ББК 65.053 С 13

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

Рецензенти

1.1. Пилипенко, д-р екон. наук, проф., президент Спілки аудиторів України

В. В. Сопко, д-р екон. наук, проф., член Аудиторської палати України

(Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана)

Ю. І. Осадчий, д-р екон. наук, проф. (Київський міжрегіональний інститут післядипломної освіти)

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-503 від 11.03.02

Савченко В. Я.

С 13 Аудит: Навч. посіб. — 2006. — 328 с.

І8гЖ 966-57Ф-423-2

Вид. 2-ге, без змін. — К.: КНЕУ,

У навчальному посібнику розкриваються теоретичні та методичні заса­ди аудиторської діяльності па основі національних та міжнародних стандар­тів аудиту. Розглядаються питання організації аудиту фінансово-господар­ської діяльності підприємств різних форм власності. Теоретичний матеріал доповнюють розроблені ситуаційні завдання та контрольні запитання, які сприятимуть засвоєнню та поглибленню знань.

Для студентів вищих навчальних закладів, що вивчають дисципліну «Аудит», а також для аудиторів, слухачів курсів, семінарів, бізнес-шкіл, ко­леджів, бухгалтерів, економістів і всіх, хто мас намір оволодіти процесом проведення аудиту.

ББК 65.053

I8ВN 966-574-423-2

"©'В. ЯХавченко, 2002 © КНЕУ, 2002

ПЕРЕДМОВА

Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни в ор­ганізації та методах контролю. Аудит і аудиторські фірми є но­вим явищем в економічній практиці нашої держави, однак вшіи, як важливі елементи ринкової економіки, набувають дедалі біль­шого поширення.

З 1993 р. після прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит набув законодавчого оформлення і почав інтен­сивно розвиватися в Україні.

Вивчення курсу «Аудит» передбачено навчальним планом на бакалаврському рівні навчання студентів як обов'язкова фахова дисципліна за спеціальністю «Бухгалтерський облік та аудит».

Освоєння студентами названого курсу набуває все більшого значення, оскільки зростає роль аудиту в становленні та розвитку ринкової економіки України. Це пов'язано з тим, що за допомо­ гою аудиту забезпечується підтвердження достовірності фінансо­ вої звітності для її користувачів власників підприємств, інвес­ торів та ін.

Мета дисципліни — допомогти студентам опанувати теорети­чні основи та практичні навички аудиту, що сприятиме підготов­ці фахівців високої кваліфікації, здатних виконувати аудит у різ­них галузях народного господарства.

Для досягнення цієї мети передбачається ознайомити студентів з діяльністю аудиторських фірм, визначити особливості аудитор­ської діяльності, професії аудитора та його ролі в суспільстві, на­вчити кваліфіковано складати аудиторський висновок та здійсню­вати аудиторську перевірку підприємств різних форм власності.

Вивчення цієї дисципліни передбачає проведення контроль­них робіт, індивідуальних занять та самостійне виконання прак­тичних завдань, написання курсової роботи та рефератів з відпо­відних тем.

Завдання для перевірки знань та контрольні питання розроо-лені у співавторстві із доцентом О. А. Петрик.

Цифровий матеріал, назви підприємств і установ, прізвища посадових осіб у посібнику є умовними.

Нормативне забезпечений і правове «. регулювання аудиторської діяльності

Основними документами, які визначають правові ос­нови аудиторської діяльності в Україні є:

Закон України «Про аудиторську діяльність» № 326-ХП від 22.04.1993 р. зі змінами і доповненнями.

Закон України «Про підприємства в Україні» № 887-.ХП вігі 27.03.1991 р. зі змінами і доповненнями. .

Стаття 29. Облік і звітність. Річний баланс і звітність під­ приємств підлягає обов'язковому аудиту, за винятком тих органі­ зацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займа­ ються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності підприємств з річним гос­ подарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковува­ них мінімумів проводиться один раз на три роки.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 872-ХП від 20.03.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 34. Аудиторські перевірки. Діяльність комерційних банків підлягає перевірці аудиторськими організаціями, уповно­важеними відповідно до законодавства на здійснення таких пере­вірок.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», № 1201 -XII від 18.06.1999 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 2.2. Реєстрація випуску цінних паперів. Емітент зо­бов'язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довід­ку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Закон України «Про господарські товариства» № 576X11 від 19.09.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 17. Перевірка фінансової діяльності товариств. Перевірка фінансової діяльності товариства здійснюється дер­ жавними податковими інспекціями,, іншими державними орга­ нами у межах їх компетент^ності та аудиторськими організа­ ціями.

Закон України «Про споживчу кооперацію» № 265-ХІІ від 10.04.1992 р.

. Стаття 15. Облік, звітність, контроль. Ревізії фінансово-господарської діяльності споживчих товариств, спілок та підпо­рядкованих їм підприємств проводяться ревізійними комісіями (ревізорами) або контрольно-ревізійним апаратом відповідних спілок, аудиторськими організаціями.

Закон України «Про банкрутство» № 31 від 14.05.1992. р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 5. Підстави для порушення справи про банкрутство. Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інфо­рмації про фінансовий і майновий стан боржника повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.

Закон України «Про іноземні інвестиції» № 2І98-ХЧ від 13.03.1992 р.

Закон визначає, то всі витрати і збитки іноземних інвесторів, завдані їм унаслідок незаконних дій державних органів та їх по­садових осіб, мають бути відшкодовані на основі поточних рин­кових цін або обґрунтованих оцінок, підтверджених незалежни­ми аудиторами.

Закон України «Про товарну біржу» №' 1956-ХП від 10.12.1991 р.

Закон передбачає, що зміст біржової угоди може бути розкри­тий тільки на письмову вимогу аудиторських організацій у випа­дках, передбачених законодавством України.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» № 3759-ХП від 21.12.1993 р.

Закон передбачає, що Національна рада України з питань те­лебачення і радіомовлення мас право організовувати проведення аудиторських перевіроктелерадіоорганізацій.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ХІ959-Х11 від 16.04.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Стаття 1. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації що­до фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з мстою визначення достовірності їх звітності, обліку, його пов­ноти і відповідності чинному законодавству та встановленим но­рмативам.

Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р.

Стаття 12. При укладенні договору застави-за згодою сторін -: або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська

5

перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового ста­ну відповідної сторони договору застави.

Закон України «Про Національний банк України» № 679-ХІУ від 20.05.1999 р.

Стаття 9. Повноваження Ради Національного банку. Рада НБУ визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської пере­вірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та за­тверджує бухгалтерський баланс Нацбанку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс НБУ.

Стаття 61. Національний банк пред'являє вимоги щодо здій­снення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших фі­нансово — кредитних установ, отримує висновки незалежних ау­диторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ;

Стаття 70. Зовнішній аудит.

Рада Національного банку не пізніше 1 листопада звітного ро­ ку приймає рішення про аудит Нацбанку і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку. Національний банк зо­ бов'язаний відповідно до укладеного з аудиторською фірмою до­ говору надавати звітність та інформацію, необхідну для прове­ дення аудиторської перевірки.

Закон України «Про підтвердження відповідності» № 2406-111 від 17.05.2001 р.

Стаття 6. Повноваження органів виконавчої впади у сфері підтвердження відповідності. Кабінет Міністрів України у сфері підтвердження відповідності організує підготовку та атестацію аудиторів і сертифікації.

Закон України «Про екологічний аудит» № 1862-1V від 24.06.2004 р.

Нормативні акти міністерств та відомств України

Постанова правління НБУ «Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб --- акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків» № 301 від . 21.11.1996 р.

Постанова правління НБУ «Про затвердження змін та допов­нень до Положення.про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків» від 18.08.1997 р.

Постанова правління НБУ «Про затвердження Положення Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» №114 від 20.03.1998 р.

Постанова НБУ «Про заходи щодо подальшого розвитку бан­ківського аудиту» № 53 від 09.02.1999 р.

Постанова правління НБУ «Про внесення змін до Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» № 110 від 5.03.1999 р.

Рішення державної комісії з цінних паперів та фондового рин­ ку «Про затвердження вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих ак­ ціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків, інвесторів)» №-99-в ід 16.04.-1997 р.

Рішення державної комісії з цінних паперів та фондового рин­ку «Про затвердження вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки страхових компаній (акціонерних товариств та підприємств-емітентів облі­гацій)» № 15 від 03.07.1997 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Правил проведення перевірок та ревізій емітен­тів, осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних па­перів, фондових бірж та саморегулюючих організацій на дотриман­ня вимог законодавства про цінні папери» № 37 від 17.10.1997 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку «Про розкриття фінансової інформації емітентам у відповід­ності з вимогами Міжнародних стандартів з бухгалтерського об­ліку» Л» 73 від 09.06.1998 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку «Про затвердження вимог державної комісії з цінних паперів та фондового ринку до аудиторської перевірки інвестиційних фондів» № 90 від 16.07.1998 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ри­нку «Про розповсюдження форм фінансової звітності у відповід­ності з вимогами МСБО» № 92 від 29.07.1998 р.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження вимог до порядку планування аудиторського звіту при перевірці інвестиційних фондів»-№ 193 від 22.12.1998 р.

Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності " -виконання бюджетної програми затверджено наказом гол о в КРУ від 02.04.2003 р. № 75 та інш.

Зміст Сутність і визначення аудиту Виникнення аудиту та його розвиток в Україні та в країнах СНД Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності Предмет, метод і об'єкти аудиторської діяльності Національні і міжнародні нормативи аудиту Класифікація аудиту Мета зовнішнього аудиту Процедури, що застосовуються в зовнішньому аудиті Організація управління аудитом в Україні Підготовка і сертифікація аудиторів Порядок створення аудиторських фірм Професійна етика аудиторів Права, Обов'язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм Організація праці аудитора Етапи проведення аудиту Критерії та методи аудиторської оцінки фінансової звітності Аудит споріднених сторін Аудит облікових оцінок Економічний аналіз аудиторських послуг Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після дати складання фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку Аудит фінансового стану підприємства Аудит фінансових результатів Сутність аудиторського ризику та його види Методика визначення аудиторського ризику Суттєвість та взаємозв'язок аудиторської перевірки з ризиком Оцінка помилок і ризику в аудиторській діяльності Визначення помилок і шахрайства Відповідальність керівництва підприємства й аудитора Оцінювання помилок та шахрайства Визначення цілей і процес аудиторської вибірки Визначення сукупності й одиниці вибірки допустимих відхилень Визначення розміру вибірки Визначення методу вибірки Загальний план аудиту Аудиторська програма Стадії і процедури аудиту Поняття аудиторських доказів (свідчень) Джерела отримання аудиторських доказів Процедури та прийоми отримання аудиторських доказів Загальне поняття та мета складання робочих документів аудитора Сутність аудиторського висновку та звіту Види аудиторських висновків Варіанти складання аудиторського висновку Аудит обліку операцій з основними засобами Аудит надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних засобів Аудит ремонту основних засобів Аудит обліку нематеріальних активів Аудит обліку грошових коштів Аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку Аудит обліку наявності валютних коштів та їх руху Аудит обліку підзвітних сум Аудит кредиторської заборгованості Аудит кредиторської заборгованості за розрахунками з постачальниками та підрядниками Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків і претензіями Аудит обліку за розрахунками з оплати праці Особливості аудиту обліку акціонерних товариств Аудит обліку спільних підприємств Сутність внутрішнього аудиту, його організація і необхідність Функції та завдання внутрішнього аудиту Об'єкти внутрішнього аудиту Особливості аудиту обліку в банківській діяльності Аудит обліку страхових компаній Методика й організація аудиту розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами Використання комп'ютерної техніки в аудиторських послугах Сутність і зміст інформаційного забезпечення аудиторської діяльності Організація технічного забезпечення аудиту Особливості аудиту інвестиційної діяльності Аудит обліку експортних та імпортних операцій Аудит обліку вексельних операцій Аудит дебіторської заборгованості Аудит обліку запасів Аудит обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) Аудит обліку готової продукції та її реалізації Аудит обліку витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг Аудиторські перевірки фінансового стану підприємств, що приватизуються

1. Сутність і визначення аудиту

Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит - це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям. Існує і таке визначення: аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан. Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність". За законом, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність. Якби бухгалтерська звітність була опублікована, то виявилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку. Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається розшифрування окремих статей фінансової звітності. В Україні ж за наявності Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій опублікування бухгалтерської звітності або інформації можна вважати позитивним явищем, проте бухгалтерська інформація є, з одного боку, докладною, а з іншого - обмеженою, оскільки вона не розкриває повністю деяких важливих моментів, наприклад усіх конкретних дебіторів і кредиторів підприємств. Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів. Аудит - це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави. Відомий автор книги "Основи аудиту" Р. Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким аудит - це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує й оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації установленим стандартам.

2. Виникнення аудиту та його розвиток в Україні та в країнах снд

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 р. Термін "аудитор" - латинського походження, що в перекладі на українську мову означає "він вислуховує". У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному - у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах. Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у XIII-XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна виділити такі етапи: у 1600 р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були детальні і глибинні. У 1600-1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах; перевірки проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на достатньому рівні не здійснювалась. У 1850-1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства, застосовувались окремі тести з тих чи інших важливих питань. У 1905-1940 рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним завданням їх також було визначення достовірності фінансової звітності, розроблялися тести і вже давалася оцінка внутрішньому контролю на об'єктах, де надавались аудиторські послуги. Достовірність та правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940-1960 рр., а з 1960 р. і донині основна мета аудиту - це визначення достовірності фінансової звітності, при цьому особлива увага приділяється ефективності внутрішнього контролю. Розвиток аудиту сприяв появі нових нормативно-правових документів, що важливо. У Великобританії існує серія законодавчих актів про компанії, які повинні один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов'язкового незалежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах. Підтверджуючи інформацію фінансової звітності, аудитор виступає певним гарантом порядності відносин між акціонерами та іншими учасниками господарської діяльності, у цьому і полягає його суспільне значення. У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов'язки, то в багатьох країнах Європи аудиторська діяльність організовується урядовими установами. Розвиток аудиту сприяв утворенню великих транснаціональних компаній і фірм, які мають свої філії в багатьох країнах світу. Насамперед це "Велика четвірка" - "Ернст і Янг", "КПМГ", "Ділойт і Туш", "Прайсвотерхаус Куперс". Аудиторська діяльність почала розвиватись в Україні з переходом до ринкових відносин. Аудиторські послуги особливо були потрібні спільним підприємствам, іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. Розвиток аудиту й організація його здійснюються з використанням досвіду, набутого світовою практикою. В Україні аудиторська діяльність включає такі основні рівні. Перший - це ухвалення Закону України "Про аудиторську діяльність" у 1993 р., який визначив у правовому полі місце аудиту, що дуже важливо. Другий рівень - розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики аудиторів України. Третій рівень - розроблення документів, які потрібні для реалізації нормативів і використання їх. З прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. становлення і розвиток аудиту здійснювалися прискореними темпами. Йдеться насамперед про сертифікацію аудиторів, створення аудиторських фірм та надання ліцензії (дозволу) на цей вид діяльності. У 1994-1995 рр. критерієм високої якості роботи аудитора й аудиторської фірми була гарантія своєчасності і правильності сплати податків та інших платежів у бюджет і позабюджетні фонди підприємствами після аудиторської перевірки. Відносний спад в аудиті відбувся у 1997 р. у зв'язку із законодавчим звуженням кола об'єктів обов'язкового аудиту. В останні роки спостерігається ускладнення ділових господарських операцій, що вимагає підвищення надійності та достовірності фінансової інформації в економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фінансову звітність окремих підприємств, доведення своїх висновків до заінтересованих користувачів такої інформації. Набуває розвитку аудит і в країнах СНД. Ще у колишньому Радянському Союзі у 1987 р. почали утворюватися спільні підприємства (СП), і для контролю за їх фінансово-господарською діяльністю було засновано першу незалежну аудиторську організацію - акціонерне товариство "Інаудит" на базі Головного управління валютного контролю Міністерства фінансів СРСР. Основною метою створення такої структури на першому етапі був дійовий контроль за діяльністю СП і певною мірою консультування учасників спільних підприємств у галузі фінансового і податкового законодавства. З 1989-1990 рр. - це період, коли почали з'являтися аудиторські фірми, створені на недержавній основі. Їх засновниками були банки, комерційні та торговельні організації, приватні особи. Надзвичайно важливим питанням цього періоду було створення нормативної бази для роботи аудиторів і аудиторських фірм. Її відсутність давала можливість протягом тривалого часу будь-якій людині або організації проводити аудит. Для цього потрібно було вказати у засновницьких документах аудиторську діяльність як один із видів підприємницької діяльності. У Росії аудит з'явився за Петра І. Інститут аудиторів був уведений в армії, де аудитори вивчали майнові питання та різного роду конфліктні ситуації. У Російській Федерації були затверджені Правила аудиторської діяльності, які визначили організаційні основи побудови аудиту, його цілі і завдання. Цей нормативний документ мав великий позитивний вплив на розвиток не тільки аудиторської діяльності, а й усієї системи ринкових відносин. У Росії аудиторська діяльність розвивається досить активно, збільшується кількість аудиторських фірм і сертифікованих аудиторів, з'являється багато професійних періодичних видань, розвивається система підготовки аудиторів. У 1994 р. затверджено критерії обов'язкового аудиту, відповідно до яких розширилося коло підприємств, які підлягають аудиту, і зріс попит на аудиторські послуги. Розроблені нормативи аудиту, що сприяло підвищенню якості перевірок. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, чинним у Російській Федерації. Постійне зростання попиту на аудиторські послуги в Росії визначається такими факторами, як розвиток господарського законодавства і розвиток ринку як такого. У Республіці Білорусь прийнято Закон "Про аудиторську діяльність" у листопаді 1994 р. Цим законом аудиторська діяльність визначається як незалежна перевірка аудитором і аудиторськими організаціями бухгалтерської (фінансової) звітності та інших документів суб'єктів господарювання з метою оцінки достовірності та відповідності здійснених фінансових і господарських операцій законодавству Республіки Білорусь. Ця діяльність спрямована на захист інтересів власників та надання допомоги суб'єктам господарювання, сприяння їм в організації розрахунків з бюджетом і в підвищенні ефективності їхньої діяльності. Отже, зміст аудиторської перевірки значно розширено. У республіці Казахстан Закон "Про аудиторську діяльність" ухвалено в жовтні 1993 р. У Законі розрізняються поняття аудиту й аудиторської діяльності. Закон визначає аудит як перевірку бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Аудиторську діяльність розуміють як підприємницьку діяльність у вигляді організаційного і методичного забезпечення аудиту. У Казахстані багато положень, що стосуються аудиту, в основному збігаються з аналогічними положеннями інших країн СНД. Відповідні законодавчі акти прийняті в Естонії, Латвії, Литві та інших країнах СНД. В Україні аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг. Професія аудитора є саморегульованою. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації у стандартних положеннях, нормативах.