5.Державне управління адміністративно-політичної сфери:

Управління адміністративно-політичною сферою - одна з провідних галузей управління в Україні. Ця галузь охоплює багато аспектів життя суспільства і держави. Без оборони, національної безпеки, органів внутрішніх справ (правозахисних органів), органів юстиції неможливо уявити відносини людини і держави. Без регулювання зовнішньої політики неможливо здійснювати міжнародних відносин, підтримки та обміну досвідом.

Взаємовідносини в системі органів адміністративно-політичної сфери України засновані на сполученні централізації і децентралізації. Кожен нижчий орган по вертикалі підпорядковується вищому. При цьому централізоване управління діяльністю органів гармонічно доповнюється ініціативою й відповідальністю за виконання покладених завдань підпорядкованих йому органів.

Для органів адміністративно-політичної сфери є характерним:

- єдність мети діяльності - здійснення єдиної політики;

- єдність завдань - ефективне використання всіх інструментів управління та контролю для забезпечення належної діяльності та обміну, захисту стабільності і безпеки держави;

- єдність функцій - участь у розробці та реалізації політики, забезпечення дотримання законності в межах наділеної компетенції щодо захисту інтересів України.

Система органів у сфері економіки

• Верховна Рада

• президент

• кабінет міністрів(міністерства економіки, міністерства соціальної політики, міністерства інфраструктури і розвитку)

• Національний банк України

• центральні органи виконавчої влади(фонди майна)

• вищі судові органи(із відповідною ієрархією)

Модель державного регулювання:

• американська(яка виражає лібералізовану систему,основний акцент робиться на ринкові відносини)

Державне управління знаходиться в опосередкованому стані.

• японська(характерна регуляторній політиці, підпорядкована колективній психології, інтересам)

• швецька(характерно втручання держави в соціальні процеси, які відбуваються в державі, відбувається процес перерозподілу доходів і створення сильної системи соціального захисту)

• німецька(підтримка конкуренції тстворення на державному рівні ефективного захисту населення)

Правові засади управління економікою:

полягає у прийнятті найбільш оптимальних нормативних актів, які б позитивно впливали на стан економічного розвитку і перетворень в соціально – економічній сфері з метою захисту всіх верств населення.

Конституційні засади економічних відносин:

Економічні відносини становлять економічний базис громадянського суспільства і визначають передумови повновладдя народу України та свободи людини. Вони охоплюють:

• відносини власності

• виробництво

• обміну розподіл і споживання

• матеріальних і духовних благ

Відносини власності є найважливішим елементом економічної системи, термін «власність» уживається в законодавчих актах і юридичній літературі у 2 значеннях:

• в юридичному(для пізнання права особи на певну річ тобто правочинність володіти, користуватись і розпоряджатися цією річчю).

• в економічному(для позначення сукупності економічних відносин, пов’язаних із певним майновим комплексом і відповідним суб’єктом економічної діяльності.

Аналіз статей 13,14 Конституції України свідчить про те, що в них термін «власність» використовується в його другому економічному значенні. У громадському суспільстві існують 2 основні форми власності (всі інші походять від них) – публічна і приватна. Ці форми різняться суб’єктами та режимами користування. Так, по-перше, суб’єктами приватної власності можуть бути будь-які

фізичні або юридичні особи, а публічна власність має колективний характер; по-друге публічна власність на відміну від приватної є неподільною.