12. Проаналізуйте своєрідність задуму «Божествєнної комедії» Данте, висвітліть алегоричний зміст та символіку поеми, її композицію. Покажіть співіснування античної та середньовічної традиції у творі.

Поема «Божественна комедія» є вершиною творчості Данте. Поема була задумана як «бачення» - подорож поета в загробний мир, і складається з 3 частин: «Ада», «Чистилища», і «Раю». Ще римські поети зображували загробний мир. Жанр загробних подорожей став популярним у середні століття. Герой поеми - сам Данте - втілює у своєму образі гріховне людство. Щоб би вийти зі стану гріховності й політичної анархії, воно через мир осуду (Пекло), очищення (Чистилище) повинне одержати блаженство (Рай). Мета, яку ставив перед собою автор,— відвернути людину від гріха. Це і є справжній сюжет «Комедії»: відкриття людиною всесвітньої гармонії через подолання гріховності, суспільного й політичного хаосу земного, матеріального світу. Цій меті підкоряється композиція твору. Він складається з трьох частин: «Пекло», «Чистилище», «Рай». Кожна частина має 33 пісні, і з першою вступною вся поема складається зі 100 пісень. У композиції поеми Данте використовує християнську символіку чисел. Число 3 найхарактерніше у християнській символіці, саме воно втілює гармонію. Цю ідею він розкриває не тільки в кількості частин, а й у будові вірша: «Комедія» написана тривіршами (терцинами).

Твір має алегоричний зміст: абстрактні поняття, думки автор виражає через конкретні образи й події. Сам образ поета має алегоричний характер, він символізує душу людини, яка шукає істини. Його мандри по пеклу і чистилищу треба розуміти як шлях до справжньої віри попри спокуси й випробування. Тлумачення смислу поеми можливе з декількох ракурсів бачення. В буквальному розумінні – це дійсно подорож душі після смерті у потойбічному світі. Але, крім буквального, правомірним є також алегоричне розуміння поеми, тобто кожна подія, кожна деталь несе у собі додаткове значення. За традиційними релігійними уявленнями, пекло – місце, в якому знаходяться грішники. Страждання через досконалі гріхи в чистилищі призначено для тих, хто має можливість очиститися і врятуватися для нового життя. Рай – нагорода для тих, хто жив праведним життям. Йдеться про моральну оцінку вчинків людей: куди саме потрапляє душа людини після смерті, визначається її земним життям.

Так навіть у буквальній інтердретації поеми світ людей розмежовується на праведників і грішників. Проте в «Божественній комедії» йдеться не про окремих осіб, а створені автором образи символізують певні принципи або явища. Так, образ Вергілія, який супроводжує головного героя у подорожі колами пекла, є не лише зображенням поета Вергілія, а утілює принцип пізнання світу, позбавленого віра. Данте визнає велич Вергілія, проте зображує його мешканцем пекла. Беатріче є не тільки зображенням улюбленої жінки, а й алегорієїр любові, рятівної і всепрощаючої. Алегорії в поемі також неоднозначні. Наприклад, звірі, які зустрічаються на шляху Данте в похмурому лісі, наділені традиційними для епохи Середньовіччя значеннями: рись символізує підступність, вовчиха – ненасиття, хіть, лев – гординю. Існує й інше тлумачення зображених поетом образів: рись – політичні супротивники Данте, лев – король Франції, вовчиха – римське папство. Значення алегорій нашаровуються одйе на одного, надаючи творові додаткових вимірів. Розгорненою алегорією є і власне подорож – це пошук правильного духовного шляху для людини, оточеної гріхами, спокусами і пристрастями. Вибір шля-ху-дороги – це пошук сенсу життя. Головна дія розгортається в душі ліричного героя. Вся подорож здійснюється у свідомості поета. Пізнавши те, що є злом, пройшовши колами пекла, у душі поета відбуваються зміни, він підноситься до усвідомлення найважливіших істин про світ і про себе. Саме у частині, яка зображує рай, розкривається головна таємниця життя, яке полягає в любові. Не тільки в любові до єдиної і прекрасної жінки, а в любові всепоглинаючій і всепрощенній, любові в широкому сенсі цього слова. Любов як рушійна сила, сила, якою рухають небесні світила. Данте наштовхує нас на думку, що Бог є любов.

Композиція. Перша частина «Пекло» починається розповіддю про внутрішній стан поета, який «земне життя пройшовши до половини», раптом «опинився в похмурому лісі, втративши правий шлях у тьмі долини Спроба знайти правильну дорогу і вийти з похмурого лісу, який символізує Італію, робиться на світанку, який символізує початок нового життя. Втративши дороговказну нитку — світло зірки в долині, герой зустрічає Вергілія — улюбленого поета Данте, який стає його провідником колами пекла. Починаючи з четвертої пісні, ми дізнаємося про структуру пекла, яке складається з дев'яти шарів. Чим легше гріх людини, тим легше покарання, але чим глибше він проникає в душу людини, тим сильніше покарання їй загрожує. І якщо на поверхні землі в перших колах пекла знаходяться душі нехрещених немовлят, порушників шлюбної вірності та черевоугодники, то в глибинних шарах пекла знаходяться зрадники і вбивці. У центрі пекла мешкає Люцифер. Побачивши пекло, поет стверджує, що в усіх своїх вчинках необхідно керуватися боргом, вірою, надією і любов'ю. Потім поет і його провідник потрапляють до Чистилища. Якщо пеклу відповідали чорний і червоний колір — колір тьми і вогню, то чистилищу властивий сірий колір — колір сутінків. За уявленнями Данте, чистилище виглядає як гора, біля підніжжя якої розташоване перед чистилище, трохи вище розташовано сім кіл, в яких грішники очищуються від семи гріхів. Нарешті, на самій вершині гори розташований земний рай, де жили Адам і Єва. Чистилище в усьому протиставляється пеклу: чим вище коло, тим людяніше і досконаліше душа. У дев'ятому колі чистилища відбувається зустріч з душами поетів-трубадурів. Під час підйому Данте знаходить те, що втратили люди — совість, волю, розум. Третя частина поеми — «Рай». У цій частині Данте подорожує зі своєю коханою — Беатріче. їм розкривається новий світ, в якому торжествують розум, любов, добро і краса. Цей світ осяяний світлом, яке випромінюють душі. Світло рухає планети і зірки. Світло — це також і символ знання. У кожному колі раю Беатріче розповідає Данте те, що він у змозі осягнути. Рай — це можливість любові. У ній вся таємниця буття. На цьому шлях Данте завершується. Він прийшов до заповітної мрії.

Сам художній метод Данте виступає сполучним мостом між естетичними системами античності і середньовіччя. Якщо в античній трагедії самі незвичайні речі відбуваються цілком природно, то в середньовічній традиції важливе місце займає надприродність, чудесність, яка відбувається. У Данте ж ще сильний середньовічний мотив мучеництва, але є відсутнім другий стовп естетичної системи середньовіччя - надприродність, чарівництво. У "Божественній комедії" Данте та ж природність надприродного, реальність нереального (реальні географія пекла і пекельний вихор, що носить закоханих), що наявні у античній трагедії. Так, він точно позначає відстань від однієї ступені гори чистилища до іншої, рівне росту трьох чоловік, при описі незвичайного проводить для наочності порівняння з добре відомими речами, райські сади зіставляє з квітучими садами своєї батьківщини.