67. Тактика очної ставки.

У кримінальному судочинстві очна ставка відома як ефективний спосіб перевірки і одержання нових доказів. У «Руській правді» (XI—XII ст.ст.) вже зафіксовано право­вий інститут «звід», який є прообразом очної ставки.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство (стат­ті 172, 173, 304 КПК) регламентує порядок проведення оч­ної ставки, розкриває її ознаки.

Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, відносно яких були дані істотно суперечливі показання.

Очна ставка може бути проведена між двома допита­ними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підо­зрюваним, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Очна ставка може бути проведена також в суді. Головні характеристики очної ставки такі:

1) єдність предмета (особи допитуються за одних об­ставин);

2) єдність об'єкта (очна ставка являє собою процес не­перервного порівняння показань двох одночасно допиту­ваних осіб);

3) єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх при­сутності протягом слідчої дії);

4) єдність місця (особи допитуються в одному місці);

5) допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного;

6) єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).

Підготовка до очної ставки передбачає вирішення та­ких питань: між якими особами вона буде проведена; які запитання слід поставити; які суперечності необхідно усу­нути та яким шляхом; які взаємовідносини між допитуваними мають місце; яка черговість допиту осіб на очній ста­вці буде ефективною; які тактичні прийоми доцільно за­стосувати.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним може бути дозволено стави­ти запитання один одному, але слідчому треба пильно кон­тролювати цей процес.

Проведення очної ставки передбачає «ефект присут­ності», коли обвинуваченому треба давати показання у присутності особи, яка знає дійсні обставини події, що від­булася. Допитувані впливають один на одного своїм авто­ритетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Однак такий вплив може бути й негативним, коли авторитет не­добросовісного учасника (який може мати злочинний ха­рактер) впливає на добросовісного. Складні психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

Тактика очної ставки має певну специфіку, яка по­в'язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвище­ним ступенем тактичного ризику.

68. Фіксація результатів допиту

Важливе значення для розслідування має правильна фіксація результатів допиту в протоколі, де повинні бу­ти повно і об'єктивно відображені повідомлені допитува­ним дані. Рекомендуються три методи одержання пока­зань: вільна розповідь, запитання — відповідь і поєднання першого і другого методів. Це відбивається й у протоколі допиту. Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого:

1) показання записують від першої особи і по можли­вості дослівно;

2) поставлені запитання та відповіді на них у разі необ­хідності записуються дослівно;

3) на прохання допитуваного йому надається можли­вість власноручно викласти показання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;

4) протокол не може бути стилізованим, а повинен точ­но фіксувати вирази, які вживає допитуваний;

5) протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи, присутні на допиті.

Протокол допиту повинен містити:

1) відмітку про попередження допитуваного (свідка) про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;

2) відмітку про роз'яснення допитуваному у вчиненні якого злочину його підозрюють та про його право на за­хист;

3) заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

4) відомості про перекладача, експерта, захисника, пе­дагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може ви­конати за власним бажанням чи за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допи­туваного і слідчого.

Методом фіксації допиту може бути звуко- і відеоза-пис. Згідно з КПК такий запис проводиться після поперед­нього повідомлення всіх учасників слідчої дії (статті 85^і, 85²). Доцільно застосовувати його у випадках складних до­питів або ж таких, що супроводжуються визнанням обви­нуваченим своєї вини, або для фіксації показань потер­пілого, який перебуває в тяжкому стані. Паралельно зі звуко- і відеозаписом слідчий веде протокол.

Додатковими методами фіксації допиту є звуко- та відеозапис, засто­сування яких повинно здійснюватися у відповідності до вимог ст. ст. 85-1, 85-2 КПК України. Найбільш доцільно їх застосовувати при розслідуванні складних кримінальних справ під час фіксації показань: обвинувачених, що визнають свою вину; потерпілих, які через ті чи інші обставини можуть відмо­витися від своїх попередніх показань, або знаходяться у тяжкому стані; непов­нолітніх; малолітніх; осіб з психічними вадами. Ці методи дають можливість зафіксувати та відтворити не тільки зміст показань, а й особливості інтонації, акценту, поведінки та реакції допитуваного.

Певні особливості має складання протоколу очної ставки. Показання осіб, допитаних на очній ставці, записуються до протоколу в тій послідовності, в якій вони давалися. Можливий інший варіант - аркуш поділяється по вертикалі на дві частини і на одній з них записуються показання одного допитуваного, а на другій - іншого. Кожний з допитуваних на очній ставці підписує протокол у кінці і кожну його сторінку, або лише свої показання на цій сторінці. Протокол підпи­сують також інші особи, які були присутні під час проведення очної ставки.