95. Розкрийте сутність, значення і завдання процесу оцінювання персоналу на підприємстві. Наведіть перелік критеріїв для оцінювання майстра виробничої дільниці.

Оцінювання персоналу – це процедура, за допомогою якої виявляється ступінь відповідності якостей працівника, його трудової поведінки, результатів діяльності певним вимогам.

Постійне використання системи оцінювання персоналу суттєво впливає на ефективність організації та її конкурентоспроможність. Виявляючи ступінь невідповідності фактично досягнутих рівнів виконання очікуваним, менеджери можуть розробити конкретні управлінські рішення, заходи, спрямовані на покращення як загальних, так і індивідуальних результатів роботи.

Регулярне вимірювання фактично досягнутого рівня виконання робіт в організації та цілеспрямований вплив на його підвищення дозволяє менеджерам розв’язати наступні задачі:

-виявлення потреб в професійній підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів;

-оцінка потенційних здібностей працівників і можливостей їх професійного зростання;

-обґрунтування рішень щодо руху кадрів в організації;

-аналіз трудової діяльності;

-розробка рішень щодо покращення трудових показників;

-встановлення цілей і задач діяльності працівників на майбутній період;

-внесення змін в систему оплати та стимулювання праці.

Критерії: професійні знання; відповідальність; здатність до організації та планування роботи; ставлення до керівництва та підлеглих; активність у роботі; якість роботи; надійність; інтенсивність; темп роботи.

96. Гнучкі режими праці: сутність, значення і форми використання. Яка від них користь для підприємства?

Сутність гнучкого графіка робочого часу полягає в тому, що робочий день розподіляється на дві частини: фіксований робочий час у середині дня — час обов’язкової присутності всіх працівників на своїх робочих місцях і змінний (гнучкий) робочий час — на початку й наприкінці робочого дня, коли працівник самостійно регулює час початку й завершення роботи. Змінний (гнучкий) час має бути відпрацьований у такий спосіб, аби в цілому було додержано тривалості роботи, установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку в розрахунку на тиждень або на місяць. Фіксований робочий час за своєю тривалістю має становити більшу частину робочого часу, що обумовлено необхідністю здійснення відповідних вироб­ничих контактів і контролю за працівниками, що працюють за таким графіком.

Гнучкий графік роботи є узагальненою назвою багатьох нестандартних режимів робочого часу. Розглянемо його поширені різновиди.

1)Режим «змінного обсягу робочого часу» — це система періодичного, у міру виробничої необхідності, залучення працівників до праці.

2)Режим «ступінчастого графіка» дає можливість починати й закінчувати роботу в будь-який час за однієї умови — відпрацювання встановленої змінної норми робочого часу. Це дає змогу кожному працівникові вибрати для себе найзручніший розпорядок роботи.

3)Система «поділу робочих місць» припускає використання на одному робочому місці почергово двох працівників, зайнятих неповний робочий день.

Кожен з них може працювати по 3—6 годин у зміну, але облад­нання при цьому використовується протягом 6—12 годин.

4)Режим «стислого робочого тижня» встановлюється в межах двотижневого періоду. Він є подовженням робочого дня з одночасним збільшенням кількості вихідних. Існує декілька різновидів цієї форми організації робочого часу :

-щотижневий цикл: чотири дні роботи по десять годин і три дні відпочинку;

-щотижневий цикл: три дні роботи по тринадцять годин двадцять хвилин і чотири дні відпочинку;

-перший тиждень — чотири дні роботи по дев’ять годин і три дні відпочинку; другий тиждень: п’ять днів роботи по дев’ять годин і два дні відпочинку;

-перший тиждень — три дні роботи по дванадцять годин і чотири дні відпочинку; другий тиждень — чотири дні роботи по дванадцять годин і три дні відпочинку.

Останні два варіанти мають відповідно 5 і 8 годин надурочно часу, який оплачується в підвищеному розмірі.

Перевага «стислого робочого тижня»:

-скорочення кількості цілодобових невиходів на роботу;

-зменшення витрат підготовчо-завершального часу;

-краще використання основних фондів;

-створення умов для проведення ремонтних робіт, пов’яза­них із зупинкою устаткування та ін.

Розроблення нестандартних режимів робочого часу є дуже відповідальним завданням. Але за допомогою їхнього грамотного впровадження можна досягти значного поліпшення використання робочого часу, що сприятиме суттєвому зростанню продуктивності праці й ефективності виробництва в цілому.