- •Економічна свобода і її основи
- •Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу
- •Принципи економічної інтеграції і внутрішні проблеми України.
- •Інституційні основи і форми економічної і політичної інтеграції
- •Міжнародна підтримка ринкових перетворень в Україні
- •Конституційні засади побудови структур державного управління.
- •Організаційна структура державного управління
- •Методи державного регулювання економіки
- •Безпосереднім об'єктом державного регулювання є діяльність підприємств (установ, закладів, організацій), державних органів, домашніх господарств.
- •До методів непрямого регулювання належать інструменти
- •Суть та показники цільових комплексних програм.
- •Принципи та методи прогнозування національної економіки.
- •Методи прогнозування
- •Необхідність та напрями структурної перебудови економіки України та їх вплив на ділову активність економічної системи.
- •До найбільш ефективних напрямків структурної трансформації економіки, таких можна віднести:
- •3. Стабілізація фінансової політики – запорука економічного зростання.
- •Теорія економічного зростання
- •6. Модель - одна з важливих інструментів економічного прогнозування
Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу
У поняття загальних ринків входять ринки факторів виробництва, споживчих товарів і позичкового капіталу, що є в обігу в торгівлі, фінансово-кредитній системі, на ринках цінних паперів і капіталу.
Передумовами існування сучасного світового ринку завжди є міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну. Для того, щоби країна могла торгувати на світовому ринку, вона мусить мати експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних товарів і послуг, що мають попит на світовому ринку, валютні чи інші засоби оплати імпорту, а також розвинуту зовнішньоторговельну інфраструктуру: транспортні засоби, складські приміщення, засоби зв'язку та інші компоненти, необхідні для забезпечення процесу товарообороту.
Два зустрічні потоки товарів і послуг утворюють експорт і імпорт кожної країни. Експорт — це продаж і вивезення товарів за кордон, імпорт — купівля і ввезення товарів із-за кордону. Різниця вартісних оцінок експорту й імпорту утворює торговельне сальдо, а сума цих оцінок — зовнішньоторговельний оборот. На світовому ринку, як і на будь-якому іншому, формуються попит і пропозиція, підтримується намір до ринкової рівноваги.
Рівень участі тієї чи іншої країни у формуванні світових ринків товарів і послуг, праці і капіталу визначається деякими показниками, зокрема:
^ коефіцієнтом відносної експортної спеціалізації Есп:
Есп = Ек /Ес
де Ек — частка товару в експорті країни; Ес — частка аналогічних товарів у світовому експорті.
Коефіцієнт Е дає можливість визначити коло галузей, що визначають рівень спеціалізації даної країни. Якщо Есп > 1, то галузь-виробник можна віднести міжнародно спеціалізованої;
експортною квотою Екв, що показує рівень відкритості економіки країни для зовнішньоекономічних відносин і розраховується так:
Екв = Е / ВВП
де Е — вартість експорту; ВВП — валовий внутрішній продукт (або ВНП— валовий національний продукт).
Аналітичні розрахунки показують, що піднесення рівня експортної квоти свідчить про розширення участі даної країни в міжнародному поділі праці.
Рівень розвитку країни відображає також показник результатів виробництва валового внутрішнього продукту (ВВП). Він розраховується за доходами, витратами і виробництвом продукції в єдиній валюті за поточними або незмінними курсами.
Переорієнтація міждержавного товарообміну впливає на рівень і динаміку ВВП та його складові частини. Параметри цього впливу визначаються з рівняння, що описує розподіл ВВП: ВВП = С + Б + К + Е-І,
де С— споживання домашніх господарств; Б— споживчі доходи (видатки) Державного бюджету; К— національні інвестиції; Е — експорт; І— імпорт.
Порівняння результатів розрахунків за цією рівністю показує, що зовнішньоторговельний обмін може збільшувати чи зменшувати величину ВВП. Рівень і структура ВВП певною мірою формують і різні види попиту не лише на експортну й імпортну складові, а й на товари масового споживання, платні послуги населенню, інвестиції в основний капітал, а також на продукцію виробничо-технічного й технологічного призначення.
Ринок успішно функціонує там, де пропорційно розвиваються усі його інститути та інструменти, тобто банківсько-кредитна сфера, фінансовий сектор, грошовий і фондовий ринки. їхній рівень повинен відповідати потребам розвитку ринкових відносин, пропорціям попиту і пропозиції на ринках товарів, праці і капіталу.
Розвиток інтеграційних процесів завжди випливає на підтримку таких форм інвестиційної діяльності, які забезпечують:
по-перше, зростання експорту товарів і послуг в інші країни;
по-друге, стабільний імпорт дефіцитних товарів і послуг переважно тих видів, що їх не виробляють на вітчизняних підприємствах;
по-третє, підвищення конкурентоспроможності виробничого, технологічного і наукового потенціалу, у тому числі за рахунок кооперації із зарубіжними партнерами, створення спільних підприємств і транснаціональних компаній.
Такі інвестиційні заходи, якщо їх здійснювати на взаємовигідній основі, дають змогу збільшувати міждержавний товарообіг і стабілізувати зростання ВВП.