92.Санітарно-епідеміологічний нагляд.

Метою державного санітарно-епідеміологічного нагляду є

запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного

законодавства.

Основними завданнями державного

санітарно-епідеміологічного нагляду є:

контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних

та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів,

постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним

державним санітарним лікарем (далі - висновки);

санітарно-карантинний контроль у пунктах пропуску через

державний кордон;

контроль за санітарною та епідемічною ситуацією на території

України;

проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань,

спрямованих на встановлення причин та умов виникнення і

розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань,

масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень

людей;

розроблення пропозицій щодо проведення санітарних та

протиепідемічних (профілактичних) заходів:

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування;

проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

державна реєстрація небезпечних для здоров'я і життя людини

факторів середовища життєдіяльності;

статистичне спостереження у сфері забезпечення санітарного та

епідемічного благополуччя населення, державний облік інфекційних

хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань

(отруєнь) та радіаційних уражень людей у зв'язку із шкідливим

впливом факторів середовища життєдіяльності;

вжиття заходів для припинення порушень санітарного

законодавства та притягнення до відповідальності осіб, винних у

вчиненні таких правопорушень.

5. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється

головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими

посадовими особами, а також установами і закладами державної

санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіжного та

поточного нагляду.

93.Організаційно-правові засади управління соціальним захистом населення

Соціальне забезпечення та захист громадян України є одним із важливих напрямів діяльності держави. Держава несе обов'язки щодо матеріального підтримання своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці заборонено. Громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди.

Громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантується страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для соціальних виплат і допомоги. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1992 р. гарантує всім непрацездатним громадянам України право на соціальну захищеність шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку зі збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету й підвищенням ефективності економіки країни.

Для здійснення управління фінансами пенсійного забезпечення створено Пенсійний фонд України, який є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., закони України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 червня 1997 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.