10.Стратегія управління персоналом: сутність, значення, взаємозв’язки з генеральною стратегією організації.

Стратегія управління персоналом – загальна концепція того, яким саме чином досягаються цілі організації, вирішуються проблеми, які стоять перед нею, і розподіляються необхідні для цього обмежені ресурси.

Стратегія управління персоналом – це перспективний (стратегічний) план забезпечення пореб в конкурентоспроможному персоналі, узгоджений з генеральною стратегіює.

Стратерія УП визначає істотні кількісні і якісні зміни в структурі персоналу на перспективу: збільшення або зменшення чисельності, зміни у професійно-кваліфікаційній структурі працівників, зміни в обсягах інвестицій в людські ресурси.

Генеральна стратегія визначає основні напрями і часові орієнтири досягнення корпоративних цілей. Цілі можна класифікувати за ознаками: 1)терміну реалізації (стратегічні, довгострокові, середньострокові, оперативні); 2)за сферою поширення (економічні, організаційні, виробничі, соціальні, технічні).

11.Політика управління персоналом: сутність, значення, зв’язки зі стратегією управління персоналом. Хто формує політику управління персоналом?

Політика УП – це комплекс концептуальних управлінських рішень, спрямованих на підвищенні ефективності УП.

Політика менеджменту персоналу організації - система теоретичних поглядів, ідей, принципів, які визначають основні напрями роботи з персоналом, її форми й методи

Політика УП конкретизує напрями і принципи, розвиток системи УП. Ця політика має враховувати інтереси роботодавця і найманого працівника ,включаючи взаємоприйняті, взаємовигідні заходи щодо формування, використання і розвитку персоналу.

Складові політики УП:

1)політика зайнятості;

2)політика трудових доходів;

3)політика розвитку персоналу;

4)соціальна політика.

Моделі політики УП:

-відкрита,

-закрита,

-активна,

-пасивна,

-преверентна,

-реактивна.

Зв’язок політики УП зі стратегією управління персоналом: на базі стратегії УП організація проектує або вдосконалює чинну політику управління персоналом.

На базі чіткої сформульованої політики УП за всіма її складовими будується щоденна практика реального управління персоналом. Ця практика складається з низки взаємопов’язаних завдань, які виконують щоденно різні суб’єкти УП.

Політика УП розробляється власниками організації, радою акціонерів, вищим керівництвом, кадровими службами разом з профспілковими та громадськими організаціями для визначення генерального напряму й засад роботи з кадрами, загальних і специфічних вимог до них, а також для обґрунтування необхідності використання конкретних методів і форм набору, розстановки та використання персоналу організації.

У великих компаніях політика менеджменту персоналу, як правило, цілеспрямовано розробляється, офіційно проголошується й детально фіксується в загальнокорпоративних документах: статуті підприємства; колективному договорі; правилах внутрішнього трудового розпорядку; контрактах з працівниками, положеннях про оплату та стимулювання праці, про атестацію, про організацію профнавчання; меморандумах, інструкціях, які регламентують найважливіші аспекти управління людськими ресурсами.

У малих фірмах вона, як правило, спеціально не розробляється, а існує як система неофіційних установок власників.