Тренувальні техніки на розвиток навичок "активного слухання" Тренувальна техніка 1. Прийом "Парафраз" (оформлення т. Смирнової по аналогії н. Пилипко)

В прийомі «парафраз» ми вчимося слухати смисл того, що нам повідомляють, що насправді хоче сказати дитина. Цей прийом допомагає налагодити контакт, «запросити до бесіди», дати зрозуміти дитині, що ми її розуміємо.

Педагогам роздаються картки, на кожній картці відображено висловлювання одного із співбесідників і декілька варіантів фраз, які характеризуються як відповідь (по типу «парафраз») другого співбесідника. Завдання полягає в тому, щоб вибрати із декількох варіантів той "парафраз", в якому зміст почутого передається найбільш точно.

Сьогодні на уроці математики я не зрозуміла одне завдання і сказала про це вчителю, а він мені відповів, що необхідно бути уважніше.	1. Якщо я тебе правильно зрозуміла, тобі не вдалося розібратися з одним завданням по математиці, і ти хотіла, щоб вчитель допоміг тобі. А він не допоміг – це дуже образливо. 2. Якщо я тебе правильно зрозуміла, ти була дуже не уважна на уроці і тому не змогла справитися із завданням.
Коли я виходив із школи, хлопці штовхнули мене, я упав та забруднив брюки. Я не хотів їх забруднити, так вийшло.	1. Якщо я тебе правильно зрозуміла, ти знову подрався з хлопцями, але не зміг постояти за себе, до того ж штани забруднив. 2. Якщо я тебе правильно зрозуміла, тобі неприємно, що хлопці штовхнули тебе, і ти переживаєш за забруднені штани, хвилюєшся, що я буду тебе сварити.

1. Експлікуйте предмет та завдання педагогічної психології. Розкрийте коло проблем педагогічної психології; їх значення в науковій та практичній парадигмі.

Педагогічна психологія — це галузь психологічної науки, яка досліджує психологічні проблеми виховання й навчання особистості — основних механізмів спрямованої соціалізації людини.

Предметом педагогічної психології є дослідження психо­логічних закономірностей процесу спрямованої соціалізації, тобто перетворювання біологічної істоти в людську особистість у соціальному, спеціально організованому середовищі.

Таким спеціально організованим середовищем є будь-який інститут соціалізації (дитячий садок, загальноосвітня школа, вуз, за певних умов сім'я), який створює суспільство з конкретним наміром одержати на виході з нього цивілізо­ваного індивіда, тобто таку людину, яка здатна прийняти на себе й ефективно реалізувати певну соціальну роль. Такий погляд на предмет педагогічної психології, перш за все, зумовлено розумінням неподільної єдності існування й роз­витку таких соціальних утворень, якими є суспільство й людська особистість, а також безперечною зацікавленістю будь-якого суспільства в самовідтворюванні через підготовку нових поколінь компетентних носіїв і розбудовників його матеріальної й духовної культури.

Сучасна педагогічна психологія являє собою самостійну галузь наукового пізнання, яка базується на знаннях загаль­ної, соціальної, вікової психології, психології особистості та педагогічних дисциплін. Власна більше як 250-річна історія її становлення розкриває сутність і специфіку предмета цієї науки, особливості її розвитку на вітчизняному грунті.

Л. С. Виготський предмет педагогічної психології окрес­лює як соціально-філософську категорію. З його точки зору, педагогічна психологія — це наука про закони змінювання людської поведінки й про засоби оволодіння цими закона­ми. З урахуванням предмета науки її складовими повинні виступати психологія культури й педагогічна психотехніка дослідження в прикладанні до проблем виховання. Сам же процес виховання Л. С. Виготський означував як штучний розвиток, тобто соціально сконструйований та керований процес змінювання людського індивіда у процесі оволоді­вання суспільними знаряддями з метою самовдосконалення та адаптації до життєдіяльності в спільноті. Такими знаряд­дями виступають, насамперед, мова й інші носії соціальної інформації.

З позиції сучасної методології психолого-педагогічної науки її основним завданням є дослідження умов забезпе­чення ефективної соціалізації індивіда на його шляху досяг­нення соціальної зрілості. Сам процес соціалізації постає у неподільній єдності двох його взаємопов'язаних активних елементів: активності соціальних впливів на дитину як на об'єкт соціалізації та активності самої дитини як суб'єкта засвоєння цих впливів. Найбільш повно й систематизовано активні соціалізуючі впливи втілено в категоріях виховання та навчання. Категорія виховання асоціюється з органі­зацією розвитку особистості в цілому. За іншою логікою, психологія виховання розглядає питання формування потребо-мотиваційної сфери людського індивіда та педагогіч­них умов, які забезпечують ефективне становлення його емоційно-вольових характеристик, компонентів світогляду й самосвідомості. Категорію навчання зосереджено на пси­хологічних питаннях педагогічного патронажу розвитку пізнавальних здібностей людини, її компетентності у різних сферах буття.

Отже, з певною мірою умовності педагогічну психологію поділяють на психологію виховання, яка вивчає закономірності активного й цілеспрямованого формування особистості, та психологію навчання, яка вивчає закономірності передавання и засвоювання знань, умінь і навичок. В останні роки виділя­ються ще такі сфери педагогічної психології, як психологія педагога й педагогічної діяльності, дослідження взаємовідно­шень у навчально-виховному й педагогічному колективах. У кожному з цих випадків виховання та навчання розглядають­ся як специфічні види діяльності конкретного суб'єкта (дити­ни, педагога, учня, вчителя). Розглядаючи учня як суб'єкта навчання, одержимо навчальну діяльність, або учіння як предмет педагогічної психології. Коли ж суб'єктом навчання й виховання є педагог, який виконує функції організації, сти­муляції та управління навчально-виховною діяльністю, то йдеться про психологічні особливості його педагогічної діяльності як про предмет педагогічної психології.

Загалом педагогічна психологія досліджує психологічні питання управління процесом соціалізації індивіда, форму­вання соціально важливих якостей та пізнавальних процесів особистості, обирає критерії розумового та особистісного розвитку дитини, виявляє умови, які забезпечують опти­мальний розвиваючий ефект навчально-виховних техно­логій на різних стадіях розвитку особистості.