"Знання" України. 1991. – 32 с.

12. Соціальна педагогіка : навчальний посібник / [за ред.

А.Й. Капської]. – К., 2000, – 264 с.

13. Чжан Мінчжан. Зародження та діяльність комун як

стимул розвитку країни на початку минулого сторіччя / Чжан

Мінчжан. – Пекін, 2004. – 578 с.

14. Ю Чунцзе. Хрестоматія з педагогіки Китаю / Ю.Чунцзе.

– Гуандун, 1985. – 247 с.

Зміст

Тема 5: соціальна робота у великобританії

План:

5.1. Діяльність соціальних служб.

5.2. Соціальна робота в школі.

5.3. Соціальна робота з інвалідами.

5.4. Підготовка кадрів соціальних працівників.

Зміст

5.1. Діяльність соціальних служб

У кінці ХІХ століття на Заході робляться перші спроби

науково-теоретичного осмислення форм соціальної допомоги,

яке з самого початку набуло конкретної спрямованості стосовно

різних рівнів практики соціальної роботи: на рівні індивіда, групи,

сім’ї, суспільства. Загальновизнаними основоположниками

теорії і методики соціальної роботи стали Мері Річмонд

(M.Richmond) і Джейн Адамс (J.Adams) – класичні представники

поширеного в соціальній роботі напрямку “від практики до

теорії”. Їхні ідеї знайшли подальший розвиток у працях багатьох

зарубіжних учених, у тому числі і британських: М.Баркер

(M.Barker), Б.Мундей (B.Munday), С.Бенкс (Sarah Banks) та ін.

Сформувалися основні теоретичні підходи до розв’язання

фундаментальних питань соціальної роботи: діагностичний,

функціональний, психосоціальний, системно-теоретичний та ін.

Професійна підготовка спеціалістів в галузі соціальної

роботи розпочалася у Великій Британії у 1845 р. В жіночому

університеті на громадських засадах були відкриті лекційні курси

для членів національної спілки працюючих жінок. Увага, в

основному, зосереджувалася на вивченні принципів милосердя.

Пізніше тематика була розширена. З’явилися нові курси: “Сім’я і

123

особистість”, “Соціальна робота з дітьми”, “Індивідуальна

діяльність”.

У 1898 р. у Великій Британії вже досить активно

функціонував Комітет Товариства благодійних організацій, який

займався питаннями підготовки курсів для соціальної сфери.

На початку першого десятиліття ХХ ст. кілька навчальних

закладів готували професійних соціальних працівників. Це,

зокрема, Ліверпульська школа Суспільних наук, соціологічна

школа в Лондоні з дворічним стаціонарним курсом навчання.

Програма підготовки передбачала вивчення теоретичних курсів

з соціології, управління, в тому числі історію соціальних теорій, а

також принципи, які лежать в основі соціальної роботи. Була

запланована також практика в різних громадських організаціях,

соціальних закладах.

У 1929 р. в Лондонській соціологічній школі був

започаткований курс психічного здоров’я, читання якого

забезпечували провідні психологи, психіатри, а також досвідчені

практичні соціальні працівники.

У 50-і роки до важливих знань у галузі соціальної роботи

вчені стали відносити і знання основ управління соціальною

роботою. Виникла потреба використовувати у підготовці

соціальних працівників досягнення також таких наук, як

демографія, педагогіка, психологія, природничі науки. Для цього

періоду характерним є намагання вирішити проблему зв’язку

теоретичних знань і практичних умінь, вимога спрямовувати

теоретичну підготовку на максимальний зв’язок з практичною

діяльністю, що мало важливе значення для подальшого

вдосконалення практичної підготовки фахівців в системі

соціальної освіти.

Було визнано, що соціальні працівники повинні володіти

деякими обов’язковими професійними навичками, але існуюча

система підготовки не забезпечувала їх формування належним

чином. Одні вважали цю систему занадто академічною і

висловлювали вимогу про те, щоб вона більш відповідала

реальним умовам життя, практиці соціальної роботи. Інші,

навпаки, вимагали посилити саме теоретичну підготовку.

У 1954 р. був відкритий прикладний курс занять з

соціальної роботи в Лондонській школі економіки. Студенти

мали можливість отримати тут спеціальність соціальних

працівників медичних, дитячих закладів, чиновників служби

124

нагляду за особами, які повернулися із місць ув’язнення,

працівників соціального захисту загального профілю. Лекційні

курси були єдиними для всіх, але кожний методист мав свою

групу студентів і проводив заняття за індивідуальною

програмою.

Поступово увага у підготовці фахівців соціальної роботи

почала більше зосереджуватися на роботі з клієнтами, ніж на

ознайомленні студентів із соціальними закладами. В

університетах стали відкриватися спеціальні відділення для

підготовки саме практичних соціальних працівників. Постала

проблема підготовки викладачів, тому випускники університетів,

які ще додатково закінчували магістерські курси, отримували

дипломи магістрів і могли займатися як викладацькою, так і

науковою роботою.

Набула поширення внутрішньовідомча підготовка через

спеціальні курси, читання яких забезпечувалося професійними

асоціаціями. Були організовані курси підвищення кваліфікації

для різних категорій соціальних працівників. Роботодавці стали

матеріально заохочувати тих працівників, які прагнули до

вдосконалення професійної майстерності.

Суттєвий розвиток соціальна робота у Великобританії

отримала після другої Світової війни, в основному за рахунок

фінансовоїпідтримкидержави.Соціальноюроботою

займаються перед усім соціальні служби, які є підзвітні місцевим

органам влади. Керівник місцевої влади зобов'язаний

забезпечувати ряд соціальних послуг визначеному колу

громадян через відділ соцзабезпечення. Мережа соціальних

служб у Великобританії є добре організованою, має давні

традиції і добре підготовлених спеціалістів. Функції соціальних

служб полягають у соціальному захисті і допомозі різним

категоріям громадян, які в силу вікових, етнічних, демографічних

умов, а також в силу порушення фізичного або психічного

здоров'я, потребують підтримки держави. Таким чином, в сфері

діяльності соціальних служб опиняються діти, підлітки і молодь,

а також їх сім'ї, які потребують соціального, психологічного

захисту чи матеріальної підтримки.

Соціальні служби є виключно бюджетними організаціями і

надають населенню безкоштовну допомогу.

Суттєвою обставиною є незалежність соціальних служб від

навчальних, медичних та інших закладів, які відповідають за

125

освіту, виховання і здоров'я підростаючого покоління.

Соціальний працівник може поставити перед місцевою владою

питання про небезпеку для психічного або фізичного розвитку

дитини зі сторони певного закладу, спеціаліста, батьків або

приватної особи. За заявою соціального працівника, при

наявності необхідного матеріалу, місцеві судові органи

притягують до відповідальності відповідну юридичну чи фізичну

особу; органи влади визначають розмір фінансової допомоги

сім'ї,сприяютьпрацевлаштуваннюмолодоїлюдини,

покращують умови проживання і т.д.

Основнимзавданнямсоціальногопрацівникає

безпосередній контакт з підопічним і його сім'єю з метою

надання необхідної психологічної або педагогічної допомоги.

Існують різні категорії соціальних працівників, які займаються

проблемами дітей. Вони відрізняються за характером

професійної підготовки і за назвою спеціалізацій.

Ряд соціальних працівників діють безпосередньо в освітніх

і медичних закладах, здійснюючи індивідуальну і групову роботу

з неповнолітніми в тісній співпраці зі штатними психологами цих

організацій, але адміністративно підпорядковуючись місцевим

соціальним службам. Ця категорія соціальних працівників

займається проблемами конкретного освітнього, медичного,

сирітського, іншого закладу і добре знайома зі специфікою

підшефної організації, працює тільки з її контингентом.

Також існує багато різнопрофільних центрів, які

знаходяться на балансі соціальних служб. Ці центри

обслуговують визначені категорії населення, які проживають на

конкретній території. Матеріально-технічна забезпеченість

центрів достатньо висока. Як правило, це 2-3-поверхові

особняки з великою кількістю приміщень функціонального

призначення, при необхідності забезпечені комп'ютерною та

копіювальною технікою.

Такі центри спеціалізуються на конкретних напрямах

діяльності і є "лінійними" структурами соціальних служб. Так, є

центри орієнтовні тільки на допомогу сім'ям, на допомогу

підліткам - алкоголікам чи наркоманам ... "Лінійні" структури

маютьсоціальнихпрацівниківздостатньовузькою

спеціалізацією.

Крім цього, існують структури в системі соціальних служб,

які нагадують за механізмом діяльності участкових лікарів наших

126