порад, зауважень, а не слуханням співрозмовника.

Уміння формулювати запитання – це не просто уміння ; за складністю – це мистецтво, що вимагає бездоганного володіння мовою, сприйнятливості комунікативних виявлень партнера, особливо невербальних сигналів, і здатністю відрізняти щирі відповіді від ухильних.

В гуманістичному смислі – це мистецтво дбайливого ставлення до людини, що опинилася під владою питань.

Запитувати – значить виявляти приємну співрозмовнику зацікавленість у його особистості. Безкорисливо запитувати – означає ухилятися від особистих проблем.

Багато конфліктів і непорозумінь виникає між партнерами через незрозумілі запитання. Щоб запитувати інших, необхідна сміливість, оскільки ставити запитання іншому означає саморозкритись. Проте зневажити запитанням – значить відкрити шляхи здогадкам. Без запитань людина довільно формує уяву про інших, привласнюючи їм на основі своїх вигадок ті чи інші якості і недоліки. Відмовляючись шляхом запитань прояснити наміри іншого, вона будує свої припущення про його мотиви і майбутні вчинки, а потім підводить свою поведінку під вигадану схему дій.