9.Слов’янська взаємність у розумінні Яна Коллара.

Ідея Всеслов»янщини – країни, в якій кожен міг би чути себе вдома в кожнім слов»янськім краю, міг сказати: я слов»янин і ніщо слов»янське мені не чуже.

Поділ слов»ян на 3 ступні: 1 – кожен повинен знати бодай чотири головні слов»янські наріччя, щоб розумів мову кожного слов»янина. На 2 – знати також менші слов»янські наріччя і піднаріччя, а на 3 – бути правдивим порівнюючим лінгвістом, знати усі слов»янські наріччя, а також вимерлі, усі слов пам»ятки, а також мови латишів, литовців, румунів, албанців, новогреків і т.д.

Слов»янство Коллара складалося з 4 головних віток: чеської, польської, руської і сербської, а дрібніші слов»янські народності повинні горнутися, єднатися із цими головними.

В літературі і науці повинні слов»яни з»єднатись в одну цілість і сказати своє нове слово ц європейському духовному концерті.

Вільно було колларові перед 60 роками міркувати про втому заходу і свіжість сил слов*янських, про зіпсуття, войовничість та грабіжництво романців і германців, а ідеальну, чутливу і сумирну вдачу слов*ян.

Гранілович(хорв поет) хвалить коллара за те, що його слов*янщина пробудила зі сну хорватію.

Стояв за розвій нових народних язиків супроти церковщини, йшов за взірцями західних націоналістів.

На найпильнішу увагу заслуговувала маленька розправка, котрої перший нарис по-чеськи опублікований був 1836 р в словацькім журналі «Гронка, Підтатранська розвага», Про літературну взаємність між слов племенами і говірками».

Коллар переклав свою працю на німецьке, розширив її значно, додавши до первісних 11 ще нових 9 розділів і видав 1837 п.з. «Про літ взаємність між різними племенами та говірками слов*янської нації». Ся книжечка здобула йому європейську славу.

У Шевченка бачимо вплив Коллара і перші проблиски думок про слов*янщину (*гайдамаки*, *никита гайдай*)

Станка Враза: «ся книжка, се слов євангелія, де її читають: коли побачите, що се діло діється, то знайте, що приближується царство боже.»

У вступі: «уперше знов, після багатьох століть, розсіяні слв племена вважають себе за один великий народ, а свої різноманітні говірки—за одну мову, збуджуються до нац. Почуття і прагнуть до більш тісного з*єднання між собою»

Він хотів, шоб слов були цілими і не подільними.

Не ставив границь партикулярному розвиткові слов. Національних одиниць і ніколи не проявив і тіні якої-небудь релігійної чи віросповідної нетолеранції. Політику він виключав з своїх міркувань (не торкався)

Великий вплив на нього мА нім учений Гердер, котрого можна назвати батьком слов*янофільства.

В літературі і науці повинні були слов*яни з*єднатись в одну цілість і сказати своє слово європі.

Слов повинні були покористуватися здобутками заходу, розвиваючи при їх помочі ніц основи.

Вказував на заснування кафедр університетських для слов*янознавства і бібліотек слов книг.

Так слов мало поширюватись по всій європі.

Колларові думки про слов взаємність не обіймали всіх взаємин слов-ких, що більше лишали на боці власне такі справи, що мусили мати найбільший вплив на аг фізіономію слов*янщини.