5. Види підприємств та їх характеристика.

Підприємство – основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку).

На підприємствах відбувається поєднання працівників із засобами виробництва, від характеру такого поєднання залежить тип підприємства. Таким чином, основним критерієм розмежування підприємств є тип власності.

За цим критерієм в Україні виділяють такі основні види підприємств:

• Державні – засновані на державній формі власності, яка в свою чергу поділяється на загальнодержавну та комунальну. Тому виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства.

• Колективні – засновані на власності трудового колективу. Розрізняють колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій.

• Приватнокапіталістичні – засновані на власності окремої особи (капіталіста), що наймає робочу силу.

• Сімейні – засновані на праці однієї сім’ї.

• Індивідуальні – засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці.

• Спільні (або змішані) – засновані на поєднанні різних форм власності. У тому числі із залученням іноземного капіталу.

• Орендні підприємства.

У західній економічній літературі за критерієм власності виділяють лише приватні та державні (або публічні) підприємства.

Існують також інші критерії розмежування підприємств. Так, за наявність влади на ринку вони поділяються на конкурентні, олігопольні і монопольні.

За характером економічної діяльності – на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об’єднання тощо.

В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:

• повні (всі учасники несуть відповідальність);

• з обмеженою відповідальністю (має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);

• командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);

• акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).

За сферою діяльності розрізняють місцеві, регіональні, національні, міжнародні підприємства.

За кількісними показниками їх поділяють на:

• малі (переважають своєю чисельністю у структурі господарств в усьому світі. За українським законодавством, такі підприємства можуть нараховувати від 15 до 200 постійно зайнятих працівників. Їх перевагою є здатність швидко переорієнтовувати свою діяльність залежно від потреб ринку та змін у законодавстві. Тому й функції їхніх працівників не завжди чітко розподілені, часто практикується взаємозамінність працівників);

• Середні підприємства (володіють ширшими можливостями діяльності на ринку через більші обсяги виробництва і більші капіталовкладення у бізнес. Як правило, на середніх підприємствах працює від 200 до 1000 працівників із чітко розмежованими обов’язками);

• Великі підприємства (виділяються масовим характером виробництва товарів. Вони мають власну техніко-конструкторську базу, що розробляє нові види продукції, відділи продажів, власні центри навчання персоналу. Завдяки потужним джерелам фінансування і виробничим можливостям великі підприємства можуть без катастрофічних втрат переживати кризові явища. Щоправда, швидко перепрофілювати виробництво на великому підприємстві складніше через необхідність витратити значні кошти на зміну чітко налагоджених технологічних процесів. Великі підприємства досить часто мають філіали та дочірні підприємства в інших регіонах або країнах.