3. Норми для основного простого тексту

Числа

У повідомленнях числа можуть бути вказані словами (кількісними чи порядковими числівниками) або цифрами (арабськими чи римськими). Для їх контролю слід використовувати такі норми.

• Кількісні числівники в межах від нуля до дев'яти включно, біля яких нема одиниць вимірювання, слід подавати у словесній формі.

Приклад. На вулиці стояло три машини.

Кількісні числівники десять і далі в художньому, публіцистичному й дитячому видах літератури слід записувати словами, а в інших видах (офіційний, науковий, популярний, інформаційний, виробничий, навчальний, довідковий) — цифрами. Винятком для художнього, публіцистичного та дитячого видів літератури може бути лише той випадок, коли біля кількісних числівників стоять одиниці вимірювання, наприклад: 235 т; 2347 осіб; 20 л; 8 га.

• Коли абзаци чи речення зв'язного тексту починаються з кількісного числівника, то його слід подавати в словесній формі.

Приклад. Дванадцять годин між телефонними станціями не було зв’язку (неправильно було б писати: 12 годин між телефонними станціями не було зв’язку).

• Між цілою та десятковою частинами числа слід ставити кому. У текстах програм, згідно з прийнятими в мовах програмування стандартами, слід ставити крапку. Числа одне від одного слід відділяти крапкою з комою. У цифрових даних, що включають більше п'яти цифр зліва і справа від коми, після кожних трьох цифр слід ставити пробіл.

Винятком щодо пробілу є лише той випадок, коли цифри є літерними константами (патент № 725364).

Приклад. 13 456,789; 123,456 789; 76865 л; 46 532,5 кг.

• Порядкові числівники нульовий-дев'ятий у тексті слід писати словами. Порядкові числівники більше дев'яти наводять у тексті у формі цифр із нарощенням.

Приклад. 22-ї камери, 16-й рік, 70-х років, 5-та річниця, 3-тя редакція.

• Вживати арабські чи римські цифри слід згідно з традицією.

Приклад. XII Олімпійські ігри, Сигізмунд III.

• Числа, що входять в один ряд, повинні мати одну й ту ж розмірність.

Приклад. 125,35; 125,40; 125,20 (помилковим є такий варіант запису того ж ряду: 125,35; 125,4; 125,205).

• Дати слід писати за такими шаблонами:

• у науковому, виробничому, інформаційному та довідковому видах літератури: 1.02.1997 р.;

• в офіційному, навчальному та публіцистичному видах літератури: 1 лютого 1997 р.

• у художньому виді літератури допустимим є подання дати словами: Було двадцять друге червня тисяча дев'ятсот сорок першого року... .

15.3.2. Одиниці виміру

• У художньому, публіцистичному та дитячому видах літератури назви одиниць виміру слід записувати повністю (без скорочень), а в усіх інших видах (офіційний, науковий, популярний, інформаційний, виробничий, навчальний, довідковий) — спеціально прийнятими скороченими позначеннями.

• Назви величин, одиниць виміру та їх позначення повинні відповідати шаблонам, прийнятим міжнародними стандартами і реалізованим в ГОСТ 8.417-812.

У цей стандарт, зокрема, входять такі загальноприйняті позначення: градус кутовий (°), градус Цельсія (°С), мінута кутова ('), процент (%), проміле (%о), секунда кутова (") та ін.

• Одиниці виміру ставлять тільки після цифр, яких вони стосуються.

• Одиниці виміру, не регламентовані міжнародними стандартами, скорочують за загальними правилами скорочення слів, враховуючи стандарти скорочення для бібліографічних описів (ДСТУ 3582-97).

Приклад. Зразок: грн. (гривня), к. (копійка) тощо.

Переліки

У видавничій практиці досить часто трапляються випадки, коли автори подають у повідомленнях найрізноманітніші переліки.

Щодо переліків слід застосовувати такі норми.

• Елементи переліку слід подавати в називному відмінку.

• Якщо реципієнти повинні не лише сприйняти, а й запам'ятати елементи переліку, то їх слід оформляти у вигляді підабзаців (використовують у навчальній та частково офіційній, науковій і технічній літературі).

• Чим нижчою є кваліфікація реципієнтів, тим коротшими повинні бути елементи переліку.

Скорочення

Скорочення в повідомленнях виконують на підставі правил орфографії, стандартів на скорочення, а також словників скорочень.

Коли повідомлення має достатньо великий обсяг і реципієнт не може запам'ятати всіх скорочень (наприклад, у монографії), то перед основним текстом обов'язково слід давати список прийнятих у виданні скорочень.

Як абревіатури слід подавати лише ті слова чи словосполучення, які мають високу частоту вживання в тексті.

Посилання

Сутність посилань. Посилання — це вказівники в основному тексті на окремі одиниці композиції (томи, частини, розділи, підрозділи, параграфи, речення), на нетекстові частини оригіналу (таблиці, формули, ілюстрації), на компоненти апарату видання, а також вказівники з апарату видання на елементи основного тексту. Тут вказівник — це адреса, що стоїть біля одного компонента повідомлення і вказує на інший його компонент, розташований на певній віддалі.

За типом елементів, на які посилаються, розрізняють посилання на композиційні одиниці, примітки (неджерельні та джерельні), таблиці, формули, ілюстрації, додатки тощо. Залежно від способу подання адрес розрізняють абсолютні (наприклад, номери сторінок) та відносні (наприклад, порядкові номери розділів, таблиць, формул тощо) посилання.

Першою в посиланні дають вказівку на розташування компонента, на який посилаються (див.). Цю вказівку дають лише в тому випадку, коли компонент розташований на великій відстані від місця посилання.

Приклад. ...Ці характеристики металу (див. табл. 7)...; ...такі методи проектування (див. рис. 6)... .

• Кожне посилання повинно мати за підставу реально існуючий у повідомленні компонент і його реальну адресу.

Виділення

Виділенням називають зміну графічного оформлення невеликого уривка тексту (слова, словосполучення, речення) стосовно основного тексту.

Виділення поділяють на шрифтові та нешрифтові. Шрифтові у свою чергу поділяють на виділення: а) кеглем (більшим чи меншим від основного); б) гарнітурою; в) великими літерами; г) накресленням (курсивним, товстим, товстим курсивним, підкресленням); ґ) кольором. Нешрифтові виділення, як правило, стосуються цілих абзаців, а тому їх виконують: а) відступами (зверху чи знизу, лівосторонніми чи правосторонніми, комбінованими); б) лінійками (зверху чи знизу, зліва чи справа); в) рамками; г) кольоровим фоном.

Виділення найчастіше служать для того, щоби зробити на окремих словах чи їх групах, в тому числі термінах, логічний наголос, виділити правила, приклади, означення, цитати, ремарки тощо.

Норми, якими повинен керуватися редактор, контролюючи виділення.

• Виділення повинно привертати увагу до головного, а не другорядного компонента повідомлення.

Тому в одному фрагменті тексту (наприклад, розділі) повинно бути не більше одного, максимум трьох виділень. Інакше порушуються норми щодо естетичності оформлення сторінок видання. Звичайно, ця норма не стосується публіцистичного виду літератури (газетно-журнальних видань).

• Обсяг виділення повинен бути такого розміру, щоби воно могло поміститися в короткочасну пам'ять реципієнта.

• Для виділення слів краще використовувати шрифтові, а для абзаців —нешрифтові засоби.

• Для реципієнтів низької кваліфікації виділення краще робити кольором чи тоном.

Такою реципієнтською аудиторією з низьким рівнем кваліфікації є, наприклад, діти.

• Для різних елементів повідомлення слід використовувати різні типи виділень.

• Кількість видів шрифтових виділень не повинна перевищувати чотирьох.

• Використовувати виділення розріджуванням і згущуванням не слід. Розріджування й згущування в основному тексті робить сторінку строкатою. Винятком із цього правила є рубрики, особливо в публіцистичному виді літератури.

Цитати

Цитата — це фрагмент одного повідомлення, який дослівно повторюють в іншому. У повідомленні цитати виділяють за допомогою пунктуаційних знаків.

Редактор, проводячи контроль оформлення цитат, повинен керуватися такими нормами.

• Усі цитати повинні бути істинними.

• Будь-які зроблені автором, редактором, упорядником, перекладачем та іншими особами уточнення, примітки, коментарі, виділення тощо, які вставляють у цитату, слід оформляти за таким шаблоном: <квадратна відкриваюча дужка>, текст, <крапка>, <тире>, вказівка на джерело тексту, <закриваюча квадратна дужка>.

Приклад. Як зазначає І. Петренко, "...він [командир. — Авт.] завжди був попереду"; Як зазначає І. Петренко, "...він [командир. — Авт.] завжди був попереду [виділення наше. —Авт./".

Іноді, коли в оригіналі є явна помилка і її не виправляють, до цитати дають посторінкову примітку, в якій зазначають: Так в оригіналі.

• Цитати можна виділяти трьома способами: а) за допомогою лапок; при цьому, коли всередині цитати є інші лапки, їх подають у такій послідовності: «хххх "ххххх " хххх»; б) за допомогою шрифтових виділень; в) за допомогою поліграфічних засобів, наприклад, лівосторонніх втягувань, міжабзацних відступів зверху та знизу цитати тощо.

• На джерела цитат слід обов'язково давати посилання.

• У дитячій та навчальній літературі цитати слід виділяти за допомогою лапок.