1. Теоретичні основи прийняття управлінських рішень

Можливість приймати рішення тісно пов’язане з цілеспрямованою діяльністю людини. Кожня дня, а то навіть що хвилини людина приймає різноманітні рішення: за кого віддати свій голос на виборах, яку професію обрати, куди піти вчитися, де працювати і коли починати це робити, коли і з ким починати формувати сім’ю, як розподілити власний бюджет, куди вкласти вільні гроші, як провести відпочинок та багато іншого. Вибір того чи іншого рішення відбувається шляхом певних умовиводів або за допомогою інтуїції.

В процесі управління людина, а саме менеджер або керівник, приймає цілу низку питань, які пов’язані з політичною, економічною, соціальною, культурною та іншими сферами діяльності. Наслідки цих рішень торкаються не тільки людини, яка їх приймає, але й людей, які підпорядковуються даній людині, а інколи навіть на суспільство в цілому (наприклад, прийняття рішення про випуск на ринок підприємством нового виду продукції або значне удосконалення вже існуючої).

У зв'язку з цим закономірним є вимога підвищення ефективності управлінських рішень на основі наукового підходу до їх формування та вибору. Адже ніщо так негативно та дестабілізуюче не впливає на поведінку людей, їх спільну працю, як прийняття непродуманих, некомпетентних, несвоєчасних рішень.

Прийняття рішень у процесі управління є складними соціально-економічними системами, які пов'язані з необхідністю сприйняття та переробки великих обсягів різнопланової інформації. Обмежені можливості людини зі сприйняття і переробки такої інформації приводять до неоптимальних рішень.

1. Управлінські рішення: поняття, сутність, ефективність та класифікація

Для підприємства будь-якої форми власності підвищення якості рішень, які прийматься керівниками всіх рівнів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, а також у кінцевому ітозі може сприяти позитивній тенденції при визначенні результатів діяльності.

Взагалі, у широкому розумінні, рішення – результат вибору з декількох альтернатив. При цьому дане рішення фіксується письмово або усно і містить програму дій для досягнення обраної цілі. Рішення є одним із видів розумової діяльності людини і є виявом її волі. Саме тому, говорячи про рішення, які приймаються людиною, слід окреслити ознаки, які їм притаманні.

По-перше, це можливість вибору з декількох альтернатив. Не обов’язково цих альтернативних рішень повинно бути безліч. Достатньо всього наявність вибору між двома ріщними точками зору, і ми можемо сміливо говорити про необхідність вибору. Коли ж відсутні альтернати, то ми не можемо говорити, що управлінець зробив певний вибір, що виключає можливість прийняття рішення.

По-друге, повинна існувати мета. Якщо ми не можемо уявити, заради чього ми повинні приймати рішення, то ми не може прийняти рішення, яке було би найбільш оптимальним. Ця ознака, як і попередня є необхідною умовою прийняття рішення, а її відсутність може означати відсутність вибору.

І по-третє, вибираючи певне альтернативне рішення, менеджер повинен здійснити вольовий акт, тому що інколи необхідно вибирати між найкращою пропозицією і пропозицією людини, яка є товаришем.

Якщо відсутня хоча б одна з цих ознак, то про прийняття рішення ми не можемо вести мову.

Я хочу також підкреслити, що управлінські рішення передбачають пошук найбільш ефективного і раціонального варіанту для досягнення необхідного кінцевого результату. Процес прийняття й реалізації обраного рішення – це послідовна зміна певних стадій, які пов’язані між собою, та етапів дій менеджера, що розкривають технологію розумового умовисновку щодо пошуку істини, а також аналізу похибок. Саме тому до управлінських рішень ставляться такі вимоги як:

1. Всебічна обгрунтованність

Всебічна обґрунтованість рішення ґрунтується на тому, що рішення повинні прийматися на основі максимально повної й вірогідної інформації, тобто вони повинні охоплювати увесь спектр питань, всю повноту потреб підприємства, враховувати особливості шляхів розвитку галузі й оточуючого середовища, включаючи аналіз наявних ресурсів, резерви науково-технічних розвитку, економічного і соціального підвищення, цільового напрямку розвитку підприємства.

2. Своєчасність

Управлінське рішення вважається прийнятим своєчасно, якщо воно вирішує нагальні потреби і завдання підприємства або трохи випереджати їх. Занадто рано прийняті рішення не знаходять відповідних умов для реалізації та розвинку та можуть спровокувати негативні наслідки (наприклад, відмова персоналу працювати на новому обладнанні). Проте запізнілі рішення теж не є позитивним явищем. Вони вже не сприяють вирішенню «перезрілих» проблем у середині підприємства і ще більше посилюють негативні явища й процеси.

3. Необхідна повнота змісту

Якщо рішення охоплює всі сфери діяльності та напрямки розвитку підприємства, то можна говорити про повноту їх змісту. Саме тому управлінські рішення, які приймаються менеджерами повинні охоплювати наступні напрямки:

• Усі цілі підприємства

• Ресурси, які використовуються для досягнення цілей

• Основні шляхи і способи досягнення цілей

• Часові орієнтири досягнення цілей

• Порядок взаємодії окремих підрозділів і виконавців

• Організацію виконання робіи на всіх етапах реалізації рішення