- •1. Основні умови досягнення успіху підприємством.
- •2. Основні конкурентні стратегії
- •3. Зміст конкуренції.
- •4.Зміст поняття «конкурентна перевага».
- •5. Swot як модель стратегічного аналізу і оцінки підприємства
- •6.«Філософія підприємства».
- •8. Вимоги до розробки філософії підприємства.
- •1. Основний задум, що відбиває цілі підприємства, його стратегію і спрямованість діяльності; найважливішим елементом тут є місія організації.
- •9. «Місія підприємства».
- •10. Стратегічне планування на підприємстві.
- •11. Призначення і зміст стратегічного плану підприємства.
- •12. Технологія розробки стратегічних планів.
- •IV фаза - фаза стратегічного менеджменту.
- •13. Метод «Дельфі» як інструмент реалізації ринкових можливостей фірми.
- •14. Технології аналізу і можливостей конкурентів.
- •15. Методи вивчення конкурентоспроможності продукції підприємства.
IV фаза - фаза стратегічного менеджменту.
Це найбільш передовий етап стратегічного планування. Тут застосовується не тільки довгострокове планування і планування з урахуванням зовнішніх обставин, але й постійно приділяється увага збереженню власних переваг в конкуренції, закріпленню власних позицій. Керівництво підприємства в загальному і цілому направляє процес планування, але ідеї і думки, які є цінними для самого процесу планування, формуються в надрах підприємства.
Стратегічне планування не може виглядати як сухе оперування цифрами. Творчі оцінки й інтуїтивний підхід співробітників мають на стратегічне планування самий безпосередній вплив. Фактично ви завжди маєте справу з дилемою: одні тільки цифри збіднюють економічну діяльність, але ж без цифр ви дуже ризикуєте.
Процес стратегічного планування складається із трьох фаз:
Фаза А - формулювання стратегії.
Фаза В - надання стратегії конкретної форми.
Фаза С - оцінка і контроль.
Фаза А Формулювання стратегії. У цій фазі виділяють такі кроки:
перший крок - визначення мети економічної діяльності підприємства;
другий крок - визначення факторів оточення (зовнішній аналіз).
Він дає картину можливостей і небезпек, які підстерігають у зовнішньому середовищі;
третій крок - критичний самоаналіз (внутрішній аналіз).
Йдеться про внутрішній аналіз, тобто аналіз ситуації на підприємстві. Ситуація всередині його стін, як і зовнішні фактори, може змінюватися. Під впливом обставин позитивні моменти можуть стати негативними, але, на щастя, буває навпаки.
Основні функції враховуються у внутрішньому аналізі:
- фінанси (фінансове становище, структура витрат);
- трудові ресурси (професійні знання і навички, ставлення до роботи, плинність);
- збут і маркетинг (дослідження ринку, апарат збуту);
- виробництво продукції (гнучкість, ефективність, технологія);
- дослідження і розробки (розробка нових видів продукції, введення новацій).
Четвертий крок - формування стратегії.
Якщо все зроблено як слід на першому кроці, тобто розроблена конкретна мета, то після другого кроку відомо, які можливості можуть бути і які небезпеки підстерігають підприємство зовні. Після третього кроку ми знаємо слабкі й сильні сторони самого підприємства. Можливості та небезпеки з одного боку потрібно пов´язати з сильними і слабкими аспектами з іншого. З цієї комбінації викристалізовується стратегія, яка допомагає досягти поставленої мети.
Фаза В Надання стратегії конкретної форми.
Коли ми говоримо про надання стратегії конкретної форми, то маємо на увазі, що сформульована стратегія реально буде впроваджуватися в діяльність підприємства у формі програм, планів і бюджетів. Оперативний менеджмент (менеджери підрозділів, бізнес-менеджери і менеджери функціонального рівня) якраз за це і відповідає.
Ось проблеми, з якими найчастіше доводиться зустрічатися при наданні стратегії конкретної форми:
- надання конкретної форми вимагає більше часу, ніж планувалося;
- була відсутня належна координація дій;
- вступали в дію некеруючі зовнішні фактори;
- недостатня поінформованість і підготовка нижчого ешелону. Дедалі більше менеджерів вищого ешелону приділяють увагу створенню умов для ефективного впровадження стратегії. Вони більше ніж коли-небудь розуміють те, що успішне надання конкретної форми стратегії залежить від наявності правильної організаційної структури, навченого персоналу, зацікавленого у своїй роботі, адекватних систем інформації та управління.
Фаза С Оцінка і контроль.
Оцінка і контроль - це процес детального розгляду всієї діяльності та її результатів, які порівнюються із запланованими. Хоча оцінка і є останньою фазою процесу стратегічного планування, вона служить ніби зворотним зв´язком з попереднім процесом. Усі відхилення реєструються, обмірковуються їх причини та наслідки. Можливе коригування стратегії.
Довгострокове і стратегічне планування досить широко використовувалося в практиці управління багатьох великих організацій. Базовим принципом стратегічного планування є адаптивність планів. Це важлива, але не основна відмінність довгострокового планування від планування стратегічного.
Основна відмінність між довгостроковим і стратегічним плануванням полягає в трактуванні майбутнього. В системі довгострокового планування робиться припущення, що майбутнє може бути передбачене шляхом екстраполяції тенденцій росту, які склалися історично.
У стратегічному плануванні не робиться припущення, що майбутнє обов´язково повинно бути краще, ніж минуле, і його можна вивчати методами екстраполяції. Тому в стратегічному плануванні важливе місце відводиться аналізу перспектив організації, завданням якого є виявлення тих тенденцій, загроз, можливостей, а також окремих надзвичайних ситуацій, які здатні змінити тенденції, які склалися. Цей аналіз доповнюється аналізом позицій у конкурентній боротьбі.