- •1. Фінансовий ринок і його структура
- •2. Необхідність і передумови створення фінансового ринку, його функції
- •3. Суб’єкти фінансового ринку. Класифікація фінансового ринку
- •4. Фінансова політика: мета, цілі, завдання, напрямки
- •5. Типи фінансової політики
- •6. Характеристика сучасної фінансової політики України
- •7. Необхідність державного регулювання фінансового ринку
- •8. Державна політика на валютному ринку
- •9. Загальне поняття фінансового посередництва
- •Непряме переміщення через інвестиційні банки. Компанія продає свої акції та облігації інвестиційному банку, який, у свою чергу, продає ці ж цінні папери компаніям і особам, що мають заощадження.
- •10. Комерційні банки: їх види та операції
- •11. Ощадний банк України
- •12. Спеціалізовані банки
- •13. Небанківські кредитні інститути
- •15. Брокерська та дилерська діяльність
- •16. Визначення і види процентних ставок. Структура процентних ставок
- •17. Поняття і основні види ризиків
- •18. Методи оцінки ризику на фінансовому ринку
- •19. Методи управління фінансовими ризиками
- •20. Поняття страхування та хеджування
- •21.Структура ринку капіталів
- •22. Поняття та економічна роль банківського кредиту
- •23. Суть, функції, принципи та види кредиту
- •24. Банки - основні учасники ринку капіталів
- •25. Особливості формування банківської системи у незалежній Україні
- •26. Ринок похідних фінансових інструментів
- •27. Визначення і суть строкових угод
- •28. Визначення і види форвардних угод
- •29. Визначення та види опціонів
- •30. Суть і види свопів
- •31. Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти
- •32. Характеристика облікового ринку та його особливості
- •33.Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- •34. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- •35. Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку
- •36. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.
- •37.Поняття і структура валютного ринку
- •38. Валютний курс і основні види котирування валюти
- •39. Види валютних курсів
- •40. Валютні операції
- •41. Завдання щодо вдосконалння валютної системи в Україні
- •42. Суть, завдання та принципи організації й функціонування фондової біржі
- •43. Класифікація фондових бірж та місце в них української фондової біржі
- •44. Механізм біржових операцій та учасники біржової торгівлі
- •45. Поняття ринку цінних паперів та принципи його функціонування
- •46.Характеристика цінних паперів, що використовуються при здійсненні біржових операцій (акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати та приватизаційні папери).
- •47.Характерні ознаки та тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні
- •1. Фінансовий ринок і його структура
11. Ощадний банк України
Ощадні установи контрактного типу залучають довготермінові заощадження на контрактній основі. Свої фонди ці установи формують у вигляді періодичних внесків згідно з контрактами. Ощадну справу в Україні здійснюють Ощадний банк України та інші комерційні банки. Отже, Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком. Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Держава гарантує збереження вкладів і цінних паперів в Ощадному банку України та видача їх вкладникам за першою вимогою.
Ощадний банк України несе відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в державі, забезпечує впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування населення, валютне обслуговування іноземних громадян та громадян України, надає різноманітні платні послуги у банківській сфері.
Комерційні банки можуть залучати кошти громадян в ощадні вклади. Для забезпечення повернення вкладів банки утворюють міжбанківський фонд страхування вкладів громадян. Порядок утворення цього фонду встановлюється Національним банком України.
12. Спеціалізовані банки
Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Найчастіше зустрічаються такі спеціалізовані банки: - іпотечні; - будівельні ощадні банки (каси); - інвестиційні банки (компанії); - банки підтримки; - гарантійні банки; - розрахункові (клірингові) банки (палати).
Іпотечні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заклад земельних ділянок (іпотеки), іншими довгостроковими позичками під заклад нерухомості.
Інвестиційний банк мобілізує довготерміновий позичковий капітал і передає його позичальникам через випуск та розміщення облігацій або інших боргових зобов’язань.
Інвестиційна компанія – це компанія, яка спеціалізується на інвестиціях в цінні папери інших компаній. Інвестиційна компанія акумулює кошти приватних інвесторів шляхом емісії акцій.
Будівельні ощадні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва.
Банки підтримки створюються державою чи за участю держави для фінансування цільових програм, які вимагають особливої підтримки, наприклад, у сільському господарстві, реструктуризації промисловості, розвитку інфраструктури, сприяння житловому будівництву, відбудови зруйнованого господарства (війною, стихійними лихами тощо).
Серед спеціалізованих банків західних країн є група банків, які займаються дорученням (банки-гаранти). Такі банки беруть на себе зобов'язання погашати за певних умов борги підприємств, що відкриває останнім доступ до банківських позичок.
Торгові банки - специфічна ланка англійської банківської системи. Торгові банки здійснюють велику кількість різнобічних фінансових операцій. Серед них: розміщення нових випусків промислових акцій та облігацій (у тому числі з гарантією); фінансова консультація та розробка умов злиття та поглинання (у формі покупки контрольного пакету акцій, отриманні контролю в раді директорів, випуску нових акцій в обмін на старі); управління майном та портфелем цінних паперів; розрахунки за міжнародними операціями. Також клірингові банки є членами розрахункових палат; консорціумальні банки - члени синдикатів, у які об'єднуються банки з метою розділити ризик при проведенні крупних кредитних операцій тощо.