Необхідність та напрями структурної перебудови економіки України та їх вплив на ділову активність економічної системи.

Головною метою структурних перетворень є виробництво ВВП загалом і на душу населення, в якому будуть переважати кінцевого призначення відповідно до потреб населення та імпорту. Структура ВВП зумовлена структурою продуктивних сил і залученого основного та іншого видів капіталу. З огляду на це реструктуризація має починатись зі зміни структури капіталу і його організаційних форм, з мобілізації капіталовкладень і підприємизації. З досвіду зарубіжних країн і специфіки реструктуризації економіки України, має обумовлюватись:

• необхідністю виховання у всіх суб'єктів ринку, зокрема у керівної ланки, усвідомлення закономірності поєднання приватних, колективних, державних і національних інтересів;

• мобілізацією фінансових ресурсів і капіталовкладень, конт­роль за рухом грошей, капіталів і товарів;

• створенням малих і середніх підприємств як основи виробниц­тва переважної частини ВВП.

Важливим компонентом національної економічної стратегії України є стратегія структурних перетворень.

Стратегія структурних перетворень — система право­вих, політичних, економічних, фінансових заходів, спрямова­них на зміну пропорцій капіталу, зайнятості та національ­ного продукту для збалансування економічної системи відпо­відно до потреб суспільства.

Важелі державного стимулювання структурної перебудови можуть бути різноманітними:

• система податків з їх диференціацією за відповідними суб'єктами та об'єктами оподаткування і застосування податкових ставок та пільг;

• надання різноманітних кредитних пільг, проведення політики прискореної амортизації;

• надання фінансової допомоги у вигляді інвестиційних надбавок, субсидій дотацій, бюджетних позичок на розвиток окремих галузей, виробництв, регіонів;

• проведення митної політики, в тому числі встановлення різних імпортних та експортних тарифів тощо.

Типи структур. Вони різняться між собою ступенем втручання держави в структурні зрушення.

Пасивна структурна політика полягає в тому, що держава створює правову базу для вільного переливання капіталу та праці з одних галузей в інші, але безпосередньо не втручається в інвестиційні процеси в окремих галузях. Структура змінюється внаслідок змін у нормах прибутку.

Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень. Цей тип перебудови використовують Японія, Південна Корея, Сінгапур та інші нові індустріальні країни.

До найбільш ефективних напрямків структурної трансформації економіки, таких можна віднести:

• розвиток галузей, які збільшують обсяги експортної продукції і відповідно забезпечують збільшення валютних надходжень до країни з наступним інвестуванням високотехнологічних виробництв;

• збільшення обсягів виробництва споживчих та інших товарів, які здатні на внутрішньому ринку замінити імпортну продукцію; розширення виробництва конкурентоспроможних на світовому ринку товарів з метою захоплення ринків збуту в країнах, що розвиваються;

• стимулювання впровадження ресурсозберігаючих технологій, які підвищують рівень конкурентноспроможності товарів;

• збільшення кількості високотехнологічних та наукомістких виробництв в сферах, які здатні підвищувати ефективність інших галузей національної економіки;

• скорочення кількості депресивних виробництва, де спадає ефективність ресурсів чи зменшується попит на продукцію.

В теорії для пояснення впливу чинників економічного зростання сформувалися два підxоди: маржиналістський та структуралістський.

Маржиналістським називають підхід неокласичної школи, який грунтується на ідеї граничної продуктивності різних чинників виробництва. Ця ідея дає змогу визначити граничний внесок капіталу,праці,землі у продукт національного виробництва. Якщо, за умови незмінності інших чинників,один з вищеназваних чинників збільшити на 1%,то збільшення(зменшення)ВНП на певний відсоток і визначатиме внесок цього змінюваного чинника у зростання.

Структуралістський підхід до аналізу чинників економічного зростання відображає безпосередній зв'язок між структурою економіки та темпами економічного зростання. Зв'язок структури і зростання обопільний:якщо економічне зростання спричиняє збільшення рівня доходів, то це викликає зміну структури попиту;остання може зумовити зміну структури виробництва,пов'язану з виникненням нових високотехнологічних галузей,наслідком чого стає нове економічне зростання. Цю логіку зв'язків Інгмар Свеннісон визначив як "здорове коло".

Вплив інвестицій,але в майбутньому на економічне зростання виражається коефіцієнтом, який називають акселератор. Акселератор - це числовий коефіцієнт, що показує відношення приросту інвестицій до приросту національного доходу (ЧНП), який викликав цей приріст інвестицій.

Варто пам’ятати, що економічне зростання економіки в цілому пов'язане із збільшенням річного обсягу виробництва товарів і послуг як в цілому, так і в окремих галузях. Тому економічне зростання можна визначити за показником ва­лового національного продукту (ВНП) національного господарства або темпах зростання виробництва по окремих галузях виробництва в ціло­му і на душу населення.