10. Головні тенденції політичного розвитку: анархізм.

Сер. ХІХ ст. – др. п. ХІХ ст. – соціалістичний рух → анархізм – політичний терор.

В. Годвін (1756-1836) – радикал. – «Про політичну справедливість» та її вплив на доброчесність та щастя. Уряд – тиранія, заснована на насильництві та приватній власності. Закони, що захищали приватну власність, треба відмінити.

М. Штірнер (Йоан Каспер Шмідт – 1806-56) – 1845 – «Єдиний і його власність». Будь-який уряд – зло. Право, мораль – зло.

П. Ж. Пурдон (1809-1865) – «Ідеолог мирного анархізму», «Що таке власність» - це крадіжка, знищення зла в рамках існуючого порядку. Революція ні до чого не приведе – це повний перепорядок → реформізм – зміни за допомогою реформи.

Штайн (ліберал) – «Система економ. суперечностей або філософія злиднів» (1846) – ідея самостійного господаря.Бунтарний анархізм – опирався на збанкрутілих буржуа, студенствоБатраки (с\г найманці) – Пд. Єв. (Італія, Ісп., Пд. Франці).М. Бакуніт, Ткачов – публікували таємні об’єдн., сектанти.

11. Міжнародні відносини в Європі в 1815-1830

Віденський конгрес → «європейський концерт» - система відносин, яка утворилася. Політична система – принципи, на основі яких функціонує держава.Антирежимні рухи (ліберальні) намагалися змінити сталу систему, але утворили нову.

18 ст. – «ідея балансу сил» в Європі → запровадж. В.Британія: В.Б., Росія, Австрія, Франція, Пруссія.Лідери Єв. турбувалися про повернення Бурбонів на престол. Реформа та Реставрація дореволюц. системи.

Осн. принцип Віденського конгресу – легітимізм – передбачав відновлення законних династій, устроїв, кордонів 1792 р. → не вдалося цілком. Щоб протистояти Фр. в кожній країні → реформи для організації відсічі; територіальні прагнення держав-переможниць.

Віденський конгрес: компроміс – при відновленні режимів зберігати нововведення. 9 червня 1815 – Заключний акт (Фр. втрачала територію і мала виплатити контрибуцію).

26 вересня1815 – Олександр І – «Декларація про створення Священного союзу»: 3 державі пов’язані «узами братерства», заснований на християнських принципах («ідея великої христ. нації»), запрошені всі християн. держави крім Осман. імп.

«Європейці ніколи не говорили про існув. Свящ. союзу, але зустрічалися і приймали рішення» (Кларенс Меттерніх). Європ. іст/фія: «3 правителі ств. цей союз аби закріпити монарх. абсолютизм, не допустити свободи».

Мета декларації – не допустити революції.Дж. Мартіні – «немає нац. визволення без особистого, особистого – без національного» (ідея італ. нац. держави, яка пошир. в Європі). Гердер → ідея народного руху. Найпристрасніший прихильник ідей СС. Карл Меттерніх → підтримка Пруссії і В.Б.

Олександр І не був впевнений у відновленні абсолютизму. Паризький договір (20.11.1815): періодичні збори країн. Осінь 1818 - 1-а зустріч в Ааахені → конгреси Свящ. союзу. Провідна ідея: - виведення союзних держав з Фр.; - 4 держави без Фр. зберегли Союз і зобов’яз. об’єдн. війська, якщо у Фр. відб. заворушення, яке загрожувало сусідам і союзникам.

21 січня 1820 – ліберальна рев. в Іспанії («Іспан 3-річчя»). Італія – з кін. 18 ст. розвивались ідеї нац. визволення.Зустріч у Відні і Тепліце (1818) Пруссії та Авст. для об’єдн., щоб забезпечити спокій на нім. землях. 1819 – Карлсбад – спец. засідання держав нім. союзу → стримати студент. нац. рух.

Використ. для організації військ. виступ:. Осінь 1820, Троппау – «Декларація про право»: Свящ. союз безпосередньо втруч. у внутр. справи тих держав, які стали на шлях революції; літо 1821, Лайбах – Авст. імп. зобов’яз. займатися військовою інтервенцією в Італії (весна 1822) і припинення революції; осінь 1822, Верона – Фр. втруч. в Ісп.: «100 тис. дітей Людовіка».