6.Літературно-публіцистичні ознаки країн слов’янського середовища.

Ідея панславізму (в Росії - своя, у Польщі – на основі польського месіанізму); використання кириличного шрифту у болгар, українців, білорусів, росіян, сербів...латиницю – поляки, чехи, серби..лалала. Спільні теми: (теми див. у поперед. пит.) Літ. ознаки: спільні жанри:запозичення їх у західно-європейців, наслідування західницьхої літератури. Протистояння католицької і православної церков (Чаадаєв, Гоголь); неспівмірне функціонування слова і діла

7.Польські Нобелівські лауреати та їх вартісні заслуги перед батьківщиною.

Генрик Сенкевич «Камо грядеши»,Чеслав Мілош «Вибрані твори», Шимборська Віслава «за поезію, яка з іронічною точністю проявляє історичні та біологічні явища в контексті реальності людства». Своє творче кредо Віслава Шимборська висловила у лекції з нагоди вручення премії: «Натхнення, чим би воно не було, народжується з невтомного „не знаю“… Тому так високо ціную [ці] два малих слова… Вони розширюють наше життя до просторів, які містяться в нас самих, і просторів пізнання нашої прекрасної Землі», Три слова найдивніших Коли вимовляю слово Майбутнє, перший склад відходить вже до минулого. Коли вимовляю слово Тиша, нищу її. Коли вимовляю слово Ніц, створюю щось, що не міститься в жоднім небутті. Юзеф Ротблат роман «Селяни», Лех Валенса «Як борець за права людини».

8.Журналістська та видавнича діяльність Єжи Гедройца.

Найвизначніший слов»янський політик і публіцист. Заснував видавництво «Літературний інститут в Римі», У студентські роки був головою організацій «Корпорація Патрія» і «Міжкорпораційне коло», діячем студентської організації «Державницька думка», міжнародного відділу Центрального комітету Спілки студентської молоді, редактором часописів «Академічний день» і «Бунт молодих» (з 1936 року «Політика»). 1947 року — видавець та головний редактор часопису Kultura. У жовтні 1947 року переїздить до Мезон Ляффіт під Парижем, де розгортає широку видавничу діяльність, співпрацює з видатними польськими еміграційними публіцистами та письменниками: Юзефом Чапським, Єжи Стемповським, Константином А. Єленським, Юліушем Мерошевським, Чеславом Мілошем, Вітольдом Ґомбровичем, Ґуставом Герлінгом-Ґрудзінським. З 1953 року — ініціатор видання «Бібліотеки Культури», з 1962 року видає «Історичні Зошити», присвячені новітній історії Польщі та країн Центрально-Східної Європи. До вересня 2000 року вийшло 511 томів «Бібліотеки Культури», серед яких — 132 числа «Історичних зошитів» і 636 видань «Культури».Входив до складу редакційної колегії російського дисидентського часопису «Континент», був членом редакційної ради українського квартальника «Віднова», брав активну участь у акціях на захист свободи творчості і вільного культурного розвитку.1982 — за його ініціативою був заснований Фонд допомоги незалежній польській літературі і культурі.Протягом 50 років прагнув до формування добросусідських взаємин Польщі з її східними сусідами: Литвою, Білоруссю, Україною, у чию перспективу здобуття державної незалежності він завжди вірив.