10.Періодизація польської літературно-публіцистичної думки: взаємозв’язок та принципи розмежування.

І. Х ст. Християнізація Польщі; Вінсентій Кадлубек «Польська хроніка»; Мартін Поляк «Про 4 монархії»: Вивилонську, Римську, Македонську, Карфагенську; Башко енциклопедія польська «Великопольська хроніка». 1364р. – заснування Краківського університету. Агіографія: «Житіє св. Войтеха», «Житіє св. Станіслава» На той час Польща була роздробленою.

Вперше польська мова була використана у Книзі Хенрікова, літописі цистерціанського монастиря у Хенрікові, Сілезія, написаному між 1269 та 1273 роками.ІІ. 1576р. – відкриття у-ту у Вільно. 1816р. – Варшавський у-т 16 ст. У цей період, такими письменниками, як Рей Миколай та Ян Кохановский створюється фундамент польської літературної мови та сучасної польської граматики. Микола Рей «Коротка розмова між 3-ма особами», «Купець, тобто образ і подоба Суду Божого», 6000 віршів про людей минулого «Звіринець». Ян Кохановський. Перший літератор європейського зразка. «Шахи», «Муза». Петро Скарга . Засновник ордену єзуїтів. Кльонович – апологет українських етнічних земель. «Роксоланія». Закерзоння: Холмщина, Лемківщина, Підляшшя, Надсяння + інші польські землі.

ІІІ. Польський класицизм. Зародження жанрового поняття «роман», навернення до античної риторики у поезії. 3 поділи Польщі, створ. 1765 р. І у словсвіті театру у Варшаві, створ. І у Європі едукаційної комісії. Ігнацій Красіцький, автор першого польського роману «Пригоди Миколая Давядчинського, Юліан Нємцович – «Ян з Тренчена».

IV. Польський романтизм. Міцкевич і Словацький

V. Нова польська література і публіцистика (орієнтовно 1880-ті роки). Генрік Сенкевич.

Найвідоміший польський романіст. «Вогнем і мечем» - Польща і Україна, «Потоп» - Польща і Швеція, «Пан Володийовський» - Польща і Османська імперія, «Куди йдеш», «Хрестоносці» - Річ посполита і Тевтонський Орден.

VІ. Сучасна польська література (певно)

11. «Золоті» літературно-публіцистичні періоди в історії слов’янських держав: причини утвердження та особливості функціонування.

У російській літературі – реалізм. Достоєвський, Толстой.

У болгарській літературі – це 9 ст. За часів царювання Симеона. Християнізація болгарії. Кирило і Мефодій. Стародавня болгарська література. Опісля – завоювання Османською імперією, тому розвиток літератури був практично неможливим. У 9 ст. Папа Римський дав дозвіл на друк книг слов»янською мовою, у кінці 9 ст. Папа забороняє слов»янську писемність.

У білоруській літературі – можливо, 18 ст., коли білоруси почали перейматись проблемами власної ідентичності. Янка Купала, Франциск Богулевич.

У чеській літературі – Середній період розвитку – Петр Хельчицький «Невід віри», маніфест християнського пацифізму та анархії.А також представники Богемського періоду (Богемія, територія, вільна для Божого вчення).Ян Амос Коменський. Працював з словником чеської мови.

У польській літературі – Ренесанс називають «золотим віком» польської історії і культури, належить творчість поета Яна Кохановського (1530—1584 pp.), який підніс на новий рівень розвиток національної мови. Серед його ліричних творів — «Елегії», «Пісні», «Фрашки», «Трени». Кохановський — автор кількох поем, драматичних творів. + Петро Скарга, Себастіан Кльонович.