5.Нарис життя та особливості творчості Горація.»Послання до Пізонів» та ода «До Мельпомени»,їхнє літературне відлуння у світовій літературі.

У переліку найвидатніших поетів золотої доби римської літератури, у перших його рядках, фігурує ім’я Квінта Горація Флак-ка, автора багатьох гімнів, сатир, еподів, послань і звісно ж, од, на долю яких випала найбільша слава. Ознайомившись із цими творами, не виникає сумнівів, що вони належать перу гідного спадкоємця таких геніїв давньогрецької поезії, як Алкей, Сапфо, Анакреонт. До речі, свої вірші Горацій писав строфами, винахідниками яких були саме ці еллінські митці (сапфічна строфа, архі-лохова, асклепіадова…)

Кохання, задачі поезії, буття людини, природа, сільське життя - це головні теми творів великого римського поета, який писав свої вірші з особливим мелодизмом, ліризмом, наділяв їх ніжною благозвучністю й м’якістю. Особливо варто відзначити оду «До Мельпо-мени», присвячену музі драми й трагедії, музі театру. Із глибокою пошаною та любов’ю склав поет цей вірш, який став своєрідною рисою, проведеною Горацієм на певному етапі своєї творчості. В оді римський митець дякує музі Мельпомені, якій, за його ж словами, завдячує своїм визнанням і повагою до себе. їй же адресовано жартівливий, повний тепла докір: «на кого в час народження впаде твій погляд дружній, тому не буде милим ані кулачний бій, ані кінські змагання» - жодна з традиційних чоловічих розваг не буде так цікавити й збурювати, як дивовижна краса природи й бажання уві-ковічнити її у своїх віршах.

Іншою з найвідоміших у Горація є ода «До Маілія Торквата», яка проносить у нашій уяві картини змін зими весною, останню - спекотним літом. Зелень трав і буйність вітру, шум річок, танці німф - на такому тлі слова поета про час, який викрадає наші блаженні дні, не здаються гіркими. Легкий, мов тінь дима, смуток і туга охоплюють читача, але поряд із цим ми бачимо в описах пор року й річного циклу алюзію на наше життя, що так само прекрасно, як і природа навколо нас. Роки людського буття увібрали в себе льодянисту красу снігу, буйність весни й пристрасть літа, мудрість і золото осені, із щедрими дарами якої нестрашно знов зустріти зиму, під сніговою ковдрою якої до нас прийде відпочинок. Але не варто також і забувати про те, що життя не вічне. Наявність цієї думки в нашій свідомості допоможе нам не лише достойно зустріти свій кінець, але повно й максимально насичено проживати свої дні.

Критики й літературознавці часто розходяться в поглядах на ті чи інші речі, але на тому, що творчість Горація, дивовижного майстра вірша, творця поезії розуму, блискучої та гармонічної, - одна з вершин римської літератури, зійшлися всі.

6.Загалтна характеристика французького героїчного епосу «пісня про Ролана».

Шляхетний лицар Роланд і зрадник Ганелон (за поемою "Пісня про Роланда")

      І. Історична основа "Пісні про Роланда". (Найвідоміший французький епос "Пісня про Роланда" розповідає про знаменитий бій біля Ронсенваля між франками і маврами наприкінці іспанського походу короля Карла Великого. 778 р. король франків зі своїм військом вступив в Іспанію, що знаходилась тоді під владою мусульман. Франки захопили весь гірський край, крім Сарагоси:       Нема вже замку, що не покорився б,       Нема ні города, ні муру цілих,       Крім Сарагоси на вершку гори.       Після того як правитель Сарагоси, удавшись до хитрощів, пообіцяв дати заручників і прийняти християнство, Карл Великий із основним військом повертається на батьківщину. Його відхід прикриває двадцятитисячний ар'єргард, очолюваний графом Роландом. У Ронсенвальській ущелині маври нападають на загін Роланда й розбивають його.) П. Роланд - один із найулюбленіших героїв середньовічних сказань та легенд.       1. Героїзм та мужність Роланда. (Під час битви в Ронсенвальській ущелині Роланд бився, мов лев:       Страшний, завзятий бій лютує далі.       Роланд і Олів'є хоробро б'ються...       ...Невірних сотні, тисячі там гинуть.       Хто не втече, той смерті не мине:       Рад чи не рад прощається з життям.       Січе ворогів Роланд мечем своїм Дюрендалем, а кінь його добиває ворогів копитами. Роланд тричі відмовляється від пропозиції графа Олів'є засурмити в свій ріг Оліфант, бо для нього сурмити в ріг все одно, що на цілий світ прокричати про своє боягузство. Смертельно поранений Роланд,       ...повернувся лицем та головою       До сарацинів краю, бо бажав,       Щоб кожен рицар, щоб король сказав:       "Оце був граф! Як витязь умирав".)       2. Роланд - вірний товариш. (Смертельно поранений Роланд переносить тіла вбитих друзів туди, де лежав пробитий чотирма списами, але ще живий архієпископ Турпін, щоб той благословив убитих рицарів. Помираючи від ран, граф Олів'є висловлює бажання, щоб у останні хвилини життя поруч із ним був його друг Роланд.)       3. Самовіддана любов до батьківщини. (Роланд прагне примножити славу Франції. Заради процвітання батьківщини він ладен віддати життя. Останні його слова звернені до любої Франції. Роланд помирає із батьківщиною в серці.)       ІІІ. Зрадник Ганелон.       1. Підступність Ганелонова. (Ганелон, будучи послом французів у Сарагосі, заявив Марсилію, що винуватцем безкінечної війни є Роланд. Він пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король відведе своє військо, залишивши невеликий ар'єргард на чолі з Роландом. Марсилій зможе знищити цей загін, вбити Роланда, і тоді скінчиться війна. Марсилій у подяку за таку пораду подарував Ганелонові меч із коштовним руків'ям і позолочений шолом, а королева Брамілюнда - аметистове намисто.)       2. Ненависть Ганелона до Роланда. (Ганелон - вітчим Роланда - затаїв злість на свого пасинка за те, що Роланд, піклуючись про інтереси Франції, запропонував саме Ганелона відправити послом до Сарагоси. Повернувшись від Марсилія, Ганелон пропонує Карлу, щоб Роланд прикривав відступ французів. Коли Карл, від'їхавши вже далеко від Ронсенвальської ущелини, почув звук Оліфанта, Ганелон намагався запевнити короля, що нічого страшного не відбувається, що Роланд настільки гордий, що ніколи не покличе на допомогу, напевне, він в горах полює на оленя.)       3. Суд над Ганелоном. (Коли Карл зрозумів, що Ганелон - зрадник, він звелів схопити Ганелона та віддати кухарям в обоз на ганьбу. Наче лісового ведмедя, посадили його на ланцюг. Повернувшись з Ронсенвальської ущелини, Карл вчинив суд над Ганелоном. Страшною смертю стратили зрадника. За руки, за ноги прив'язали його до чотирьох коней та й погнали їх у різні боки.)       ІV. Середньовічний співак Турольд у "Пісні про Роланда" прославляє шляхетного лицаря Роланда і засуджує зрадника Ганелона.