2.2. Загальна світова ситуація в атомній енергетиці на початок XXI ст.

Загальна світова ситуація в атомній енергетиці на початок XXI ст. може бути охарактеризована за допомогою наступних головних показників. У 31 країні на 248 АЕС в експлуатації перебуває 441 промисловий атомний енергоблок сумарною встановленою потужністю понад 354 млн. кВт. Такі енергоблоки виробляють 18% усієї виробленої у світі електроенергії. У стадії будівництва знаходяться ще приблизно 40 енергоблоків потужністю 35 млн. кВт.

Географічні аспекти світової атомної енергетики будуть найбільш наочними, якщо їх представити в графічній, картографічної та табличній формі. Узагальнюючи, можна стверджувати, що світова атомна енергетика, образно кажучи, тримається на “трьох китах” - Європі (включаючи СНД), Північній Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Більше 2 / 3 встановленої потужності всіх АЕС світу і така ж частка вироблення електроенергії припадає всього на п’ять провідних у цій галузі країн - США, Францію, Японію, Німеччину і Росію, а малюнок 76 демонструє конкретне розміщення АЕС світу . На ньому чітко видно ті ж три головних згустку концентрації АЕС - європейський, північноамериканський та Східноазіатський. Поряд з цим багато великі регіонів, і навіть цілі континенти виглядають на цьому малюнку як “білі плями”. Найбільші АЕС світу, потужністю 4 млн. кВт і більше кожна. Виявляється, що їх всього 12 (у Канаді, у Франції, в Японії, Росії, на Україну). Найбільша з них - АЕС Касівадзакі в Японії (8,2 млн. кВт)

Давно ведеться дискусія про долі та перспективи атомної енергетики світу розділила всіх її учасників на два великі табори - прихильників і противників розвитку цієї галузі. Перші доводять, що без АЕС людство не зможе забезпечити себе необхідною кількістю електроенергії. Другі роблять акцент на дуже високу капіталомісткість (вартість одного енергоблока потужністю 1 млн. кВт складає 2 млрд. долю) атомної енергетики і в ще більшому ступені - на її недостатню екологічну та радіаційну безпеку, тому і наявні прогнози, сценарії розвитку АЕС на майбутнє різняться дуже сильно .

За прогнозом Світової енергетичної конференції (МЕК) та Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), річне споживання електроенергії в АТР в 2020 р. зросте до 2500 млрд. кВт ч. Для задоволення зростаючого попиту необхідно ввести в експлуатацію приблизно 500 млн. кВт нових електрогенеруючих потужностей. Такий приріст буде досягнутий в першу чергу завдяки спорудженню ТЕС, що працюють на вугіллі, нафтопаливі і природному газі, але без будівництва нових АЕС також не можна буде обійтися.

У середині 1990-х рр.. в країнах АТР будувалися 15 АЕС загальною потужністю 65 млн. кВт, на що було асигновано майже 100 млрд. дол. Особливо багато уваги розвитку атомної енергетики в АТР приділяють Японія, Китай, Республіка Корея, о. Тайвань.

Росія отримала в спадок від Радянського Союзу 9 АЕС (з 16 у всіх країнах СНД) з 29 енергоблоками. Їх загальна потужність становить 20 млн. кВт, а частка в сумарній виробленні електроенергії - 14%. Будучи державною власністю і працюючи в базовій частині графіка навантаження енергосистем, ці АЕС вносять чималий внесок у забезпечення енергетичної безпеки країни. Однак з 29 діючих енергоблоків 15 мають проектний термін експлуатації до 2010 р. Судячи з наявних публікацій, головні пропозиції Мінатоменерго зводяться до того, щоб розвивати вітчизняну атомну енергетику поетапно.

На першому етапі потрібно забезпечити безпеку існуючих АЕС, їх модернізацію з метою продовження експлуатації до повного вичерпання проектного ресурсу. На другому етапі (до 2010 р.) слід передбачити зростання сумарної потужності АЕС на базі енергоблоків третього покоління (включаючи реактори на швидких нейтронах), подальше підвищення техніко-економічних показників діючих АЕС, розробку та будівництво головних енергоблоків четвертого покоління, а також планомірний висновок з експлуатації блоків, що виробили свій ресурс. На третьому етапі (після 2010 р.) відкривається можливість для великомасштабного розвитку (6 нових енергоблоків) атомної енергетики з доведенням у 2030 р. частки атомної електроенергії до 30%.

Важливо відзначити, що прийнята в 2000 р. Урядом Росії загальна стратегія розвитку атомної енергетики країни має виразний “атомноорієнтовний” характер. Як вважають, головна трудність у її здійсненні нині пов’язана вже не з моральної стороною справи, оскільки “чорнобильський синдром” значною мірою подолано, а з фінансово-інвестиційної.

Росія за рахунок реконструкції та будівництва нових реакторів планує збільшити до 2020 року свої потужності в два з половиною рази до 50 ГВт з нинішніх 21ГВт. Південна Корея і Китай збираються побудувати по вісім нових реакторів, Японія - 12. Чи замислюється про першому спільному підприємстві і В’єтнам.

Єгипет і Туреччина вже підібрали місця для будівництва АЕС, але потім Туреччина відклала це проект на невизначений час.

За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), саме розвивається Азія дасть значний приріст атомній енергетиці, за 10 років збільшивши свою частку на цьому ринку з 5 до 8%.

Так, оптимісти вважають, що до 2015 р. сумарна потужність АЕС світу може зрости до 500 млн. кВт, а по максимальному варіанту навіть майже до 600 млн. кВт. Песимісти ж вважають, що до цього часу частка АЕС у загальному виробленні електроенергії зменшиться до 12%. Вони враховують не тільки зниження замовлень на будівництво АЕС, але і той факт, що термін служби атомного енергоблоку становить приблизно 30-35 років, і навіть при його продовження ще на 5-7 років до 2010 р. повинна бути виведена з експлуатації велика частина АЕС , побудованих в першій половині 1970-х рр. Але в будь-якому випадку географія світової атомної енергетики зміниться вельми істотно - відбудеться збільшення частки в ній Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР).