2.2.3. Захист від шуму та вібрацій

При проектуванні устаткування необхідно розробляти заходи щодо зниження шуму, вібрацій, запобіганню їхнього шкідливого впливу на організм працюючих.

Визначити допустимий рівень звукового тиску та звуку на постійних робочих місцях згідно з ДСН 3.3.6-037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку [29,35,48].

Визначити гігієнічні норми загальної технологічної вібрації на постійних робочих місцях та локальної вібрації згідно з ДСН 3.3.6-039-99. «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та ДСТУ 2300-93. «Вібрація. Терміни та визначення» [34,59].

Необхідно оцінити чи раціонально розміщено основне та допоміжне обладнання в приміщенні, чи сприяє воно розсіюванню звукових хвиль, чи є можливість згрупувати

найбільш „шумне” обладнання та відокремити його від інших робочих місць. Обґрунтувати вибір заходів щодо захисту працівників від дії шуму, зокрема, шляхом застосування акустичної обробки приміщень (звукопоглинальне облицювання стін та стелі, штучні звукопоглиначі різних конструкцій тощо), встановлення звукоізолюючих кабін, перегородок, екранів, кожухів, застосування індивідуальних засобів захисту [46].

Визначити джерела вібрацій та обґрунтувати запроектовані заходи щодо захисту від їх дії ( застосування віброізолюючих фундаментів під верстати, еластичних прокладок, амортизаторів, компенсаційних розширювачів і вібропоглинальних з’єднань у повітроводах та ін.)

Якщо технічними заходами не вдалося знизити шум та вібрацію на робочому місці до допустимих величин, то вказати на використання відповідних засобів індивідуального захисту [23,45].

2.2.4. Захист від випромінювання

Електромагнітні поля (ЕМП) та іонізуючі випроміню-вання,не виявляючись органами чуття людини, справляють негативний вплив на організм, призводячи, як до гострих. так і до хронічних уражень, порушень в системах і органах. Тому виникає потреба захисту працюючих від їх шкідливого впливу.

Необхідно визначити джерела електромагнітних та іонізуючих випромінювань і оцінити їх рівні. Зробити висновок щодо відповідності останніх гранічним величинам, регламентуємих нормативними документами: ДНАОП 0.03-3.30-96. Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань. а також ГОСТ 12.1.006-84 „Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах” встановлюють норми змінних ЕМП[31,54,57,76]

Основним державним документом, що встановлює систему радіаційно – гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінювання як для окремої людини, так і для суспільства взагалі є „Норми радіаційної безпеки України (НРБУ – 97)” [53].

Обґрунтувати необхідність застосування відповідних заходів щодо запобігання впливу на працюючих різних видів випромінювань, а саме: екранування, захисні камери,

автоматизація процесів, будівельно-планувальні рішення, використання засобів індивідуального захисту [23,45,52,57].