3.2. Управління запасами продукції пп «Метизич»

Управління матеріальними запасами визначається як группа функцій управління, що підтримують повний цикл потоку матеріалу від закупки та внутрішнього контролю за перетворенням матеріальних запасів на готовий продукт і контролю в процесі здачі на склад, до доставки та розповсюдження закінченого продукту.

В сучасних умовах у світі 2/3 з того, що купує середній виробник, іде на випуск кінцевого продукту, а це становить 2/3 від вартості товару, який продається. Володіння матеріально-технічними запасами передбачає великі витрати, які у виробників у середньому становлять 30…35% від вартості самих запасів. Наприклад, якщо фірма утримує запаси вартістю 20 мільйонів грн., то це коштуватиме їй понад 6 мільйонів грн. на рік. Ці витрати включають застаріння, страхування, додаткові витрати тощо. Якби загальну кількість запасів можна було зменшити до 10 мільйонів, то фірма заощадила б 3 мільйони на рік. Згідно з цим, знання процесів управління матеріальними запасами, знання матеріальних запасів, знання і правильний вибір виробництва та постачальників дає можливість відділу, який займається закупками, впливати на вартість товару вдвічі більше, ніж на нього впливає відділ виробництва.

Ціль утворення запасів – це створення певного буфера між послідовними поставками матеріалів і виключення необхідності безперервних поставок. Базова ціль – задовольнити покупця і поставити йому товар з меншими витратами. Це призводить до розходження між витратами на матеріальні засоби та їх зберігання і витратами на перевезення.

Товарно-матеріальний запас – запас будь-яких ресурсів або предметів, які використовуються організацією. Система управління товарно-матеріальними запасами – сукупність правил і способів регулювання, з допомогою яких можна контролювати рівні запасів і визначати, які рівні необхідно підтримувати, який запас необхідно поповнювати і яким повинен бути об’єм заказу.

Прийнято вважати, що у виробничий запас включаються предмети, які стають частиною продукції, яку випускає підприємство(або вносять якийсь вклад в цю продукцію). Виробничі запаси, як правило, поділяють на: сировину, готову продукцію, комплектуючі, допоміжні матеріали і незавершене виробництво. В сервісних системах товарно-матеріальний запас звичайно складають товари, які призначаються для продажу, а також допоміжні матеріали, які необхідні для процесу надання послуг.

Основне призначення аналізу товарно-матеріальних запасів в галузі виробництва і складських послуг – показати, коли необхідно замовляти ті чи інші компоненти і якою повинна бути величина заказу.

Існує дві основних моделі системи управління товарно-матеріальними запасами – модель з фіксованим об’ємом(модель економічного розміру замовлення, або Q – модель) і модель з фіксованим періодом(періодична модель, модель періодичного контролю, або Р – модель).

Основна різниця між ними полягає в наступному. В моделі з фіксованим об’ємом виготовляється чергове замовлення на поставку, коли запас матеріалу знижується до визначеного рівня. Ця подія може відбутися в любий момент, в залежності від швидкості споживання матеріалу. Що стосується моделі з фіксованим періодом, то в ній здійснюється розміщення чергового замовлення через раніше визначений(контрольний) період часу.

Додаткові відмінності, які звичайно впливають на вибір тої або іншої системи приведені в таблиці.

Таблиця 3.9. Відмінності між моделями з фіксованим об’ємом і періодом.

Характеристика	Модель з фіксованим об’ємом(Q – модель)	Модель з фіксованим періодом(Р – модель)
Об’єм замовлення	Q – постійна величина(кожен раз замовляється одна і таж кількість)	q – перемінна величина(змінюється при кожному черговому розміщенні заказу)
Момент розміщення замовлення	R – коли рівень запасу знижується до фіксованого рівня(до точки замовлення)	Т – коли закінчується попередньо визначений фіксований(контрольний) період часу.
Ведення обліку запасу	Кожний раз, коли проводиться забирання або добавлення матеріалу	Обраховується тільки по закінченню облікового періоду
Величина запасу	Менше, ніж в системі з фіксованим інтервалом часу	Більше, ніж в системі з фіксованим розміром замовлення
Трудоємкість обслуговування	Вища через необхідність постійно оновлювати запаси
Тип виробів	Більш дорогі, дефіцитні або важливі вироби