Основні етапи вивчення художнього твору.

Вивчення худ. твору, як правило, проходить такі етапи:

• підготовка учнів до його сприймання;

• ознайомлення з текстом;

• текстуальна робота над твором;

• підсумкові заняття.

1.вступні заняття до твору можуть проводитися у різних методичних формах і реалізуватися за допомогою різних методів та прийомів. Найпоширеніші з цих форм такі:

Вступне слово вчителя, бесіда з учнями, розгляд картин та ілюстрацій відомих художників, прослуховування музичних творів, самостійне читання учнями окремих розділів підручника, перегляд фрагментів кінофільмів, аналіз творчих робіт учнів на певну тему, екскурсія в музей, до пам’ятних місць, відображених у літ-рі.

2. читання твору. Це перший етап його вивчення. Якщо учень не ознайомився з текстом худ. твору, ніякий аналіз не може бути ефективним. Читання : вголос (з книжки, напам'ять) і про себе, читання учня, вчителя, актора, індивідуальне чи колективне, читання в особах, коментоване читання, озвучене музикою.

3. аналіз худ. твору. Аналіз обов’язково передбачає певні порівняння, зіставлення, узагальнення. У процесі аналізу виховуються потрібні вміння і навички. Учні повинні навчатися усвідомлювати ідейно-тематичне багатство твору, бачити вираження його ідеї у системі групування персонажів, в особливостях розвитку сюжету. Худ. твір у кожному класі аналізується з різною глибиною. Аналіз тексту повинен завжди мати цілеспрямований, педагогічно виправданий характер. Система запитань і завдань диктується особливістю того чи іншого худ. твору, своєрідністю сприймання його дітьми. Прийоми: повторне перечитування окремих епізодів, сцен; зіставлення творів, близьких за характером, сюжетом, образами; зіставлення змісту твору з життєвими фактами, які покладені в його основу.

4.на останньому етапі виникає необхідність ще раз поглянути на нього як на цілісну худ. структуру. Підсумковий урок може завершитися читанням напам'ять чи прослуховуванням у грамзапису творів, у яких продовжилися традиції письменника. На підсумкових заняттях іноді варто звернутися до муз. творів, кінофільмів, картин відомих худ, які пов’язані з сюжетами окремих творів. На підсумкових заняттях заслуховуються реферати на теми, які характеризують діяльність письменника у тій чи іншій галузі наукового, культурного життя.

Методичні проблеми вивчення стилю письменника.

Проблема творчої своєрідності письменника може бути поставлена в широкому плані лише в старших класах. Робота над стилем письменника вимагає від учителя виділити найхарактерніше в творчості митця. Немає потреби аналізувати всі художні засоби письменника. Треба зосередити увагу на тому, що є найголовнішим у палітрі митців, тобто простежити улюблені теми і проблеми письменника, їх новаторський характер, найулюбленіші жанри, особливості мови, принципи побудови творів, способи творення образів тощо. усвідомлення індивідуального стилю письменника вимагає певних порівнянь, зіставлень, завдяки яким розкриваються наукові закономірності літ. явищ. Корисно зіставляти твори на одну і ту ж тему, описи одних і тих же предметів чи явищ різними письменниками. Шляхом зіставлень творів на споріднену тему можна підкреслити те спільне й індивідуальне, що характерне для двох авторів.

Вивчення епічного твору.

У засвоєнні предметного змісту ЕТ велика роль належить складанню планів. Ця робота привчає учнів стежити за розгортанням сюжету, бачити чітку послідовність взаємозв’язаних між собою картин життя, своєрідність побудови твору. За характером мовностилістичних засобів розрізняють звичайний, цитатний і комбінований плани, за побудовою – прості й складні, за змістом – плани переказу сюжету чи окремих його епізодів. Одним із засобів посилення уваги учнів до змісту і форми худ. твору є переказ. Така розповідь вимагає від учня під час переказування тексту зберігати основні елементи стилю автора. Розповідь-витяг передбачає переказ частини твору, яку обмежують певними рамками. Стислий переказ привчає учнів відділяти головне від другорядного. Усне малювання використовують з метою розвитку в учнів відтворюючої уяви у молодших і середніх класах. Доцільно брати невелике оповідання чи певний епізод твору. Спочатку учні вичленовують взаємно пов’язані між собою картини і придумують до них заголовки, потім міркують над тим, як би вони намалювали ці картини, на які б деталі звернули увагу, як би розкрили психічний стан героїв. Корисно практикувати такі види роботи: колективне складання уявних словесних ілюстрацій до змальованих письменником епізодів, картин, розгляд учнями ілюстрацій різних художників до одного і того ж епізоду, створення учнями малюнків на основі тексту й аналіз їх. Складання кіносценарію розвиває в учнів творче мислення, внутрішнє бачення взаємно пов'язаних між собою компонентів твору. Має багато спільного з усним малюванням. Етапи складання КС: вибір для екранізації завершеної частини твору; виділення у тексті основних епізодів; визначення назви сценарію, перелік героїв фільму; аналіз тексту кожного епізоду; підготовка чорнового варіанту сценарію. Інсценізація твору – ефективна форма роботи, що розвиває творче бачення дітей, допомагає вловити взаємозв’язок між окремими компонентами епічного твору. Щоб інсценізувати твір, необхідно виділити найвагоміші епізоди, об’єднати їх в яви і дії, як у драм. творі, визначити виконавців дійових осіб, дати окремі ремарки до яв.